Напади на українців у Польщі: як це використовує роспропаганда
Команда Громадського радіо протягом 20-27 липня аналізувала ресурси і те, що публікувалося у соцмережах, на предмет пропагандистських російських наративів. І виявили нову хвилю деструктивних маніпуляцій щодо українсько-польських відносин.
Зокрема, дописи в соціальних мережах свідчать про різке зростання кількості нападів на українців у Польщі, скоєних на ґрунті ненависті. Проросійські інформаційні ресурси активно поширюють повідомлення про такі інциденти та пов’язують їх із суперечками між Києвом і Варшавою щодо вшанування ОУН-УПА. Як і для чого російська пропаганда використовує напади на українців у Польщі — розмірковує та пояснює політолог Олег Саакян у своєму блозі на Громадському радіо.
--:--
--:--
Російська пропагандистська машина одночасно розігрує кілька сюжетних ліній, спрямованих на українську, польську та власну аудиторію.
Перша лінія — це традиційне педалювання історичних тем: ОУН-УПА, постать Бандери, прапори та символіка. Це звична «благодатна» тема для пропагандистів, у якій вони можуть паразитувати безкінечно.
Друга — це абсолютизація та навмисне акцентування на інцидентах нападів на українців у Польщі. Нападників та жертв дегуманізують, а сам конфлікт підносять як нібито демонстрацію наслідків політико-ідеологічного протистояння.
Третій важливий момент — розганяння наративу про «тотальність» таких явищ та нібито «геополітичну ізоляцію» України. Мовляв, «дивися, навіть у Польщі нарешті зрозуміли, хто такі українці».
Головна мета Кремля щодо Польщі — посилити відчуття ненависті до українців та нормалізувати ксенофобію у польському суспільстві, подавши її як нову загальноприйняту норму.
Проте ця радикалізація, яку підігрівають місцеві праворадикали, дає зворотний ефект всередині самої Польщі: вона вже спричиняє розколи у політичних силах (зокрема в партії «ПіС») та змушує мерів великих міст, як-от Вроцлава, виходити з публічною позицією на захист порядку.
Найбільша маніпуляція ворога полягає у викривленні фактів щодо дій польської влади. У Польщі справді зростає кількість відкритих кримінальних справ і випадків притягнення до відповідальності за ксенофобію.
Росіяни подають це як доказ «наростання тотальної ворожості». Насправді ж це свідчить про протилежне: польська держава категорично не толерує дії антиукраїнського характеру і карає винних.
Водночас факти доводять, що прикладів позитивної взаємодії та підтримки між поляками й українцями значно більше, ніж неприємних інцидентів, а правоохоронна система Польщі демонструє чітку й дієву реакцію.
В Україні російська пропаганда прагне абсолютизувати будь-які напади у Польщі та викликати дзеркальні антипольські настрої всередині нашої країни.
Фактично це спроба перекласти проблему з хворої польської голови на здорову українську. Для значної частини українців події ХХ століття справді є історичною травмою. Проте наше суспільство змогло її пропрацювати та свідомо відсунути історичні суперечки на периферію політики національної пам’яті. Ми тверезо розуміємо, що копирсання у минулому лише шкодить нашому сьогоденню та майбутньому. Саме тому, попри всі зусилля Кремля штучно роздмухати в Україні антипольську істерію у відповідь, ці ворожі наративи б’ють у порожнечу.
Водночас для власного внутрішнього споживача Росія розігрує зовсім інший сюжет — про нібито «тотальну геополітичну ізоляцію України» та її «неминучий поділ». Самим росіянам знову нав’язують міф про те, що Україна ось-от посиплеться і втратить свої західні території — про що знову особисто заявляє Путін.
Причина таких заяв банальна: Кремлю потрібно бодай щось говорити своєму населенню, коли «СВО» замість «трьох днів» триває роками, а стратегічні поразки доводять ситуацію до абсурду.
