Трагічна п'ятниця в Парижі: свідчення очевидців

В соціальних мережах та медіа є чимало свідчень очевидців, котрі пережили стрілянину в концертному залі Батаклан.

У свідченнях, які дав журналіст каналу Europe 1 Жульєн Пірс, ідеться про те, що стрілянина в концертній залі не була схожа на захоплення заручників, але «більше нагадувала розстріл навмання». Журналіст говорить, що йому пощастило бути в тій частині зали, з якої можна було вийти, обійшовши загородження перед сценою.

«Група вже годину грала на сцені, як ми почули вибухи, що лунали ззаду зали. Я озирнувся і побачив двох чоловіків із «калашніковими». Одного з нападників я роздивився: він був весь у чорному, дуже молодий, напевно, двадцятирічний, із невеликою бородою. В нього на голові було щось схоже на шапочку. Обличчя було нічим не прикрите. Спочатку ми всі подумали, що це поганий жарт і піротехнічні ефекти. Але згодом стало ясно, що нападники направляють зброю на людей та розстрілюють їх. Я зрозумів, що це терористична атака, але я не чув ніяких вимог або вигуків типу «Аллах Акбар». 

Журналістові вдалося скористатися моментом, поки нападники перезаряджали зброю: «Я разом із іншими встиг піднятися на сцену та закрився в маленькій кімнатці справа від сцени. Ми були в пастці — ця кімната нікуди не вела. Тож ми закрились і чули постріли та крики». Аби вийти з клубу, треба було перетнути сцену, повністю відкриту і нічим не захищену. «Десяток осіб, і я серед них, пробігли сценою. На бігу ми підхопили напівпритомну дівчину, що піднялася на сцену, та яку було серйозно поранено в ногу. Я поклав її собі на плече», — розповів Жульєн Пірс.

Молодий 23-річний турок Фахмі Б., котрий вперше приїхав до Парижа та вижив у стрілянині в концертному залі Батаклан, розповів виданню “Libération”, що спершу звук вибухів сприйняв за частину шоу: «Раптом я почув шум, який нагадував вибух петард. Спершу я подумав, що це — частина шоу, але згодом я озирнувся та побачив, що куля влучила людині в око. Вона трималася за голову, згодом упала. Всі лягли на землю, було чути постріли. Нападники стріляли навмання по людям, які лежали, а всі навколо прикидалися мертвими, але для нападників це не мало жодного значення. Я ліг у позі ембріона, мої ноги заблокувало чиєсь тіло. Мені вдалося роззутися, і я побіг за сцену, тому що вихід був поруч, зі мною було троє поранених».

Теле- та радіоведучий П’єр Жанажак у коментарі AFP розповів, що врятувався, встигнувши вибігти в туалет на другому поверсі, де він закрився: «Згодом поліція відкрила дверцята кабінки та сказали виходити. Вони попросили мене оголити торс перед виходом, аби переконатися, що на мені немає бомби».

Троє друзів Грегуар, Тома та Ніколя, котрі відпочивали на другому поверсі, розповіли, що нападники увійшли через центральний вхід: «Вони повбивали всіх, хто сидів біля барної стійки. Потім ми побачили рух у натовпі — це нагадувало хвилю на пшеничному полі. Всі попадали — мертві, поранені та живі. Ми вийшли за охоронцем, якому завдячуємо життям. Двох із нас вивели на дах, один закрився в кімнатці, де чекав прибуття поліції. Всього нас на даху було півсотні. Ми провели на даху дві години — відчували себе, як пацюки в пастці. Стріляли звідусіль».

Сцену втечі людей з клубу зняв на відео журналіст видання Le Monde Даніель Псенні.

Рідні музикантів з гурту «Eagles of Death Metal», котрі виступали в концертній залі, заявляли, що не мають інформації про їх місце перебування. Про це повідомлено на офіційній сторінці гурту.

Згодом видання «Le Point» опублікувало інтерв’ю з музикантами. Вони вижили в стрілянині та повертаються до Каліфорнії, перервавши концертний тур, що мав тривати до Різдва. Музиканти, за їхніми словами, швидко зрозуміли, що відбувається — на відміну від глядачів, котрим спершу здалося, що вибухають петарди. За їхніми словами, вони закрились у кімнаті за сценою та провели там дві з половиною години, в очікуванні на порятунок.

Очевидці подій на стадіоні Stade de France розповідають, що про вибухи дізналися з повідомлень та смс від стривожених рідних і близьких. 

«Посеред першого тайму ми почули великий вибух. Спочатку ми подумали, що це хлопці з Сен-Дені граються з дуже гучними петардами. Згодом всі заглибились у матч»: говорить очевидець, згадуючи перші вибухи на паризькому стадіоні Stade de France. Матч не припинили, але згодом на екранах і з гучномовців присутніх попросили покинути стадіон через три входи — північний, південний, західний. «Ми ішли вздовж решіток, все було зачинене. Згодом здалеку ми почули крики жаху. Крики наближалися. Люди, здається, були в курсі подій, що відбувалися в Парижі — завдяки смс від родин та друзів. Раптом усі побігли», — продовжує свою історію очевидець. “Родини не наважувалися іти. Було багато дітей, і чимало з них загубились», — згадує свідок подій.