Аудіоплеєр

Готово до відтворення прямого ефіру.

--:--
--:--

Амарантовий, жаристий, карміновий: про відтінки червоного

Постійно біжимо, поспішаємо, працюємо… Але інколи нам потрібно зупинитись і просто озирнутись навколо, щоб побачити цю неймовірну красу, яка оточує нас. Красу листопадової тиші саду, привʼялих листочків, які оповідають свої сни, красу тогО, як стигне пізній холодок під флером мряковини… І як маленькі крильця ошатного слова виграють проти осіннього антициклонального сонця золотистими барвами, якими хочу ознАчити, наскільки унікальною є наша мова, щоб нарешті узріти цю неповторну красу свогО.

Амарантовий, жаристий, карміновий: про відтінки червоного
Додати Громадське радіо як бажане джерело в Google
--:--
--:--
Відкрити аудіофайлВідкриває вихідний аудіофайл у новій вкладці.

Наприклад, Михайло Драй-Хмара слухав Шехерезаду, що знає тисячу казок. Але ще краще, погодьтеся, послухати сьогодні Світлану Білу, авторку подкасту «Ошатна українська» на Громадському радіо, й переконатися, що історії, закодовані в українському слові, часом солодші за будь-які східні оповіді. 

Вітаю, високодобірне товариство! 

Отже, сьогодні мовою барв хочу ознАчити, наскільки унікальною є наша мова, щоб ми разом могли узріти неповторну красу свогО. І почну з тОго, що ж таке сама «барва». Якщо зазирнути у сучасний двадцятитомний «Словник української мови», ми побачимо, що це слово має кілька значень. Насамперед барва — це колір і забарвлення. Пригадаймо, як у Івана Франка «в глибині затоки долі камʼяною стіною ревів водоспад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки». Або як у Михайла Коцюбинського «гора вкрита густим-прегустим сосновим лісом, що своєю темною барвою так одрізняється од ясно-золотистого бука». Володимир Гжицький писав, що «обличчя лиснІли від поту, кольором зливаючись із барвою сорочОк». 

Коли ж ми вживаємо слово барва образно, воно набуває розмаху: «Заіскрилося всіма барвами народне мистецтво, вдарили ключем з гущі народної таланти», — писав Іван Цюпа. Погодьтеся, ця фраза так само влучно описує й українську мову: вартує лише придивитися пильніше, як вона починає іскритися вервечкою чи то мереживом нечуваних багатств значень, кожне запрошує в глибини, яким, коли лиш увійти, не буде кінця.

У переносному значенні барва — це характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання. Як тонко відчувала це Леся Українка: «Я згадую хоч не самі слова, то барву їх». 

А коли йдеться про барви у множині, то маємо на увазі палітру виражальних засобів у мові, музиці, сценічному мистецтві і т. ін. З наукової літератури дізнаємося: «Романтична піднесеність та інтенсивність художніх барв потрібні нашій поезії так само, як реалістична правдивість і конкретність зображення».

І є ще третє, втім рідковживане значення: барва — те саме, що фарба. Знову звернімося до Лесі Українки, у якої цей образ звучить як маніфест творця-митця: «Якби я всіма барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом». Тож і ми з вами, ошатні слухачі та слухачки, накладатимемо барву на барву, щоб розгледіти самоцвіти нашого слововжитку. До слова, відомий український поет Дмитро Білоус називав діалектизми «чудесними барвами», «відтінками різними від Сейму аж по Сян». 

Насправді мова кольорів, мова барв оголює суть, а огнистий присмак червоного, панівної барви всіх традиційних культур, стає викликом. Згідно із системою кольоропозначень Йоганнеса Іттена в його праці «Мистецтво кольору», червоний є одним із трьох базових кольорів, окрім синього і жовтого. Лексеми, які позначають колір «червоний», у багатьох мовах народів світу беруть свій початок від індоєвропейського кореня rudh-. Французькою червоний — rouge, англійською — red, німецькою — rot. У словʼянських мовах загалом цей корінь не зберігся, а лексема красный є загальнословʼянською за походженням. І в українській мові прикметник красний (або красен) означає згідно із словником-двадцятитомником «гарний; прекрасний, чудовий»: «Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий», — зауважував Панас Мирний. Борис Грінченко закликав «жити й працювати, робити щось гарне — таке, як оці поля красні!» У Михайла Коцюбинського «вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями». Ольга Кобилянська писала: «Він собі тепер суддя, всюди його поважають; має красні доходи, жиє безжурно, і то ще як жиє!!» А мені ж хочеться мліти й мліти у красних полях рядків Андрія Малишка: 

Знову літо у краснім цвіті, 

В колиханні ясних комет.

Також красний (або красен) у СУМі-20 — це «той, який має привабливу зовнішність; уродлИвий», тобто вродливий. Пригадуєте приказку «Не родися красна, та родися щасна»?! Отож-бо. У словнику надИбуємо й на рядки Ірини Вільде: «Стояв син її в сріблі місяця такий красний.., що в мами серце защеміло», та Івана Білика: «Була вона вельми красна з виду, чорнява й струнка».

Красний — це й приємний, утішний, а також радісний, щасливий. Читаємо наведені приклади у тлумачному словнику:

  • Одної ночі мав він красний сон (з казки); 
  • Над сонним містом легкокрилим роєм;
  • Витають красні мрії, давні сни (писала Леся Українка);
  • Нащо собі марно жАлю завдавати;
  • Нащо свої красні літа загубляти! (з народної пісні);
  • Іноді й віри не доймаємо, що доля наша така красна (читаємо в Ганни Барвінок); 
  • Чи не так, як і .. весну;
  • Я бачила кохання й молодощі;
  • І все, чим красен людський вік убогий? (знаходимо в Лесі Українки).

До того ж красним називаємо й те, що сяє під ясним небом, бо красний — це й погожий, сонячний, розгляньмо словникові приклади:

  • День був красний, люди по горОдах, по полях працювали (С. Ковалів); 
  • <…> сей красний, літній ранок так зворушив .. поетичну душу (Т. Бордуляк); 
  • Тоді ще красне літо горіло, а зараз, бач, осінь все мряками затягла (Олесь Гончар вміє проймати єство добірним словом).

Уживали й вживають «красний» як постійний епітет у складі народно-поетичних словосполучень, тож важко без цьогО прикметника уявити собі фольклор та класичну літературу. Наприклад, стАрости у Григорія Квітки-Основʼяненка ведуть розмову «..про порОшу (тобто пухкий сніг, переважно перший або який щойно випав), про князя, про куницю і звели на красну дівицю». Побіжно Валентин Чемерис бачить у ваших очах, ошатні слухачі та слухачки, «красен місяць». А Панас Мирний нас втішає: «Так і зима мине; на веснУ крАсне сонце загріє…» Ой, леле, пошвидше б!

Втім, у Леоніда Глібова:

І знов прийшла веснА-крАсна, 

І знов зазеленіло поле.

Маю зауважити, що красний у словнику-двадцятитомнику належить й до вузькопрофесійної лексики (термінології) у значенні «який має особливу цінність (переважно про породи риби, звірів). Читаємо такий приклад:

Ні зоряних небес мандрівнІ хорИ, 

Ні вітрокрилі в морі байдакИ, 

Ні в полі збройних лицарів полкИ, 

Ні звіра крАсного глибокі нори, .. —

Ніщо мого вже серця не торкне (писав Микола Зеров).

Звичайно, коли треба дізнатися, перевірити, чи якесь слово є московізмом чи ні, я розгортаю словник Бориса Грінченка, бо там росіянізмів, московізмів немає. Тож на сторінці 300 його другого тОму 1908 року прикметником красний лексикограф фіксує точний переклад російських слів прекрасный, красивый, хороший.

Марко Вовчок писала:

«За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже який! А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе».

«Хто б то мав таке слово пишне да красне, щоб так, як на картині, змалював той монастир Печерський?» — читаємо в історичному романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Також у словнику Грінченка знаходимо й зменшувально-пестливий прикметник краснЕсенький, й фольклорний та поетичний вираз «красна дівка», що означає прекрасну, вродливу дівчину.

Ось скільки значень має прикметник красний, але барви красної в українській мові аж ніяк немає, не існує!, тож колір так у жодному разі не називаємо!! Вважаю, маємо предостатньо ошатних слів для опису червоного та усіх його відтінків. До речі, червоний та його відтінок червлЕний або черлЕний, тобто темно-червоний, мають спільний корінь із дієсловом чЕрвити, яке походить від кореня черв.

Натомість сам черв — це повзуча безхребетна тварина, хробак, особливий вид хробаків, із яких видобували червону фарбу, або червʼяк, який давав фарбу, тому й кажемо червлЕний або черлЕний — дослівно, забарвлений у червоний колір. Як аналог — червчАтий, тобто пофарбований червцЕм; пофарбований кошенІллю (а це вже читаємо в «Етимологічному словнику української мови»); яскраво-червоний; виготовлений з яскраво-червоного шовку.

Зазирнімо вкотре в тлумачний словник. Довідуємося, що чЕрвЕць — це і хОботна комаха ряду рівнокрилих, яка живиться сокАми рослин; небезпечний шкідник сільськогосподАрських культур і плодОвИх дерев, а також це яскраво-червона фарба, виготовлена з бАрвної речовини, наявної в тілі самки цієї комахи. До слова, чЕрвЕць — це застаріла назва червня (місяця). Знали про це?

Отже, раніше тканину фарбували за допомогою комах, яких називали червцЯми. Також в «Етимологічному словнику української мови» надибуємо ще один прикметник червцЕвий, тобто кошенІльний; яскраво-червоний. 

А скільки тонів, хроматичних відтінків найархетипнішого червоного, який лексично споріднений з поняттями «краси» та «різнобарвʼя», розрізняєте ви? Я почну, зокрема з великого синонімічного ряду відтінків, а ви, будь ласка, продовжте!

Отже, багрЯний — темно-червоний або ж густо-червоний, пурпурОвий; який наближається до бордового; у прасловʼянській мові bagti (bagnǫti) означало «горіти»;

  • багрянИстий — який має багряний відтінок, тобто густо-червоний з синюватим відтінком;
  • багрОвий — густо-червоний з легким синюватим відтінком;
  • рудий — червоно-жовтий, 
  • цеглянИй, також цеглЯстий, тобто жовто-червоний (пишемо з дефісом), отже, який нагадує цеглу (про колір); 
  • теракотовий — червонувато-брунатний, тобто червонувато-коричневий; який має колір теракОти. Маємо запозичення з італійської мови, де теракОта — це «випалена кольорова гончарна глина чи виріб з неї»;
  • червІнькОвий — густо-червоний з коричневим відтінком; багряний; який має колір червІньки, тобто спеціальної кольорової глини, з якої видобували червоно-коричневу фарбу для розписування черепʼЯного посуду;
  • червоногарячий (і пишемо цей прикметник разом).

ЦинОбровий — яскравий червоно-помаранчевий колір. Добувають пігмент із цинОбри — мінералу червоного кольору різних відтінків. ЦинОбра є застарілим словом. Втім, цей мінерал також відомий під назвою кіновАр грецького походження. Тож маємо ще одне словесне найменування кольору — кіновАрний. У тлумачному словнику читаємо, що кіновар також — це й червона фарба, яку добувають із сірчИстої ртуті. Розберімо приклади: Сполучаючись із сіркою, ртуть утворює стійкий мінерал кіновар. Далека дамба на обрії полумʼяніла, як кіновар (Донч., II, 1956, 142).

ПолуменИстий або ж полумʼянИстий чи полумʼЯний — який має колір вогню; червоний; який яскраво блищить, світиться, переливається.

ЖаркИй — який має колір вогню; яскраво-червоний; і це власне українська назва, яка буквально сяє вогнем.

ЖарИстий — який має колір жару; яскраво-червоний; й це теж власне українська назва. До прикладу, в Ольги Кобилянської «небо .. було засіяне зорями, а між ними місяць жаристий». Валерій Шевчук писав: «В руках у неї світилося велике жарИсте яблуко».

КармАзиновий або ж кармазИновий (маємо двоякий наголос) — так іменують густо-червоний колір; ще кажуть «багрЯнець»; тобто такого кольору, як кармАзИн (маємо двоякий наголос); темно-червоний. А що ж таке той кармазин? Це старовинне дороге темно-червоне сукнО. Також кармАзин — це той, хто носив одяг із цієї дорогої тканини; історизм кармАзИнник — заможна людина, та це застаріла назва. До слова, у часи ГетьмАнщини штани з кармАзИну носила заможна частина козацтва, тому інколи козаків іронічно-глузливо називали кармАзинами. В романі «Чорна рада» Пантелеймона Куліша натрапляємо на це слово: «Козаки дражнять було міщан личакАми, а міщане [міщани] дражнили козаків кармАзинами».

ШарлАховий — яскраво-червоний; походить від шарлАху — фарби яскраво-червоного кольору;

ШарлАтовий — це застаріла назва темно-червоного або яскраво-червоного кольору з фіолетовим відтінком. Отже, шарлАтовий є прикметником до іменника шарлАт — це застаріла назва пУрпуру, фарбувальної речовини червоно-фіолетового кольору, яку добували в давні часи з зАлоз морського молюска. Також пУрпур позначає й стародавню дорогу тканину, пофарбовану цією речовиною, а також одяг та інші речі з цієї тканини, як і сам темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком; багрЯнець;

КумачЕвий — кольору кумачУ; яскраво-червоний. КумачЕм раніше називали бавОвняну тканину відповідного кольору. І це запозичення із тюркських мов.

КармІнний або ж кармІнОвий — яскраво-червоний колір. Раніше за допомогою кармІну — яскраво-червоної фарби, яку добувають із кошенІлі — забарвлювали тканину. Її виготовляли з уже відомих нам червцІв, яких французи називали carmin. У словнику читаємо такі приклади: 

  • Плоди [яблуні ПармЕн] середнього розміру.., золотисто-жовті, з яскравими кармІновими смугами, дуже привабливі (Сад. і ягідн., 1957, 67); 
  • Над далекими соснами текли жовті й кармІнові ріки — це тільки що зайшло сонце (О. Донченко); 
  • Ніна нервово кусала кармІнові уста, неспокійно мнучи в руках рукавички (С. Добровольський); 
  • Тільки сниться даль кармІнна в синім шумі трав, кароока та дівчина, що любив — не взяв (В. Сосюра).

АмарАнтовий — колір, близький до пурпУрного; темно-червоний або пурпУрно-малиновий колір. До слова, амарант — це рід рослин родини щирицЕвих із дрібними червоно-фіолетовими квітами, зібраними в густі суцвіття; також це назва південноамериканського дерева з червоною деревиною. Загалом існує понад 55 видів амаранту, які ростуть у теплих та помірних широтах.

  • рубІновий — кольору рубіна, червоний;
  • гранатовий — колір граната;
  • вишневий — колір стиглої вишні, а колір пʼяної вишні — це брунатний з червоним відтінком;
  • бордовий — темно-червоний;
  • кривавий — який має колір крові, червоний, багряний;
  • затемнений фіолетом, червоний перероджується в пурпурОвий латинського походження — рідкісний, імператорський, аристократичний темно-червоний або яскраво-червоний з фіолетовим відтінком. ПУрпуром називали тканину відповідного забарвлення;
  • фрез — це такий собі брудно-рожевий колір темного відтінку, який тяжіє до холодного червоного, або рожевий з бузковим відтінком чи навіть сіруватим. Назва утворилася від французького слова fraise, що означає «полуниця»; 
  • червоно-крИцЕвий (і пишемо з дефісом) — тобто червоно-світло-сірий або ж червоно-попелястий; колір, який народжений з суміші контрастних червоного, чорного й білого, така собі метафора сталевої гарячої зброї й холодного розуму, бо те, що пристрасно любимо, мусимо боронити… — і кожна перелічена мною барва, кожен колір нюансує осІбний вияв червоного.

Вкохавшись в глід та цю червІнькОву осінь, в червоногарячому оберемкові квітів-слів… мені було вкрай приємно промовляти до вас, ошатні слухачі та слухачки, мовою барв, та й не лише барвами. Відчувайте красу мови в кожній барві! Й охопно зі мною, Світланою Білою, авторкою подкасту «Ошатна українська» на Громадському радіо! 


 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися