«Перестрілки, заколоти, криміналітет і загадки»: про що «Ніхто не скаже прощавай!» Василя Добрянського

«Є один досвід, що кожен здобуває сам. Ним не можна поділитися. Це досвід смерті»:

«Ніхто не скаже прощавай!» Василя Добрянського.

«Василь Добрянський написав майже два десятки історичних, історико-пригодницьких і детективних романів.

«Ніхто не скаже прощавай!» — це історичний детектив. Це заключний, четвертий роман про колишнього капітана київської поліції, досвідченого слідчого Клима Жеграя. Дія у всіх відбувається у 1918 році в період Гетьманату. Перші три я не читала, проте це не заважало. Нам розкажуть, що слідчий тільки-но повернувся з Берліну, де він запобіг замаху на гетьмана Павла Скоропадського під час його офіційного візиту до Німеччини. Жеграй міг залишитись у Берліні, проте повернувся, бо сумував за Києвом, тужив за рідним краєм», — розповідає філологиня Тетяна Курманова.

«Дурні завжди знаходять місце, де найлегше скласти голову. «Це доля. Від неї не відмахнешся», — із веселим відчаєм вирішив капітан».

Як пише видавництво Фабула, події роману «Ніхто не скаже прощавай!» відбуваються в листопаді 1918 року — після підписання Комп’єнського перемир’я. Країни Антанти змушують Німеччину вивести її війська з України, й уряд гетьмана Скоропадського залишається сам на сам із більшовистськими бандами і монархічними рухами. Саме у цей час до каплиці на київській вулиці Інститутській, поруч із якою розміщувався гетьманський штаб, уночі хтось підкидає труп босого штабс-капітана. На пальці його ноги бирка з написом: «Власність гетьмана Скоропадського». Цей «подарунок» гостро непокоїть оточення гетьмана та його розвідувальні служби, до справи запрошують Клима Жеграя.

«І тут завертиться: будуть перестрілки, заколоти, зради, криміналітет і загадки. І все це на фоні неспокійного Києва сторічної давнини.

І хоча основну загадку з трупом штабс-капітана Клим Жеграй вирішить доволі швидко, попереду нас чекає захоплива подорож, тому роман мені здався більше не детективним, а шпигунсько-кримінальним із нуарним характером. Навіть фем-фаталь тут є.

У книзі багато історичних довідок з документів, ретроспектив, не повʼязаних напряму із сюжетом, як, наприклад, потоплення пасажирського пароплава «Лузітанія» німецькою субмариною або підписання Комп’єнського перемир’я у «вагоні маршала Фердинанда Фоша» (до речі, я про подальші пригоди цього вагона вже і забула, було цікаво згадати). Багато і авторських вставок-аналогій із сучасністю — і у мене в якийсь момент почала стиратися грань між історичною достовірністю та художньою вигадкою: не знаю навіть, це плюс чи мінус романа», — каже Тетяна Курманова.

«У нас Гетьманщина без гетьманцев. Усі носять у серці Московщину. Українці чубляться між собою, не хочуть визнати простої дилеми. Або ми будемо чистити чоботи москалеві, або він нам. Це в найкращому разі. А в іншому — ще простіше. Хтось один накладе головою. Тут жодних ліків не існує. Або-або. Шабля завжди рубає надвоє».

«Дещо розчарував мене фінал книги — але тут треба згадати про попередні три частини, можливо, якщо б я читала всі, сприймала б інакше.

Сам Василь Добрянський каже: «Це може звучати парадоксально, але в моїх детективах вбивства трапляються заради життя. Іноді доводиться жертвувати персонажами. Але ніколи — законністю і добром. Мої герої слідчі завжди на світлому боці життя».

«Ніхто не скаже прощавай!» Василя Добрянського треба читати, щоб поринути у світ Гетьманщини, насолодитись історичним нуарним детективом та подумати над авторською ретроспективою», — каже авторка проєкту «Книжкова полиця» Тетяна Курманова.

Нові випуски та повтори програми «Книжкова полиця» з Тетяною Курмановою слухайте в етері Громадського радіо щодня о 9:25 та 16:45.

Партнер проєкту «Книжкова полиця» — видавництво Фабула, бренд видавничої групи Ранок. Фабула — світ крізь історії.