Клієнтки квартири — вагітні жінки або жінки з дітьми до трьох років, у яких немає постійного місця проживання або умови в будинку не дозволяють там жити вагітним або дітям. Тут у штаті є і юрист, і психолог, і соціальний працівник. Разом вони допомагають постраждалим повернутись у соціум.
«Критерієм потрапляння на соціальну квартиру не обов’язково є відсутність житла, адже соціальна квартира — це високопорогова послуга. Якщо клієнтка має комплекс проблем — є ризик відмови від дитини, є насильство над нею, або дитиною з боку чоловіка, партнера, батьків, якщо у неї недостатньо навичок догляду за дитиною. Вона може стати клієнткою «соціальної квартири», — говорить Анна Остапчук.
За словами Анни Остапчук, відмовляють жінкам, які звернулись, вкрай рідко. В основному, в тому випадку, якщо зрозуміло, що у жінки немає мотивації змінювати своє життя в кращу сторону.
Одна з мешканок квартири Марія до квартири потрапила через те, що її будинок постраждав від пожежі. Сама вона з Західної України. З початком АТО стала волонтером. На фронті познайомилась зі своїм чоловіком, завагітніла, але все одно продовжувала допомагати українській армії. Коли була на Донбасі, дізналась, що її будинок згорів. Деякий час бідкалась та врешті-решт дізналась про квартиру.
«У меня срок заканчивается второго декабря, но так как рожать мне в конце, то я буду писать заявление с просьбой, чтобы мне продлили срок», — пояснює Марія.
Адресу «соціальної квартири» Анна не називає. Такий договір і з клієнтками, бо бували випадки, коли ті, від кого ховалися жінки, приходили до квартири та погрожували. Але вийти на зв’язок з «соціальною квартирою» жінки можуть через Київський міський центр соціальних служб.
Валентина Троян для “Громадського радіо“