Лібідо у жінок: як працює наше тіло, коли ми хочемо сексу?

Дарка Озерна: На наших теренах міф про відмінність жіночого і чоловічого лібідо базується на стосунках жінок і чоловіків на пострадянському просторі і на тому, яке у тодішніх жінок було життя.

Якщо дивитися на жіночу фізіологію з еволюційної перспективи, то бачимо, що насправді у жінок лібідо вище. Це якраз жінки створені для того, щоб усе своє репродуктивне життя хотіти сексу на рівні інстинктів, а потім — на основі свого досвіду. У чоловіків усе умовніше, їм потрібна якась картинка. У жінок фізіологічно лібідо сильне, постійне, з піками. Бажання сексу з тим чи іншим чоловіком залежить від багатьох умов: про що ми спілкувалися, що робили, як і де живемо, — для того, щоб цього чоловіка в умовній комунальній квартирі хотіти чи не хотіти. Насправді це про стосунки, а не фізіологію.

Що є каталізатором бажання?

Дарка Озерна: У людини є певна заборона на інцест. Якщо ми ростемо разом, один одного хотіти не будемо. Так само друзів дитинства, особа є рідною і до неї бажання не розвивається. Бувають і винятки. Коли нас накриває бажанням, пристрастю, це може бути результат з багатьма невідомими. Щоразу ми це рівняння у нашому організмі на рівні свідомості чи несвідомості розв’язуємо. Під час овуляції бажання буде більшим, організм тоді командує: «Вагітній!». Свідомо ми цього не хочемо. В овуляцію змінюються риси обличчя, наша хода, запах. Ми думаємо: «Я його добре знаю, у нас не було давно сексу, ми в комфортній ситуації зараз, у безпеці». Це вже такі хороші умови для сексу. У кожного з нас є власні фетиші, умовні рефлекси, які сформувалися упродовж життя, тригери. Це все може накладатися. Всередині ми оцінюємо переваги недоліки, ризики. Несвідомо, перш за все.

Лібідо — це страх смерті?

Дарка Озерна: Наше лібідо психоаналітичною мовою — це страх смерті. Ми боїмося померти та ми хочемо відчути оту короткочасну смерть під час оргазму, відключитися, впасти у якусь безодню. А потім все одно відчути, що ми живі. У нас є адреналін і кортизол, гормони, які виділяються, зашкалюють, коли у нас небезпека, ми в стресі. У таких умовах наш мозок переналаштовує свою базову роботу, стає нечутливим до всього хорошого. Це гени спрацьовують.

Є антидот — окситоцин. Цей гормон виділяється, коли ми обіймаємося, щасливі. Він відповідає за те, щоб ми не любили чужих і за те, щоб ми любили своїх. Коли займаємося сексом у дуже стресовій ситуації, фактично ми тікаємо від смерті, ми собі під час оргазму утворюємо окситоцин. Нам стає краще.

• У деяких людей тривожність проявляється як гіперсексуальність, пошук партнерів чи випадкові зв’язки.

Не в усіх людей так є. Ми усі різні за темпераментами, реакціями. Але це все — варіанти цілком нормальної реакції, зумовленої еволюцією. Остаточно усе це важко пояснити.

Під час хвороби лібідо росте. Туберкульозні хворі — яскравий приклад. Вони мають субфебрильну температуру у 37 градусів, їх трусить. У мозку виділяються речовини, за допомогою яких спілкуються частини імунної системи між собою, мозком та його оточенням. У мозку відбувається нейрозапалення, яке проявляється як різке схуднення, постійно шукаємо собі сексуальних пригод.

Де утворюється лібідо?

Дарка Озерна: Лібідо — це мозок і геніталії. Якщо стимулювати клітор, то жінка відчуватиме збудження, це може бути і стимуляція тіла. Це рефлекси, які ідуть до мозку. Людина відчуває збудження, довіру. Це ефекти окситоцину.

Є лібідо, яке наростає у мозкові. Це складно організована ситуація, коли оцінюється людина, з якою можливий секс. У нас можуть бути сексуальні фантазії, умовні рефлекси на запахи, пісні чи відчуття, які складно народжуються у спілкуванні з постійною людиною.

Є люди, які не дуже люблять залучати мислення і складні рефлексії до свого життя, у них може бути секс доволі частіший у будь-якому віці, бо вони не думають, підкорюються тілу. У людей складно організованих, схильних до рефлексії, оцінки та ризиків усіх небезпек, накладається надто багато думок на все, що відбувається.

Вікторіансько-рядянський міф про жіноче лібідо

Дарка Озерна: У Відродження жінка вважалася хтивим створінням, спокусницею. Тільки у Вікторіанську добу в Британії з’явився міф, що жінка не хоче сексу, вона цнотлива, неприступна, холодна. Вагітність, як наслідок сексу, приховували.

• І досі, можливо, дехто перебуває в парадигмі Вікторіанської доби, помноженій на радянську традицію.

Коли жінка працює по змінах, займається дітьми, живе у комуналці із сусідами, то потім, звісно, вона не хоче сексу. Умови впливають на бажання.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS