Сі Цзіньпін ненавидить український народ — Артур Харитонов

«Китай здатен завершити війну одним телефонним дзвінком»

Вікторія Єрмолаєва: Росія готує черговий масштабний літній наступ на півдні та сході України, і водночас тривають переговори. У Женеві делегації вкотре зустрілися, а президент України Володимир Зеленський заявив, що бачить вікно можливостей для завершення війни Росії проти України до проміжних виборів у США, тобто до листопада. Складається враження, що ці новини суперечать одна одній.

Ми говоримо про можливий мир до листопада, тоді як росіяни накопичують сили на кордонах сходу і півдня України, що не свідчить про наближення завершення війни. Що ви думаєте про ці суперечливі новини? Як у них розібратися загалом?

Артур Харитонов: Український інформаційний потік дуже своєрідний і часто суперечить об’єктивній реальності, що існує за межами нашої інформаційної бульбашки. Будьмо відверті: впродовж чотирьох років повномасштабної війни ми перебуваємо в цій бульбашці — інформаційній, емоційній, психологічній, зумовленій усіма чинниками навколо нас.

Але російська війна проти України ніколи не була лише про Україну і точно не лише про Росію. Йдеться про геополітику та про тих, хто стоїть за Росією. Станом на сьогодні головним суб’єктом, який стоїть за Росією, є Китайська Народна Республіка в особі Сі Цзіньпіна.

Китай здатен завершити війну одним телефонним дзвінком Сі та зупинити її так само, як міг не допустити самого повномасштабного вторгнення. Сі надав цю згоду Путіну під час кривавої Олімпіади в Пекіні у 2022 році, проголосивши «безлімітну дружбу». Ми побачили, чим вона обернулася.

Тому щоразу, коли з’являється інформація про те, що десь і щось може завершитися, відбуваються переговори й згадується безліч різних чинників, усе це насправді не має вирішального значення, якщо не дивитися на те, що відбувається в КНР. Зокрема — у межах американо-китайського протистояння.

«Китай підтримує війну»

Артур Харитонов: Триває підготовка Дональда Трампа до візиту в Пекін у квітні. Усім в американській політиці очевидно, що Китай стоїть за цією війною. Зокрема, посол США при НАТО близько тижня тому прямо заявив, що Китай є ключовим фактором війни, фактично озвучивши те, що й так добре відомо.

Це означає, що візит Дональда Трампа до Пекіна, особливо напередодні проміжних виборів у США, є також електоральним питанням. Як виглядатиме Дональд Трамп у Пекіні, якщо російська війна проти України триватиме в тих самих масштабах, з огляду на те, що для всіх у Білому домі та в Конгресі зрозуміло: це не лише російська, а й китайська війна? Очевидно, що невигідно.

І тут ми підходимо до тез, які нещодавно озвучив очільник Офісу президента Кирило Буданов: лютий є певним проміжком, щоб зрозуміти, куди ми рухаємося. Справді, цей період важливий, адже саме зараз визначається, яким буде підготовка до візиту в Китай.

Для мене очевидно, що для Дональда Трампа було б значно краще їхати до Пекіна, коли російська війна проти України принаймні буде загальмована або зупинена в певному форматі. Інакше він виглядатиме невигідно.

«Все, що робить США, пов’язане з Китаєм»

Вікторія Єрмолаєва: Тобто чергова заява Дональда Трампа про те, що «у вас є місяць» і що він хотів би, аби протягом місяця ця війна була завершена, може бути пов’язана саме з його майбутнім візитом до Китаю?

Артур Харитонов: Очевидно, що все, що роблять США, пов’язане з Китаєм. Будь-яка заява щодо Росії — пов’язана з Китаєм. Будь-яка заява щодо України, Європейського Союзу, НАТО, Гренландії, Ізраїлю чи Венесуели — також пов’язана з Китаєм. Усе, що відбувається у світі, так чи інакше пов’язане з Китаєм.

Якщо ми не беремо цю рамку, цю оптику, то починаємо самообманюватися, шукати конспірологічні теорії, вважати, що Трамп — ідіот. Але він не ідіот, він радше нахабний політик. Водночас це нахаба, який вміє робити те, що робить.

Будьмо відверті: є напрями, де США цілком непогано вдалося розв’язати свої питання — наприклад, у Венесуелі, Сирії чи деінде.

Я сподіваюся, що з Іраном також вдасться досягти результату, адже, на мій погляд, успішна операція з ліквідації іранського режиму стала б одним із головних чинників різкого прискорення завершення російської війни проти України. Точніше — її зупинки.

Бо війна не буде остаточно завершена, доки існує Росія, а Росія існуватиме доти, доки існує Китай. І нам, думаю, варто вже визнати: ця війна не є війною одного покоління.

«Китай — ключовий фактор війни»

Владислав Бундаш: На четверту річницю російського вторгнення, ми бачили, зокрема, офіційну заяву з боку Пекіна. У ній зазначено, що «вони підтримують усі зусилля щодо встановлення миру в Україні та закликають залучені сторони скористатися можливістю для діалогу і досягти всеохопної та обов’язкової мирної угоди». Це стандартний дипломатичний текст.

Що означає ця заява? Чи є Китай на боці продовження конфлікту?

Артур Харитонов: Китай — ключовий чинник цієї війни, і це не моя оцінка, а позиція, зафіксована в декларації саміту НАТО у Вашингтоні 2024 року. Це нікуди не зникло — усі розуміють, що Росія не здатна вести війну без Китаю.

Статистика залишається незмінною: від 80 до 90% мікроелектроніки в російській зброї — у танках, ракетах, «шахедах» — тобто в усьому, що знищує українську цивільну інфраструктуру і впливає на ситуацію на полі бою, має китайське походження. Ці компоненти або вироблені в Китаї, або постачаються через Китай, або завозяться Китаєм через треті юрисдикції.

Близько 76% верстатів для виробництва російської зброї також мають китайське походження. Це означає, що без китайських технологій росіяни не зможуть виробляти зброю.

І це вже поза рамками заяви, якщо не враховувати допомогу, яку Китай надає Росії в економічній, фінансовій, інвестиційній, геополітичній, дипломатичній, молодіжній та соціальній сферах — насправді в дуже багатьох напрямках. Тобто Росії не існувало б без Китаю, так само як і російської війни без Китаю.

І тепер, коли ми аналізуємо заяви Міністерства закордонних справ Китаю, стає зрозуміло, що вони вкрай цинічні. Але це очевидно і легко усвідомити для українського слухача, бо заяви МЗС КНР можна абсолютно ототожнити із заявами МЗС СРСР.

Якби нам показали заяви часів радянської окупації України, хто б у них повірив? Ніхто — всі знали, що там лише брехня. Так само й у комуністичному Китаї: Комуністична партія Китаю нікуди не зникла.

Це не якийсь особливий Китай, «містичний дракон» чи «Піднебесна». Це китайська комуністична диктатура — тюрма народів, яка окупує великі території інших держав, як-от Тибет, Східний Туркестан і Південну Монголію. Там не живуть етнічні китайці.

Я не знаю, чи бачили ви колись уйгурів, навіть візуально, але за зовнішністю видно, що це не китайське населення. Проте вони зазнають геноциду, примусової асиміляції та багатьох інших жахливих речей. Близько двох мільйонів людей перебувають у концтаборах.

Це абсолютно співмірно з тим, що робить Росія в Україні. Але про уйгурів говорять дуже мало, а правдивих свідчень, даних і відеозаписів майже немає, бо територія давно окупована і перевірити, що там відбувається, дуже складно.

Сі та Україна

Артур Харитонов: Сі Цзіньпін не вважає Україну суб’єктом міжнародних відносин — це треба чітко усвідомлювати. Він ненавидить Україну, і ця ненависть спрямована не стільки на державу, скільки на український народ.

Згадаємо 2013 рік і розворот Віктора Януковича на Росію. Ми пам’ятаємо ті дні: як він розриває угоду про асоціацію, і куди він вилітає? Не до Москви, а до Пекіна.

Для широкої громадськості це досить забута історія. Коли щойно призначений молодий лідер Китаю Сі Цзіньпін вступив на посаду, до нього прибуває молодий український лідер Янукович. Сі Цзіньпін заявляє, що Україна буде частиною китайських інфраструктурних проєктів, зароджується концепція «Один пояс — один шлях». Фактично оплату розвороту України на Росію забезпечував не сам Кремль, а Китай, який надавав відповідні гарантії.

Китай планував втрутитися в Україну. Україна мала стати флагманською державою для експансії Китаю в Європейський Союз та для його послаблення. Сі Цзіньпін завжди мав власні політичні візії. У цьому він схожий на Путіна, але водночас стратегічніший і, тому, ще небезпечніший.

Що зробила Україна? Вона не просто скинула Януковича — вона кардинально розвернула країну в інший бік і показала, що демократія, сила народного та національного духу мають значення, і що люди здатні перемогти автократію.

«Україна надихає інших»

Артур Харитонов: Насправді Україна досі залишається єдиною державою, де революція — саме демократична революція — була успішною. Якщо подивитися на інші країни, де відбувалося повалення автократів, вони або повернулися до автократії, або зіткнулися з тяжкими наслідками. Це добре видно в Грузії, на Близькому Сході та в багатьох інших регіонах світу.

Україна надихнула Гонконг. Уже у 2014 році, через пів року після нашої революції, там почали протистояти Сі Цзіньпіну, а пізніше відбулася революція 2019 року. Україна стала джерелом натхнення для Тайваню, уйгурів, тибетців та всіх поневолених народів, бо вони легко проводять паралелі між Китаєм, Росією та комуністичною імперією. Росія — це не просто російська імперія, це ще й комуністична імперія, такий собі «байстрюк» двох імперських типів, і тому вона особливо огидна й небезпечна.

Сі Цзіньпіну вкрай важливо «покласти голову України під ноги» всім тим, хто боровся, щоб показати, що демократія завжди програє автократії. Для нього це має глибокий психологічний сенс і стратегічну мету.

«Україна потрібна Сі замість Білорусі чи Угорщини»

Артур Харитонов: Сі Цзіньпіну потрібна Україна як «друга Білорусь». Ми бачимо, що Китай стає головним спонсором і підтримкою Білорусі. Його мета — будівництво військової бази на кордонах із НАТО, і рано чи пізно це відбудеться. Україна під владою Януковича була, мабуть, найважливішим елементом для китайських планів.

Але є нюанс: Китай не проти вступу України до ЄС. Він розуміє, що Угорщина може втратити статус головного китайського проксі, і тоді знадобиться нове. Україна може стати таким проксі для Сі Цзіньпіна, бо він вважає, що після війни країна буде ослаблена, до влади прийдуть небажані сили, а корупція зробить легкою покупку чиновників. Це дозволить просочуватися в системи ЄС і НАТО та отримувати секретну інформацію.

Довідково

Речниця МЗС КНР Мао Нін до четвертих роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну зробила заяву:

 «Китай підтримує всі зусилля для встановлення миру в Україні та закликає залучені сторони російсько-української війни скористатися можливістю для діалогу, яка з’явилась нещодавно, і досягнути всеохоплюючої та обов’язкової мирної угоди».

За словами дипломатки, позиція Китаю щодо «української кризи» (так у КНР офіційно називають російську війну проти України) «залишається послідовною та чіткою», і в Пекіні продовжують вважати «політичне врегулювання єдиним реальним шляхом до припинення конфлікту».

Щодо обговорення війни в Україні під час переговорів голови КНР Сі Цзіньпіна із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, візит якого до Пекіна розпочинається сьогодні, Мао зазначила, що «це питання не повинно бути проблемою китайсько-європейських відносин».

Вона вважає, що Китай «не має жодного відношення до триваючого в Європі конфлікту» й «від самого його початку дотримується об’єктивної і справедливої ​​позиції».

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії