«Доброго ранку!» чи «Добрий ранок!»: то як же правильно

І це справедливо з історичного боку та морального. Як бачите, війна не тільки в шанцях. Натомість українська впевнено відвойовує колись зумисно втрачені, а точніше, вкрадені позиції. Навіть у мовному етикеті.

Тож вітаю, а може, й добрИдосвіток чи просто добрий день, високодобірне товариство наших радіослухачів і читачів! Чи, може, слід казати «Доброго дня!»? Здавалося б, що складного у вітанні? А виявляється, у ньому є така заковика, що аж джмелі починають гудіти у голові. Часто чуємо дві форми вітання:

• «Добрий ранок!» і «Доброго ранку!»;
• «Добрий день!» і «Доброго дня!»;
• «Добрий вечір!» і «Доброго вечора!».

Як правильно і чому нормативними вважають форми «Добрий день!» і «Добрий вечір!», але чомусь «Доброго ранку!»?

Поміркуймо про це разом: я — розповідаючи, а ви — слухаючи або читаючи.

Українці віками віталися формами «Добрий день!» і «Добрий вечір!». До слова, перший друкований український словник «Лексис» Лаврентія Зизанія 1596 року фіксує привітання «Добрий день!», тобто «Повоженіє доброе!», що можна пояснити вірою людей у силу слова, тобто варто його тільки проговорити, як воно здійснюється. Безперечно, ця форма вітання давніша й у народній мові скоротилася до форми «добрИдень».

• Словник української мови у 4 томах 1907-1909 років за редакцією Бориса Грінченка привітання подає у цій стягненій формі: «добрИвечір», «добрИдень» і «добрИдосвіток», тобто добрий світанок (привітання на світанку), що вийшло з ужитку.

Господи, яке ошатне це слово «ДобрИдосвіток!». Ну… дуже гарно. Охоче вживатиму! Ще б людей знайти, з ким так вітатимуся.

У Російсько-українському словникові 1924-1933 років за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова на сторінці 242-ій читаємо такий приклад із народного слововжитку: «Яка пишна молодиця: і добридень не каже!».

Саме цією формою вітання «добридень» на сторінці 284-ій академічного джерела укладачі переклали з російської мови привітання «добрый день». І навели ще один приклад перекладу — конструкцію «На добрИдень вам!».

Далі читаємо, що російське «желать доброго дня» на українську мову перекласти слід так:

• «на день добрий давати»,
• «на добрИдень давати»,
• «на добрИдень поклонитися».

Побіжно у Михайла Стельмаха читаємо:

• На добридень тобi.
• На добридень. Ти сама тут?

Михайло Коцюбинський теж вкрай по-ошатному запитує слухачок подкасту, вітаючись:

• Добридень тобі, моя ясочко! Чи добре виспалась?

Кандидат філологічних наук Олександр Скопненко у мовному блозі «Добрий день» чи «Доброго дня?» наголосив, що сам Сергій Єфремов максимально уважно ставився до українського узусу ХІХ ‒ першої третини ХХ ст.

А що таке цей «узус»? Це реальний мововжиток, характерний для різних середовищ і не обмежений приписами літературної мови. Втім, він може змінювати офіційну норму, тобто елемент, закріплений у літературній мові: мові держави, освіти, науки, церкви; у підручниках і словниках, хоч і не завжди.

На 299-ій сторінці Російсько-українського словника знаходимо переклад російських лексем «доброе утро», «добрий день», «добрий вечер», «доброй ночи» на українську мову такими відповідниками:
«добрИдень».

А далі укладачі розкривають дужки і подають відповідну ремарку, що «тільки в інтелігентів» уживані форми:

• «доброго ранку»;
• «добривечір»;
• «добраніч»;
• «на добраніч».

Зауважте, форми «Доброго дня» немає!

Компонент «добридень» увійшов і до складу приказок, що свідчить про його давність: «Який «добридень», таке й «доброго здоров’я»». У цьому прикладі, як наголошує мовознавець Олександр Скопненко, зафіксовано традиційну відповідь «Доброго здоров’я!» на привітання «Добрий день!». А сама приказка означає, що ставлення до іншої людини відповідає її попередній поведінці. Й зауважує, що форма привітання «Доброго дня!» виникла в українській мові під російським впливом, і впродовж кінця ХХ ‒ початку ХХІ століття активно бореться з давньою формою «Добрий день!». До слова, під впливом англійської мови з’явилася форма «Гарного дня!».

У художній літературі найперше, що впадає в око чи спадає на очі, — тільки не «кидається в очі», бо це скалькована з російської мови конструкція, — це приклади, як-от:

— Добрий вечір, — тихо привітався Данило.

— Доброго здоров’ячка, — скоромовкою відповіла молодиця» (М. Стельмах);

— Добрий день, — привіталась [Антоніна Петрівна], переступивши поріг.

— Доброго здоров’я, — відказала Калина» (Є. Гуцало).

У піснях також чуємо:

• «А день добрий, а ти, рідний батьку?»;
• «Добрий день вам в вашій хаті!»;
• «Добрий вечір, дівчино, куди йдеш?»;
• «Добрий день вам, люди добрі!»;
• «Добрий вечір тобі, зелена діброво»;
• «Добрий вечір тобі, пане господарю!».

До привітань зараховуємо й святкові вітальні традиційні формули «святий вечір», «щедрий вечір», наприклад:

«Щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров’я!».

Подекуди формула привітання складається із двох етикетних фразеологізмів «На добрий день, як ся маєш?».

Своєю чергою мовознавиця та літературна редакторка Ольга Васильєва зауважила, що вітальні формули «Доброго дня!» і «Доброго вечора!» теж придумали інтелігенти, але в незалежній Україні. Ну а «Добрий ранок!», яке зараз вважають помилковим, зафіксовано в Російсько-українському фразеологічному словнику 1927 року Валер’яна Підмогильного і Євгена Плужника: «Доброе утро!» там перекладено тільки як «Добрий ранок!», а «Доброго ранку!» немає. Цікаво й те, що форми «Добрий ранок!» теж колись не було. Селяни віталися тільки формами «Добридень!» і «Добривечір!».

У Словнику української мови стягнена форма «добривечір» уживається як «привітання ввечері; добрий вечір». Утім, одиниці «добрий вечір» та «добривечір» не є абсолютними синонімами, оскільки остання має відтінок розмовності, як і форма «добридень».

У такому разі, коли на землю злізає ніч, цілком логічне виринає у нас запитання щодо форми вітання «Добра ніч!».

Почнімо з того, що Словник української мови у 20 томах, окрім слова «Добраніч» як побажання приємного сну, доброго відпочинку вночі, фіксує форми традиційного взаємного дружнього вітання перед настанням ночі, побажання перед сном приємного нічного відпочинку, як-от: «На добраніч!», «Доброї ночі!», «Добра ніч!», тобто така форма є, але з ремаркою у словнику — «рідше уживання».

У повісті-хроніці «Семен Жук і його родичі» Олександра Кониського читаємо: «Нехай буде по-вашому, матусю!… а тепер: добра ніч! спати хочеться».

Форма «Добра ніч» є й у поезії Бориса Грінченка, який, по суті, і створив мовний паспорт української нації, отже, читаємо:

Добра ніч натомленим усім!
Тихим сном опочинуть хай таким,
Щоб забути втому і турботу!
Хто свій піт щодня на праці лив,
Хто не мав ясних за нею днів —
Хай вві сні забуде про роботу!

Хто важке на плечах горе ніс,
Хто із мук стомився та із сліз,—
Щастя хай тому ясне присниться!
Зійде хай спокій з небес на всіх,
Щоб вві сні набратись сил нових
І в борнІ із лихом не хилиться.

У згаданому СУМ-і-20 йдеться й про такі форми:

«Віддавати / віддати добри́день (добри́вечір, добра́ніч)», а також
«Віддавати / віддати на добри́день (на добри́вечір, на добра́ніч)», що означає «бажати доброго дня (вечора, ночі), вітаючись або прощаючись».

Приклади:

— Гнат ішов з косовиці, Настя — з буряків. Вони розминулись, віддавши одне одному на добривечір.

— Спіть спокійно. Віддав добраніч і пішов…

Роль вітання при зустрічі може виконувати й фразеологічний зворот «Здоров був» або його усічені варіанти «здоров / здорова / здорові» [був, була, були, будь, будьте і т. ін.]. Втім, деякі дослідники вважають цю формулу фамільярною. Якщо сказати, наприклад, «будь здоров чи здорова», «будьте здорові» — це вже буде ввічливим побажанням при прощанні. Тому важливим є розташування компонентів у цих висловах, бо від цього залежить роль вітання при зустрічі або побажання при прощанні. «Бувай здоров / здорова» чи «бувайте здорові» — також усталена форма прощання.

А що це за привітання «здрастуй», «здрастуйте», вони нормативні чи ні? Чи є запозиченням з російської мови? Адже в літературі можна зустріти не один приклад їхнього вживання. Отже, у СУМ-і-20 йдеться про наказовий спосіб «здрастуй» («здрастуйте») у значенні вигуку, що означає «вітання при зустрічі», але вживання цих етикетних лексем характерне ще для давньоруської мови, в яку вони потрапили зі старослов’янської. У згаданому словнику-двадцятитомнику також зафіксована усталена формула вітання, яку вживають, заходячи до хати: «Здрастуйте вам у хату».

Утім, СУМ-20 слово «здрастувати», що зокрема означає «бути живим, здоровим; благополучно існувати», подає як застаріле. Звичайно, коли я хочу дізнатися, перевірити, чи це росіянізм чи ні, я розгортаю «Словарь української мови» Бориса Грінченка, бо там росіянізмів немає. Натомість у Словнику Грінченка згаданих «здрастуй», «здрастуйте», «здрастувати» немає, як, до речі, і в інших джерелах.

Розгорнімо зараз Російсько-український словник сталих виразів 1959 року Івана ВиргАна та Марії Пилинської і зупинімося на сторінці 478-ій:

«Утро | Доброе утро!; с добрым утром!» перекладено вже обома формами «Доброго ранку!» і «Добрий ранок!»; а також формою «ДобрИдень!» із приміткою в дужках «у народній мові найчастіше». Отже, ми зафіксували те, що кажуть «Добридень!» уже зранку. Чому? Бо народний мововжиток не орієнтується на частини доби під час привітання. А це означає, що незалежно від того, настав ранок чи вечір, казали і кажуть «Добрий день!» або «Добридень!». І це не пОмИлка.

Тож можна зробити висновок, що форма в родовому відмінку «Доброго ранку!» стала нормативною у ХХ столітті в радянський період. Так само стали нормативними і «Доброго дня!», і «Доброго вечора!».

Символічно, до речі, що у 1941 році, ще до війни, побачила світ перша збірка поезій Михайла Стельмаха з назвою «Добрий ранок». А у прозовому творі письменника «Гуси-лебеді летять» читаємо:
«Добрий ранок, тітко Ганно! — біля перелазу з’являється наймичка Мар’яна, її високі здивовані брови, і красиві вінчики вій, і ранково сині очі, i вогкі, напіврозкриті уста чаЯть у собі стільки молодечого завзяття і радості, що й мені, соньку, стає веселіше».

На ввічливий зворот «Добрий ранок!» натрапляємо й у творі «На твердій землі» Уласа Самчука. Класики української літератури Микола Вінграновський та Володимир Малик також використовували «Добрий ранок!», що була і є граматично правильною формою, і її можна та треба вживати нарівні з «Добрий день!» та «Добрий вечір!».

Утім, є думка, що це лише констатація факту, а не побажання. Проте це не так. Адже усі вітальні формули є одночасно й побажаннями. Тобто «Добрий день!», «Добрий вечір!» та «Доброго дня!», «Доброго вечора!» за своїм змістом — зичення: порівняймо «Добрий вам день» чи «Добрий день хай буде у вас» і «Доброго вам дня». Можливо, це зичення для декого саме у формі називного відмінка не є настільки вираженим як у родовому відмінку.

Так само і з виразом «Добрий ранок!»: його можна вважати скороченням від форми «На добрий ранок!», як і «Добраніч!» від «На добраніч!».

Утім, як каже народне прислів’я: «Що тобі не миле, того й людям не зич!». Але спочатку все-таки привітайтеся, а потім бажайте. «Гарного дня!», «Доброго дня!», «Вдалого дня!» варто казати наприкінці розмови, на прощання, а не при зустрічі. Пам’ятаймо, що це сталі сполуки, тобто фразеологізми, видозмінювати їх не годиться. Утім, ніхто не боронить казати «Бажаю вам доброго дня!». Як побажання воно цілком доречне. Але це не вітання.

• Отже, «Добрий ранок / день / вечір» — на вітання, а «Доброго ранку / дня / вечора» — на прощання.
  Наче все логічно та послідовно.

Гаразд. А як вітатися, до прикладу, під час ракетного обстрілу?

Мовці аргументують, що казати «Добрий ранок» чи «Добрий день / вечір» або ж «Вітаю» недоречно, язик не повертається, адже війна, її жаскі наслідки… Проте мовна традиція засвідчує, що навіть у найскладніші періоди люди прагнули зберігати звичні форми мовлення, адже це частина культури. Тож мовознавці стверджують, що слід вітатися так, як завжди й віталися. Також мені трапилася думка, що розчленовувати сталі вислови і дивуватися, мовляв, парадоксальності значень окремих слів, що містять ці вислови, прийнятно радше для дітей, які лише опановують мову чи для іноземців, які її вивчають. Дорослий рідномовець, який змалечку чув сталі етикетні формули «Добрий ранок / Добрий день / Добрий вечір», вже не має отого незакаламученого сприйняття буквальних значень окремих слів, що у ці сталі етикетні формули входять.

У мережевій стрічці часто трапляється від дописувачів просто «Ранку», «Дня» чи «Ночі», але мені не під силу збагнути. Натомість можу вам запропонувати вживати доречні й зараз такі потрібні вітальні форми на кшталт

«Мир вам!» (Ісус, який говорив арамейською, вітався так зі своїми учнями) чи «Мир Божий кожному і кожній!»,

«Дай, Боже, й вам!»,

«Зичу здоров’я!»,

«Моє [вам] шанування», що є також усталеною формулою вітання з ким-небудь.

До слова, у низці країн, де сильні традиції християнства, вітаються саме зі згадкою про Бога: наприклад, в Австрії і подекуди в Німеччині та Швейцарії — «Grüss Gott», що є скороченою формою він давнішого «Grüß[e] dich Gott!», що означає «Нехай Бог тебе привітає!». У деяких українських селах досі є традиція вітатися по-християнському, наприклад «Слава Ісусу Христу!» чи «Слава Йсу!». Відповідають «Слава навіки!», «Навіки слава!» чи «Слава навіки Богу!» — як де. А наші співвітчизники кримські татари, які традиційно є мусульманами, вітаються ще й так: «Selâm aleyküm» (читаємо «сєлям алейкум»).

Словник української мови у 20 томах також фіксує етикетні фразеологізми:

• «Дасть Бог!»,
• «Дасть Господь милосердний»,
• «Поможе Бог!»,
• «Поможе Господь!»,
• «Пошле Бог!» та «Помагай / поможи Боже» із такими значеннями: «Уживається як побажання кому-небудь успіху в чомусь; уживається як традиційна формула при вітанні з доброзичливими побажаннями».

Вчитаймося у приклади:

— Боже тобі поможи, сину!
— Коли чую: — Боже помагай, і день вам добрий! — Дивлюсь — це наша сусіда.
— Жінки здалеку гукають Яреськам: — Боже поможи!

Звернула побіжно увагу, що в Індії вітаються та прощаються словом, що звучить «намасте» й означає «поклін тобі». Італійська форма «ciao» («чао») походить від вислову, що побутував у Венеції та означав «я твій раб», тобто «готовий тобі служити». Подібне до нього за значенням — «servus», що у своїй мові-матері латині позначає «до твоїх послуг», яким іноді вітаються в Австрії, Німеччині, Словаччині, Угорщині.

А у мережевому спілкуванні, зокрема в листуванні, узвичаєний російський вислів «Доброго времени суток!» у жодному разі не перекладаймо на кшталт «Доброго часу доби!», «Доброї пори дня / доби!» чи «Доброї доби!». Чому? Бо це мовні покручі. Якщо не знаєте напевне, коли саме прочитають ваше повідомлення чи листа, або коли переглянуть записане вами відео, то напишіть / скажіть просто:
«Вітаю!», «Усіх вітаю!», «Усім вітання!».

Трапляється, щоправда, й така уривана, тобто уривчаста відповідь на «Добрий ранок!», «Добрий день!», «Добрий вечір!» — просто скорочена «Добрий». Наче уламок якийсь. За спостереженнями, найчастіше її можна почути та прочитати у повідомленнях від керівників до підлеглих, загалом до людей, які залежать від когось, але ця форма «Добрий» зовсім не надає мовцеві інтелігентності, ошатності. Правильне вітання формує враження і впливає на ставлення до співрозмовника.

До речі, як сказати правильно: «навчатися правильній етикетній формі вітання» чи «навчатися правильної етикетної форми вітання»?

Тут прихована цікава особливість українського керування. Дієслово «навчатися» вимагає родового відмінка (це запитання «чого?»).

Тобто навчатися — чого? — правильних етикетних фразеологізмів, сталих сполук, навчатися мови.

А навчати — кого? — дітей, учнів, іноземців, мовців, дописувачів.

Отже, ми навчаємося не «чомусь», а чогось! Навчаємося правильних етикетних лексем чи форм вітання, навчаємося ошатної рідної мови разом.

Можемо ще так сказати: «Аби ж в нас було достатньо мудрості навчати не кращому, а кращого майбутні покоління».

Прошу відгукнутися та написати нам у вайбер за номером телефону 067 67 40 476 або ж написати нам листа на електронну адресу [email protected] або залишити коментар під рилсами «Ошатної української» на сторінці Громадського радіо у фейсбуці, чого б ви хотіли навчитися у найближчому майбутньому? І чи все було зрозуміло у сьогоднішньому випуску подкасту? Не забудьте, будь ласка, вказати своє прізвище та ім’я, мої ошатні слухачі та слухачки. Сподіваюсь, зібрана мною по крихтах інформація допоможе вам краще пізнати мову й форми вітання. Якщо замислилися, вам точно у пригоді стане подкаст «Ошатна українська» зі Світланою Білою на Громадському радіо! Обіймаю!