У чому секрет ідентичності кримськотатарського народу

Як досліджували ідентичність кримськотатарського народу

Як пояснює Артем Захарченко, організація має на меті створити мапу всіх українських наративів та ідентичностей. Йдеться про дослідження різних корінних народів України та регіональних особливостей. Один з ключових серед них — наратив кримськотатарського народу. Для цього було проведено 50 глибинних інтерв’ю з інтелігенцією, журналістами, викладачами, військовими, бізнесменами, політиками кримськотатарського народу.

«Ми намагалися, щоб це були представники дуже різних частин, громад. Передусім ті, хто живе на території материкової України — Києва, Львова, інших регіонів. Саме тому, що тут для них безпечно говорити. Але намагалися знайти варіанти, як поговорити з мешканцями Криму. Оскільки вони наражаються на небезпеку, спілкуючись з нами, намагалися говорити з людьми, які щойно виїхали або час від часу туди повертаються. Також люди, які живуть у країнах Європи, Азії, зокрема стара узбекистанська діаспора і ще старша турецька», — пояснює Артем Захарченко.

За його словами, історія кримських татар багато в чому подібна до історії українців: перша анексія в період розгрому Запорізької січі, негативні наслідки від впливу російської імперії, національне відродження, співпраця дисидентів у 1960-х. Протягом цього часу народ Криму працював над тим, щоб сформувати єдине бачення свого минулого, ідентичності ті цілей на майбутнє.

Різновиди наративу кримськотатарського народу

Як пояснює журналіст, у наративу кримськотатарського народу можна виокремити три варіанти розставляння акцентів. У традиційному піднаративі, що здебільшого формували люди, які повернулися до Криму у 1990-х роках, більше уваги припадає на трагічні сторінки народу. Інша версія, більш притаманна молодшому поколінню й людям, які наразі мешкають у Києві, акцентує славетні сторінки історії кримських татар та їхні здобутки. Також для цієї групи притаманна активна критика зрадників, які пішли на співпрацю в Криму. Третя версія наративу — ісламська. Її представники вважають, що саме релігія стала головним об’єднавчим рушієм для народу.

«Ці три версії чи інтерпретації важливі, але, мені здається, що у них є важливіший інший момент, якого, по суті, немає в українців. Є значна частина респондентів, особливо серед тих, хто недавно виїхав з Криму або мешкає там, які дистанціюються від питань ідентичності, менше говорять про сторінки історії, про ключові лінії розділення. Ми таких респондентів називали нейтральними. Вони мають уявлення, звідки взялися кримські татари і чого вони хочуть, але меншою мірою намагаються про це думати. Ми припускаємо, що це через невизначеність щодо майбутнього, і вона породжує невизначеність щодо минулого», — говорить Артем Захарченко.

Збереження єдності та власної ідентичності

За словами керівника ГО CAT UA, до цього організація досліджувала Донеччину, і, на відміну від кримських татар, цей регіон не має спільноти, що об’єднувала б людей, які залишаються в окупації та які виїхали з неї. Кримські татари мають дуже міцне ком’юніті, члени якого продовжують спілкуватися між собою, підтримувати одне одного. Крім того, значна увага до своєї історії та культури оберігає їх від цілковитої асиміляції з боку Росії на півострові.

«Досить часто вони скаржаться, що мусили якось соромитися свого походження в публічному просторі, зокрема в Криму. Коли були одна-дві дитини кримськотатарської національності в класі, до них було відповідне ставлення, і завжди, за оповідями наших респондентів, була спокуса якось відмежуватся від своєї ідентичності, показати, що ти такий же, як усі. Це завжди був для них складний вибір, і саме родинне виховання допомагало їм зберігати цю ідентичність», — говорить журналіст.

За його словами, здебільшого йдеться про людей, які у дитинстві повернулися до Криму з інших країн, куди депортували їхніх батьків, та які наразі теж вимушені жити за межами півострову.

Кримські татари в умовах російської окупації

Як пояснює Артем Захарченко, політика РФ щодо культури кримських татар подібна до політики СРСР щодо українців. Попри створення контенту, видання книжок мовою народу, у суспільстві закладають стереотипи, що тривалий час зумовлюють негативне зневажливе ставлення до такої культури. Скажімо, наразі працює проросійський кримськотатарський телеканал, який має демонструвати «дозвіл» на національну культуру й створювати видимість демократичності, але в дійсності не є життєздатним, зазначає журналіст.

Разом із цим, за його словами, у наративі кримськотатарського народу немає різновиду, що обстоював би позицію бути з Росією. Є лише пропаганда у медіа, що намагається позиціонувати кримських татар як частину російського народу — так само, як це відбувається з багатьма іншими групами, які живуть на території РФ. Крім того, цей наратив або оминає трагічні сторінки історії кримських татар, або використовує радянське міф, що позиціонує їх як зрадників. Це також впливало на те, що багато кримських татар соромилося свого походження.

Бачення майбутнього

Як зазначає Артем Захарченко, здебільшого прогнози на майбутнє не є частиною національного наративу. Натомість можна виокремити мету, яку ставлять перед собою кримські татари, й спільне бачення найбільш позитивного сценарію для народу. За словами керівника ГО CAT UA, йдеться про життя у складі демократичної України, що вступила до Євросоюзу та запровадила його законодавство, яке захищає малі народи. Це передбачало б культурну автономію в Криму, а також квотування й представництво кримських татар в органах влади.

«Ми знаємо, що у Європейському Союзі це досить поширене явище, коли є такі квоти. Тому є механізми, які дозволяють підтримувати таку ідентичність, зберігати її. Вони розраховують, що саме такий сценарій був би для них ідеальним», — зазначає Артем Захарченко.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі