Росія дуже давно вибудовувала наратив про те, що «Україна — найкорумпованіша країна в Європі»
Про висвітлення корупції українськими медіа — контраверсійне інтерв’ю особи, яка називає себе «Мексиканцем», і як темою схем в українському політикумі послуговуються росіяни. Про все це говоримо у новому випуску «Озброєні фактами».

Топ 5 за 24 години
Альона Нестеренко: Отже, видається, що за роки повномасштабного вторгнення наше відчуття справедливості і ставлення до корупції загострилося зі зрозумілих причин. Але наскільки валідним під час висвітлення теми корупції лишається аргумент, яким часто послуговувалися ми, як журналісти, раніше, про те, що «корупція є всюди» і що «розмови про українську корупцію є перебільшеними». І, зокрема, їх поширює наш ворог. А в інших країнах ситуація, можливо, десь і краща, але точно не ідеальна.
Олена Чуранова: Насправді, можна сказати, що валідні, тому що так і є. Корупція є всюди. Просто про це треба пам’ятати нам усім, бо ми споживаємо, в першу чергу, звісно, українські новини, наші новини, новини про нас. І, звісно, те, що ми там читаємо, ми бачимо різні корупційні скандали, викриття, розслідування, і добре, що вони є насправді.
Тому що це означає, що ми живемо, продовжуємо жити навіть в умовах воєнного стану, коли є певні обмеження щодо поширення певної інформації, все одно у нас відбуваються журналістські розслідування, все одно у нас демократичний устрій. І, насправді, з одного боку, так, дуже погано, що у нас є корупція, яка є всюди, про це важливо пам’ятати, але, з іншого боку, той факт, що навіть в умовах війни наші журналісти продовжують робити розслідування, висвітлювати корупцію, і потім те, що у нас працюють НАБУ і САП — це є дуже позитивним фактом.
Важливо просто пам’ятати, що, на жаль, це бажання отримати якусь додаткову вигоду, особливо те, що стосується державного бюджету, якихось тендерів, такі кейси є просто всюди.
І навіть я перед ефіром продивилася по Європі, і практично останні роки це скандали в Хорватії, теж корупційні кейси щодо завищення різних тендерів, знову ж таки, на будівлю дорожного покриття, якісь тендери на те, що потрібно будувати для міст.
У США чимало різних корупційних кейсів, теж є різні сенатори, які використовують свої посади, щоб надавати якісь переваги певним вигідним для них компаніям.
Нещодавно було розслідування в Угорщині, коли у колишнього міністра знайшли закопані мільйони у лісі.
Тому це все, на жаль, всюди є, люди всюди різні. Просто, звісно, що нам зараз, особливо в умовах війни, коли кожна гривня є важливою, коли держава має працювати на фронт, на захист себе, щоб вижити, щоб перемогти… Тому, звісно, будь-які такі кейси гостро сприймаються, абсолютно логічно.
І, звісно, Росія постійно намагається кожні такі кейси ще більше розхитувати, гіперболізовувати, переносити це абсолютно на все. Якщо у війську щось трапилось, отже, «це все військо», «це все Міноборони корумповане», «весь український уряд корумпований», «всі українці корумповані», отже, «Заходу не треба Україні допомагати». Взагалі оця теза, що «Україна — найкорумпованіша країна в Європі», «одна з найкорумпованіших у світі», це такий наратив, який вони будували дуже давно.
І я ще пам’ятаю, і в 2014, і в 2015 роках вже закидувалися різні фейки про це, про те, що «Україна — найкорумпованіша», витягувалися різні цитати. Наприклад, там Байден виступав в парламенті, то був фейк, що він начебто сказав, що «Україна — найкорумпованіша», хоча там просто був використаний неправильний переклад того, що він сказав. А насправді там йшлося про те, що корупція є всюди, і є в Україні.
Як і є насправді.
Альона Нестеренко: Суто цікаво, от цей неправильний переклад — це справді помилка перекладацька, випадковість, чи це було зроблено навмисно?
Олена Чуранова: Ну, так, як це поширювали в першу чергу російські медіа, я думаю, що це було навмисно. І це один із таких поширених прийомів російської пропаганди, коли просто береться якась англомовна цитата, і якісь слова просто перекладаються в абсолютно іншому контексті.
І, на жаль, до 2022-го року, до повномасштабного вторгнення у нас українські медіа часто просто користувалися новинами, якщо це стосувалося Росії, «РИА Новости», «ТАСС», тобто різні російські медіа, і використовували їхній переклад. І таким чином поширювали, по суті, той самий російський фейк. Тому ми вже і тоді наголошували на тому, що завжди потрібно йти до першоджерела і якщо тоді просто був Google Translate, але він все одно був, тобто були інструменти для перекладу. Сьогодні цих інструментів дуже багато.
Альона Нестеренко: Як висвітлювати теми корупції, як про неї говорити, коли ми спілкуємося із іноземцями, і як суспільству реагувати на відео на кшталт інтерв’ю з «Мексиканцем», або принаймні, особою, яка так себе називає?
Я нагадаю, що днями медійники сперечалися у соцмережах щодо інтерв’ю фігуранта антикорупційної справи «Карфаген» Єгора Буркіна на прізвисько «Мексиканець», яке було оплікуване на ютуб-каналі блогера Василя Тимошенка 13 листопада.
І жодним чином ми не можемо верифікувати, принаймні оперативно, ту інформацію, яку цей пан висловлює, ба більше ми навіть не знаємо, чи це справді цей «Мексиканець», чи ні.
Коментар Галини Петренко, директорки ГО «Детектор медіа»
Галина Петренко: Така відповідальна справа — порадити людям, громадянам, яким чином можна відрізняти інформацію. Тут насправді дуже часто ми як експерти не знаємо, що перед нами, чи перед нами фейк, чи перед нами правдива інформація. Тому що я нещодавно була, наприклад, в такій ситуації, коли я виступала публічно на панельній дискусії, мене публічно запитали, коли були обстріли і потрапило в дата-центри Яндексу, чи це призвело до зменшення кількості активності ботів в Україні.
І справа в тому, що на той момент вже було два різних дослідження. Одно від Центру протидії дезінформації, інше — від однієї з моніторингових організацій. І вони досліджували це питання, у них були різні методології, і вони прийшли до різних висновків.
Тобто або це призвело до скорочення активності ботів, або не призвело. І розуміючи це, в такій ситуації, я завжди кажу, що ні, не призвело. Тому що якщо є різні дослідження, які показують або так, або ні, то в принципі гіпотеза не є доведена, з моєї точки зору.
Тому ні, недостатньо доказів. І так буває дуже часто. І в нас же у всіх є когнітивні обмеження, тобто ми ж ніхто не зобов’язані, — я зараз не про експертів, а просто про звичайних людей, — прочитати взагалі весь масив інформації, стежити за будь-яким питанням, як воно розвивається сьогодні, в цей момент. І тому дуже нормально помилятися чи чогось не знати. Стосовно корупції, якщо чесно, я думаю, що, знову ж таки, дивлячись, для чого ми комунікуємо.
Ми розуміємо, що в Україні є проблема корупції, от ми між собою це розуміємо. І ми розуміємо, що для того, щоб країна, по-перше, вижила, і, по-друге, далі розвивалася, цю корупцію треба подолати. А бувають задачі такі, коли ти десь виступаєш публічно, або, знову ж таки, у вас якась є адвокаційна кампанія десь за кордоном, і вам кидають цей аргумент, що «ви — корумпована країна».
У цій ситуації, звичайно, треба більше бити аргументи, ніж правдиво вирішувати проблему. Якщо чесно, от по другій задачі, то просто зараз настільки, вибачте на слові, зашкварюються провідні демократії світу, я маю на увазі, коли там США летять в Китай, тиснуть руки Сі Цзіньпіну і Путіну, підписують якісь декларації, як вони будуть реформувати ООН, що, мені здається, будь-які закиди стосовно корумпованості якихось чиновників в Україні, вони взагалі просто блякнуть на фоні всіх цих подій. І це, до слова, про аргумент, що «і ці люди забороняють нам длубатися в носі». Оце про це.
А так, звичайно, що потрібно розрізняти, звідки походить інформація про корупцію, і, звичайно, якщо ви бачите перед собою блогера, який бере інтерв’ю у людини, яка не показується навіть на екрані, а просто пишеться голосом, і її представляють як великого мафіозі, то, взагалі, достовірність такого інтерв’ю, інформації, яку говорить цей голос у ньому, вона дуже низька. І конкретно в цьому випадку ми чули від багатьох колег журналістів, що їм пропонували зробити це так зване інтерв’ю, але просто всі відмовилися, саме тому воно з’явилося у блогерів.
Тому треба теж «видихати» і, в даному випадку, взагалі «ділити на 100» все, що там можна почути.
Слухайте випуск подкасту повністю у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше!
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту



