Переосмислення символів у діалозі України та США 

В останні місяці американська політика щодо України з точки зору Києва можливо виглядала суперечливою. Державний секретар США Марко Рубіо вже вдруге поспіль офіційно привітав Росію з Днем Росії, висловивши сподівання на «конструктивні відносини» між двома країнами та наголосивши на необхідності мирного врегулювання російсько-української війни. 

Ще раніше віцепрезидент Джей Ді Венс назвав одним із досягнень адміністрації Трампа припинення американських закупівель зброї для України, заявивши, що Сполучені Штати більше не повинні бути стороною «фінансування війни». 

Водночас Вашингтон дедалі активніше підтримує прямий канал комунікації з Кремлем. Символічними у цьому сенсі стали події 14 червня – дня 80-річчя Дональда Трампа. Американського президента телефоном привітав Володимир Зеленський, обговоривши подальші дипломатичні кроки для завершення війни та домовившись про зустріч під час саміту G7, однак того ж дня Трамп провів майже годинну розмову з Володимиром Путіним. За підсумками переговорів Кремль повідомив про домовленість щодо нового візиту до Москви спецпредставників президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера. 

Однак якщо аналізувати не лише політичні заяви, а й рішення американських інституцій, картина виглядає значно складнішою. Поки Білий дім робить ставку на переговорний процес і пошук компромісу з РФ, значна частина Конгресу, оборонного відомства та американського експертного середовища продовжує виходити з логіки, що без подальшого посилення України та системного тиску на Росію будь-яке перемир’я ризикує стати лише паузою перед новим витком війни. Саме на цих суперечностях, які формують європейську архітектури безпеки, варто зупинитися детальніше.

Тільки в червні у Вашингтоні відбулися одразу дві події, які можуть суттєво вплинути на подальшу політику США щодо російсько-української війни. По-перше, Палата представників відкрила шлях до розгляду Ukraine Support Act – законопроєкту про нову допомогу Україні та посилення санкцій проти Росії. По-друге, Комітет Сенату США з питань збройних сил включив до проєкту оборонного бюджету (National Defense Authorization Act (NDAA)) на 2027 фінансовий рік низку положень, які фактично закладають фундамент для довгострокової військової підтримки України до 2029 р.

Конгрес повертає питання підтримки України до порядку денного

3 червня Палата представників проголосувала 218 голосами проти 204 за процедурне рішення, яке дозволяє винести Ukraine Support Act на остаточне голосування. Сам по собі результат не означає автоматичного виділення коштів. Проте це перший випадок після повернення Дональда Трампа до Білого дому, коли Конгрес просуває масштабний пакет підтримки України всупереч небажанню адміністрації. Законопроєкт був винесений на розгляд через механізм discharge petition – рідкісну процедуру, яка дозволяє діяти в обхід спікера і примусово винести документ на голосування за наявності підтримки більшості членів палати. Показовим є і те, що шестеро республіканських конгресменів підтримали процедурне голосування разом із демократами. Серед них – Дон Бейкон, Браян Фітцпатрік, Майк Лоулер, Майкл Маккол, Макс Міллер та Джо Вілсон. Зокрема Дон Бейкон після голосування назвав ситуацію «моментом Черчилля» для США, наголосивши, що Конгрес має зробити моральний і стратегічний вибір між демократією та агресією. 

Автором Ukraine Support Act є конгресмен-демократ Грегорі Мікс, один із найбільш послідовних прихильників України в Конгресі. Серед ключових положень документа – виділення 8 мільярдів доларів військових кредитів для України, продовження Ukraine Security Assistance Initiative (USAI) до 2027 року, розширення санкційного режиму проти РФ, нові механізми військової співпраці між США та Україною, додаткові інструменти підтримки української економіки та післявоєнного відновлення. Зауважимо, що на відміну від Presidential Drawdown Authority (PDA), що дозволяє передавати Україні озброєння безпосередньо зі складів американської армії, USAI працює через контракти з американськими оборонними компаніями. Де-факто мова йде про закупівлю нової зброї в Lockheed Martin, RTX (Raytheon), General Dynamics, Northrop Grumman та інших виробників. 

Як допомога Україні працює на американську безпеку та економіку

Згідно з даними Council on Foreign Relations (CFR), станом на кінець 2025 року Конгрес США схвалив близько 188 мільярдів доларів витрат, пов’язаних російсько-українською війною. Водночас безпосередньо на підтримку України було спрямовано близько 127 мільярдів доларів. Решта коштів залишилася всередині американської економіки, а саме вони пішли на виробництво озброєнь, поповнення арсеналів Пентагону, розширення військової присутності США у Європі та підтримку оборонної промисловості. 

Саме тому питання допомоги Україні дедалі частіше розглядається у Вашингтоні не лише як зовнішньополітичне, а й як інструмент підтримки власної промислової бази та зміцнення обороноздатності США. У цьому контексті підтримка України стає значно стійкішою до політичних коливань, адже йдеться про інтереси американських виборців, підприємств, штатів та оборонної індустрії.

Критики Ukraine Support Act, втім, звертали увагу на те, що його текст був підготовлений ще у 2025 році. Наприклад, документ закладає фінансування USAI на рівні близько 300 мільйонів доларів, тоді як Пентагон ще раніше оголосив про новий пакет за цією програмою на суму близько 400 мільйонів доларів. 

Крім того, законопроєкт містить норму про необхідність витрачати на оборону 2% ВВП для країн НАТО. Водночас після останнього саміту Альянсу дискусія фактично перейшла до показника 5%. Однак апологети відповідають, що всі технічні недоліки можуть бути виправлені під час проходження документа через Сенат. Зрештою головною є не конкретна редакція тексту, а політичний сигнал про готовність Конгресу відновити активну підтримку України.

Оборонний бюджет США закладає підтримку України на роки вперед

Ще важливішими для України можуть виявитися рішення Сенатського комітету з питань збройних сил. 11 червня комітет затвердив свою версію NDAA – найважливішого оборонного законопроєкту США. Документ продовжує дію USAI до 2029 року та передбачає можливість щорічного фінансування на рівні 750 мільйонів доларів. Для України це означає потенційну багаторічну передбачуваність підтримки, яка необхідна від партнерів.

Крім цього, вперше за останній час американський законопроєкт такого рівня зазначає не лише про допомогу Україні в обороні, а й про підтримку зусиль щодо повернення окупованих Росією територій. У тексті окремо наголошується, що Крим, Донецька, Луганська області та інші окуповані регіони є невід’ємною частиною України. NDAA також передбачає створення американсько-української робочої групи зі стратегічних оборонних інновацій, розширення співпраці у сфері безпілотних систем, поглиблення обміну розвідданими, підтримку операцій, спрямованих на оборону й на деокупацію українських територій.

У Держдепартаменті продовжують наголошувати на необхідності підтримки України

Показовим індикатором незмінної підтримки України залишаються заяви американських посадовців, зокрема останні заяви держсекретаря США Марко Рубіо, які суттєво контрастують із поширеним наративом про нібито відхід Вашингтона від підтримки Києва. Під час слухань у Сенаті 3 червня Рубіо прямо заявив, що російське вторгнення в Україну «обернулося стратегічною катастрофою» для Кремля. За його словами, РФ може взагалі не бути здатною військовим шляхом реалізувати вимоги, які сьогодні висуває на переговорах. 

Держсекретар окремо наголосив, що українські сили «не просто хоробро борються, а ефективно воюють», тоді як Росія, не маючи суттєвих успіхів на фронті, дедалі частіше концентрує удари на цивільній інфраструктурі. Ці заяви пролунали на тлі серії українських атак по російській енергетичній та військовій інфраструктурі, зокрема ударів безпілотниками по об’єктах у Санкт-Петербурзі під час проведення Петербурзького міжнародного економічного форуму, що стало відповіддю на масовану серію російських ударів 2 червня.

Водночас Рубіо фактично відкинув тезу про американський нейтралітет у війні, заявивши: «Ми не постачаємо зброю Росії – ми постачаємо зброю Україні. Ми не запроваджуємо санкції проти України – ми запроваджуємо санкції проти Росії». За словами держсекретаря, Вашингтон продовжить озброювати Україну та санкційно тиснути на РФ, а головною перешкодою для мирного врегулювання залишається небажання Москви йти на необхідні компроміси. Сукупність цих заяв демонструє, що попри жорсткі дискусії всередині адміністрації Трампа щодо російсько-української війни, на рівні американських інституцій зберігається консенсус щодо підтримки України та визнання того факту, що Росія не змогла досягти поставлених напередодні цілей.

Громадська думка у США тримає допомогу Україні

Ще одним аргументом проти поширеної тези про неминуче згортання американської підтримки України є стан громадської думки у США. Попри різкі політичні дискусії навколо війни та зміну риторики Білого дому, соціологія не фіксує суспільного запиту на відмову від допомоги Києву. Навпаки, дані опитування Economist/YouGov, проведеного у квітні 2026 року, свідчать про збереження значного рівня підтримки України серед американців. Так, 62% респондентів заявили, що у російсько-українській війні симпатизують саме Україні – показник, який залишається безпрецедентним для більшості сучасних міжнародних конфліктів. 

У цьому контексті важливими є відповіді щодо військової допомоги. Лише 22% американців виступають за її скорочення або цілковите припинення, тоді як 55% підтримують збереження нинішнього рівня допомоги або її збільшення. При чому найбільша група респондентів (28%) вважає, що підтримку слід залишити на поточному рівні, а ще 27% виступають за її нарощування.

Окремо варто звернути увагу еволюція настроїв серед республіканців. Згідно з даними YouGov, частка республіканців, які підтримують скорочення або повне припинення військової допомоги Києву, зменшилася з 60% у березні 2025 року до 37% у квітні 2026-го. Для порівняння ще наприкінці 2025 року таких було 47%, отож, за рік підтримка найбільш жорсткої ізоляціоністської позиції серед республіканського електорату скоротилася майже на чверть. У тому ж опитуванні американці продемонстрували вищий рівень підтримки військової допомоги Україні, ніж допомоги Ізраїлю. Якщо щодо України більшість виступає за збереження або збільшення підтримки, то стосовно Ізраїлю вже 40% респондентів висловилися за скорочення або припинення військової допомоги. Саме тому між гучними заявами окремих політиків і реальною зміною американської політики щодо України часто існує значно більша дистанція, ніж може здатися з новинних заголовків.

Від законопроєктів до законів: головні політичні ризики та пріоритети

Як зазначає The Hill, просування Ukraine Support Act не означає швидкого ухвалення нового пакета допомоги. Законопроєкт повинен отримати підтримку Сенату, де лідер республіканської більшості Джон Тун поки не демонструє готовності схвалити законопроєкт. Більше того, сенатори можуть суттєво переписати текст документа або запропонувати власну редакцію. Після цього обидві палати Конгресу повинні узгодити єдину версію законопроєкту, яка лише тоді потрапить на підпис президенту. З огляду на позицію Дональда Трампа щодо війни Росії проти України, не слід виключати сценарій президентського вето. 

Вищезазначене голосування варто розглядати передусім як політичний сигнал, а не як гарантоване рішення про нові поставки озброєнь. Хоча аналітик Congressional Research Service Дрю Агерн зазначає, що довгострокові асигнування дозволили б уникнути ситуації, коли підтримка України щоразу стає предметом політичних торгів між Білим домом і Конгресом та потенційно б усунули затримки у виконанні оборонних закупівель. “Для гарантування допомоги США у сфері безпеки для України Конгрес повинен затвердити схвалити асигнування із зобов’язанням, що триває довше одного фінансового року,” зазначає експерт. Тому особливу увагу привертають положення нової редакції оборонного бюджету США (NDAA), які передбачають продовження Ukraine Security Assistance Initiative до 2029 року. 

Якщо у 2022–2024 роках саме США були головним драйвером західної підтримки України, то зараз дедалі частіше звучить теза про те, що Європа змушена брати на себе більшу частину політичної та фінансової відповідальності. Зважаючи на це, рішення Конгресу мають значення не лише для Києва, а й для європейських союзників, які уважно стежать за тим, чи готові натомість американські інституції зберігати стратегічну послідовність незалежно від політичної кон’юнктури у Білому домі. 

Саміт G7 15-17 червня  у французькому Евіані-ле-Бен проходить на тлі одразу кількох криз – російсько-української війни, дипломатичних зусиль укласти мирну угоду між США та Іраном, торговельних суперечок та скорочення міжнародної допомоги. У свою чергу, президент Франції Еммануель Макрон розглядає дипломатичні контакти такого рівня як можливість повернути тему України в центр порядку денного.

У підсумку головне питання на сьогодні полягає не в тому, чи зникла підтримка України в США. Події останніх тижнів свідчать про протилежне. Значно важливіше, чи вдасться прихильникам України в Конгресі, оборонному відомстві та зовнішньополітичному істеблішменту перетворити двопартійну підтримку на довгострокові механізми, спроможні витримати окремі політичні цикли та зміни адміністрацій. 

Марія Кудасюк, аналітикиня Інституту Американістики

Владислав Фарапонов, голова Інституту Американістики