Волонтери в Одесі вручили бійцям нагороди «Народний герой України»
Новини

Волонтери в Одесі вручили бійцям нагороди «Народний герой України»

В Одесі на вручені цих нагород першим прозвучало ім’я Ігоря Іванова — хлопця, який став першою жертвою сутичок в центрі Одеси 2 травня. Тоді він відстоював право бути українцем на власній землі. Сьогодні його історію оповідає волонтер Юрій Бутусов:

— Игорь был десятником «Правого сектора», когда был открыт огонь, было нападение на демонстрацию, он был первым, кто организовывал защиту мирной акции, мирной колонны. У него не было ничего, кроме щита и любви к Родине, любви к Украине и веры в то, что мы построим ту страну, за которую умереть будет честь для каждого.

Тепер народний орден мовчки отримує його батько. На фронті нині його другий син — брат Ігоря. Серед нагороджених — відомий командир з позивним «Ведмідь».

Його бійці і побратими наполягали: такий командир має отримати орден. Сам «Ведмідь» розповідає, звідки він черпав відвагу та сили у скрутні часи.

— У нас был момент, практически переломный, корда тяжело было, мы понесли потери. Могли мы морально сломаться, устали. Долго воювали, долго были в передрягах. И нам пришло письмо от дівочки из Снежино Татьяны, где она писала неизвестному солдату письмо, что у ее подружки папа идет на войну, защищать ее. А у товарища папа собирается на войну, тоже защищать ее. А у нее папы нету и вопрос: «Захистиш ти мене, дядечку солдат?» Все навзрыд плакали. Все думают, десантники суровые ребята, нет, мы очень чувствительные, эмоциональные. И в тот момент я собрал бойцов и говорю: мы не имеем никакого морального права сломаться. Произошла перезагрузка, ну все, пошли, насыпем сепарам.

Отримав нагороду і ще один командир. Той самий, який одним з перших дав наказ стріляти у Донецькому аеропорті. Тоді, коли ніхто не брав на себе відповідальність за відповідь агресорові, який вже кілька тижнів наносив удари по позиціям українських силовиків. 26 травня російські найманці зайшли в новий термінал Донецького аеропорту в кількості, що значно перевищувала кількість українських військових. Команди «відкрити вогонь» не було. Історію подвигу майора Сергія Васьківського розповідає Юрій Бутусов.

— Все знали, что нужно защищать аэропорт, но в нужный момент все командиры, которые должны были это сделать, по не самым, к сожалению, в том числе и хорошим причинам, не вышли на связь, никаких команд не давали. В этот момент кто-то должен был взять ответственность на себя. Майор Васькивський командовал тогда снайперской группой 3-го полка спецназ и в условиях отсутствия всех команд он первый дал команду своим бойцам: если кто-то увидит боевика с зенитно-ракетным комплексом в руках, нужно открывать огонь. Как раз подоетали наши вертолеты, противник готовился их атаковать. И благодаря инициатива майора Васькивського его подчиненные, его снайпер открыл огонь. Этот выстрел, выстрел снайпер ской группы майора Васькивського стал первым выстрелом в сражении за аеропорт в течение всего времени и того, что происходит сейчас.

Майор Васьківський після того пострілу ще кілька місяців залишався у Донецькому аеропорту, і весь цей час обороняв його пліч о пліч зі своїми бійцями. Таких історій цього разу в Одесі розповіли 25. Кожна — про бійця, офіцера, волонтера чи журналіста.

Ганна Снєгина, спеціально для «Громадського радіо» з Одеси.

За підтримки:

Останнi новини