“Спектральні дані із зонда марсіанського розвідувального супутника (МРС) допомогли вченим довести, що на екваторі Червоної планети періодично виникають своєрідні струмки з рідкої, але дуже насиченої солями води, що залишають за собою загадкові темні смуги завширшки в кілька метрів” — повідомляє NASA. До речі, блакитний колір на зображеннях від NASA є не водою і не снігом, а мінералом піроксеном.
На прес-конференції науковці представили докази на користь того, що такі струмки існують насправді, в наш час. Раніше вчені багато сперечалися, чи була вода на Марсі в минулому.
У процесі свого відкриття науковці проаналізували дані, отримані під час спостережень за кратерами Палікір і Хейл. У першому були знайдені широкі 100-метрові темні смуги. Виглядало, що вони час від часу чи то згасали чи збільшувались. Коли протягом теплих сезонів вони темнішали, то було схоже, ніби вони течуть вниз по схилу. Натомість у прохолодніші пори року вони світлішали.
Використвуючи спетрометр візуалізації МРС, дослідники знайшли сліди гідратованих мінералів на схилах, де були помічені таємничі прожилки.
Дослідники виявили, що всередині цих смуг і безпосередньо неподалік від них присутня велика кількість так званих гідратованих солей — кристалів мінеральних солей, що містять в собі молекули води. Концентрація подібних речовин була максимально високою в центрі смуг, і поступово знижувалася в міру руху в бік їх кромок.
Дослідники з’ясували, що темні прожилки з’являлися у деяких місцях, коли температури там піднімались вище мінус 23 градусів по Цельсіусу. В холодніший час смуги майже зникали. Оскільки на Марсі відсутня атмосфера, коливання температур там надзвичайно контрастні.
За словами фахівців NASA, на Марсі насичена солями вода поводить себе точно так, як і на Землі — досить згадати, як взимку кригу на вулиці посипають сіллю, аби уникнути ожеледиці. Адже завдяки цьому вода не замерзає навіть у мороз.
Тому, схоже, що коли на марсіанському екваторі теплішає до мінус 23 за Цельсієм, насичена солями вода тече вниз по схилу.
До відкриття причетний аспірант американського університету Луджендра Оджя, сам родом з Непалу. Вперше він побачив фото з Марсу ще п’ять років тому, будучи зовсім юним студентом.
“Було потрібно кілька космічних апаратів протягом кількох років, щоб вирішити цю загадку, і тепер ми знаємо, що на поверхні цієї холодної, пустинної планети є вода,” — сказав Майкл Мейер, провідний науковець НАСА в штаб-квартирі агентства у Вашингтоні. “Схоже, що чим більше ми вивчаємо Марс, тим більше ми дізнаємося, як може підтримуватися життя, і де є ресурси, щоб підтримати життя в майбутньому.”
Яцишин Мар’яна для “Громадського радіо“.