Податки – ми розуміємо, що означає. І «чорний список» там був організацій і засобів масової інформації, до яких пред’являлися певні претензії. І дуже багато людей перебувають у стані «на чемоданах», і готові виїжджати. Багато людей вже виїхали.”, – розповіла журналістка.
Леся Ганжа: У нас картина дещо викривлена. Тому що коли ти приїжджаєш в Краматорськ, а ми були напередодні виборів, ти бачиш, що місто є абсолютно спокійне. Все тихо, місто живе своїм життям. Єдине, що дуже мало людей, дуже мало машин. І це помічають всі краматорці.
Вони кажуть, що частина людей виїхала, рух призупинився. Є таке відчуття нестабільності в місті, люди налякані обстрілами, які були в попередню неділю, але менше з тим. Люди говорять, що ми тут в Києві маємо досить викривлену картинку. Місто живе спокійно, в магазинах все є. Всі підприємства працюють. Принаймні так само, як працювали вони до цих суспільно-політичних подій.
Єдине, що треба сказати, сепаратисти займають центральну площу, в їхніх руках виконком міста Краматорськ. Риторика, яка лунає з центральної площі, площа називається площею Леніна, вона є така відверто проросійська. Там я почула пісню про Путіна, яка мене страшенно вразила. Риторика, яка лунає з площі, вона є дуже тривожною, як на мене.
Ситуація в місті, на перший погляд, є дуже спокійною. Але тим менше, треба говорити про те, що люди затаїлися, люди відчувають на собі тиск.
Дмитро Тузов: Але хто контролює місто? Бо ви кажете, що все спокійно, але в центра сепаратисти. Це парадокс!
Леся Ганжа: Така ситуація була і під час Майдану. Коли ти говорив своїм друзям: Боже, що там у вас відбувається? У вас же революція! Оце приблизно такий самий парадокс.
Дмитро Тузов: Чи контролюють представники АТО кримінальну ситуацію?
Леся Ганжа: Ніяких представників Національної гвардії я в Краматорську не бачила. Але треба сказати, що я там була у п’ятницю, суботу, неділю і в понеділок я звідти поїхала.
Дмитро Тузов: Наскільки агресивно себе поводять сепаратисти?
Леся Ганжа: треба розуміти, що така ніби спокійна ситуація, вона відтіняється тим, що увечері іноді було там чути постріли, як казали місцеві, з Карачуна, де стоїть телевежа. І затаївся весь середній і дрібний бізнес. І люди від’їжджають, бо них приходять представники «республіканських», як говорять в Краматорську, тобто ДНР, які говорять про те, що «ви тепер повинні платити податки нам».
Податки – ми розуміємо, що означає. І «чорний список» там був організацій і засобів масової інформації, до яких пред’являлися певні претензії. І дуже багато людей перебувають у стані «на чемоданах», і готові виїжджати. Багато людей вже виїхали.
Ірина Соломко: Але наскільки мені відомо від людей, які там є мародерство, там абсолютно таке беззаконня. Ви це бачили в Краматорську?
Леся Ганжа: На власні очі я, слава Богу, цього не спостерігала, хоча я чула про інші ситуації. Коли я приїхала, наприклад, в Донецьк і в мене було інтерв’ю з кабельними операторами Донецька, то вони мені сказали про те, що в той день, коли розстріляли наших бійців у Волновасі, у їхньої колеги вкрали дитину. Вони називають його прізвище, але говорять, що людина не зацікавлена в публічності, і вимагають від батьків дитини 150 тисяч невідомо чого. Тобто, яка валюта – не називалося.
Такі випадки є. і те, що в людей відбирають машини, і випадки, коли наш колега, наприклад, із Краматорська, який є головним редактором одного із сайтів, який збирається виїжджати до Києва, каже, що «ми лишаємо машину тут, тому що на машині ми виїхати 100% не зможемо, тому що в нас хороша машина, і ми побоюємося, що її відберуть, тому що таких випадків є багато».
Дмитро Тузов: У Краматорську йшли бої за телевежу. Чи бачить Краматорськ українські телевізійні канали? Чи чують вони нас?
Леся Ганжа: Ефірного телебачення у Краматорську немає, але кабельне телебачення є. там оператори обрали для себе таку позицію, що вони дають і українські канали, і російські канали, тому що інакше для них це буде загрозою для життя.
Ірина Соломко: І щодо настроїв людей – останнє питання.
Леся Ганжа: Дуже багато людей дивляться російські канали, дуже багато людей не знають, що АТО намагається ніяким чином не пошкодити мирному населенню. Але, звичайно, просто страх того, що є постріли, і, звичайно, під бомбардування може потрапити будь-яка людина, навіть цивільна. І ці люди бояться військових і бояться потрапити під АТО.
Але тим не менше, одна з моїх нових знайомих з Донецька, яка говорила, що АТО має продовжувати бої, їх треба позбавити, принаймні, страху, в якому люди живуть. А цей страх є абсолютно реальним. Люди перебувають під терором. На них в будь-який момент можуть напасти, можуть відібрати машину, вкрасти їх і їхніх дітей, і це незалежно від того, яких поглядів вони притримуються.
Тому що, власне, наскільки я розумію, що «ДНР», вона перейшла на самофінансування, а фінансування вона може отримувати лише від місцевого населення, тільки з тих людей, які живуть там. І я думаю, що більшість людей не хочуть забезпечувати підтримку «ДНР».
Фото Reuters
