Переслідування журналістів та вербування до армії: інформаційна політика на ТОТ

Як в окупації переслідують журналістів

Після початку окупації у 2014 та 2022 роках Росія намагалася знищити усі прояви інформаційного спротиву на захоплених територіях. У Криму це відбувалося після проведення псевдореферендуму, зазначає Ірина Сєдова. Тоді росіяни запровадили на півострові роботу своїх судових та силових органів і почали затримувати журналістів згідно із законодавством РФ. На новоокупованих територіях переслідування відбуваються більш жорстко та хаотично. Медійників і простих людей, які публічно висловлюються проти окупації, викрадають, кидають у підвали, катують, тримають у в’язницях без обвинувачень, пояснює дослідниця.

«Потім подалі від лінії зіткнення вони трохи формалізували свою діяльність, повідкривали суди, відділення ФСБ на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей і стали висувати людям якісь звинувачення. Почали переслідувати за статтею 275 — про державну зраду стосовно РФ. Також стаття, за якою переслідують журналістів на новоокупованих територіях, це 276 — шпигунство. Тобто тих, хто отримав видані окупаційною владою російські паспорти, переслідують за державну зраду, а тих, хто не отримав російські паспорти, переслідують як українських шпигунів», — розповідає Ірина Сєдова.

На декілька років людину також можуть посадити за статтею про «заклики до терористичної чи екстреміської діяльності». За нею судять людей, які, наприклад, публічно висловлювалися на підтримку українського війська. Менш жорсткі покарання на ТОТ присуджують за статтею про «дискредитацію російської армії». Тут може йтися про великий штраф чи затримання на 15 діб. Таку відповідальність тягне за собою навіть публікація української символіки, вподобання чи репости проукраїнських дописів у соцмережах.

Російська пропаганда на ТОТ

За словами дослідниці, росіяни ведуть на старо- та новоокупованих територіях інформаційну кампанію, спрямовану на геноцид українців, знищення цивільної інфраструктури, переслідування активістів, журналістів та будь-яких людей, які висловлюють проукраїнську позицію.

Така пропаганда поширюється на всіх рівнях. Нею займаються і ключові російські пропагандисти на великих державних каналах, і представники окупаційних органів влади, яких поставили там представники РФ. Вони ведуть свої Telegram-канали, які люди читають, щоб отримувати інформацію про обстріли, відключення води, світла. Паралельно там публікують антиукраїнські дописи, заклики знищити Україну та українців, розповідає Ірина Сєдова:

«Постійно пишуть про «ЗеРейх», вигадують нову лексику, що спрямована на дегуманізацію українців. Залякують, що всі представники ЗСУ — це жахливі злочинці, закликають всіляко з ними боротися».

Інформаційна політика як інструмент вербування до армії

На думку Ірини Сєдової, мета цієї пропаганди — не лише знищення спротиву мешканців окупованих територій, а й посилення мобілізаційного ресурсу в окупаційну армію. Паралельно з антиукраїнськими наративами, росіяни проводять інформаційні кампанії, спрямовані на вербування людей до війська. Вони всіляко намагаються змусити мешканців ТОТ підписати контракти, після чого відправлють їх першими на передову, говорить дослідниця.

«Це все працює у зв’язці як державна політика, і воно одне без одного працювати б не могло. Якби не було постійного переконування мешканців окупованих територій, що Україна жахлива, що там усі злочинці, нацисти, і що вони вчиняють воєнні злочини, тоді не спрацювали б усі ці програми вербовки у збройні сили, не спрацювали б «патріотичні» заходи для дітей, на яких вони переконують відмовлятися від української ідентичності. Це все одна величезна інформаційна кампанія, і це потужна частина війни, яку Росія веде проти України», — каже Ірина Сєдова.

Чи можлива діяльність незалежних журналістів в окупації

Наразі в окупації заборонено публічно висловлюватися не лише на підтримку України, але й із критикою стосовно окупаційної влади, медицини, екології та ін., зазначає дослідниця. Усі такі заяви призводять до переслідувань. Зважаючи на це, майже всі інформаційні канали, які розповідають про ситуацію на ТОТ, ведуться анонімно або з підконтрольної Україні території. Їх автори отримують інформацію про події в окупації підпільно від людей, які продовжують там мешкати.

Залишаються поодинокі ініціативи, що публічно працюють на окупованих територіях. Серед таких — «Кримська солідарність», що продовжує відкрито функціонувати на півострові. Багато представників цієї ініціативи зазнали переслідувань за свою журналістську діяльність. За словами Ірини Сєдової, «Кримська солідарність» залишається одним з головних джерел інформації про порушення прав людини на окупованих територіях.

Дослідниця зазначає, що таку інформаційну діяльність ще складніше продовжувати на новоокупованих територіях. Система переслідувань і покарань там менш формалізована й більш небезпечна, тому отримувати й поширювати правдиві відомості можна лише анонімно.

«Насправді партизанські рухи будуть, і вони важливі. Єдине, що вони не можуть бути штучними, люди долучаються до цих рухів не тому, що їх хтось змушує, а тому що вони так відчувають, хочуть донести свою позицію. Якщо ці рухи організовуються самими мешканцями окупованих територій, і там же координуються, то це величезні ризики, і люди беруть на себе відповідальність. Якщо хтось намагається організувати партизанський рух, перебуваючи на підконтрольній Україні території чи за кордоном, то треба передусім думати про безпеку тих людей, які залишаються в окупації, а потім уже про свої гонорари», — говорить дослідниця Кримської правозахисної групи.

Чи можливо повертати цивільних, зокрема медійників, з російського полону

Ірина Сєдова говорить, що цивільних, яких затримали на ТОТ, а особливо журналістів, дуже складно повертати на підконтрольну Україні територію. Вона зазначає, що міжнародне гуманітарне право не дозволяє обмінювати цивільних, а вимагає просто їх повертати. Тому важливо говорити про цю проблему за кордоном з нашими партнерами, аби створювати на Росію додатковий тиск.

«Росіяни ще якось повертають військових останнім часом, тоді як на 200 військових — один цивільний повертається. З Криму взагалі нікого не віддають, тому що вони вважають його на 100% своєю територією, бо це вже 12 років. Тому всіх людей, які там щось порушили, вони вважають своїми громадянами», — говорить дослідниця.

За її словами, останнім часом окупанти почали відкривати нові справи на людей, які уже тривалий час перебувають в ув’язненні. Таким чином, вони втрачають можливість звільнитися у недалекому майбутньому.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі