Звичайні люди стали Дідами Морозами для 160 закарпатських сиріт

Впродовж листопада діти-сироти писали у листах до Діда Мороза свої бажання, які цими днями повністю справдилися. Дід Мороз виконав усі 160 бажань, що б це не було: олівці, лялька, нова курточка, велосипед чи навіть ноутбук.

Особливість акції в тому, що виконували бажання маленьких мрійників звичайні люди. За словами ініціаторки акції Олени Яреми, долучитися до акції міг будь-хто охочий.

«Суть акції це те, що ми звертаємося в дитячі будинки, притулки, дитячі будинки сімейного типу. Діти пишуть листи Діду Морозу, а ми створили групу у фейсбуці і безпосередньо в цій групі виставляємо ці листи і кожен бажаючий може приєднатися. Взяти собі один лист і, відповідно, втілити цю мрію в реальність», — говорить Олена Ярема.

Акція «Стань дідом Морозом» на Закарпатті проводиться вже четвертий рік поспіль. Цього разу пощастило вихованцям Великоберезнянської школи-інтернату та Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у місті Свалява, адже саме для них формували подарунки.

Але, окрім матеріальних подарунків, волонтери привозять дітям справжню казку. Говорить Олена Ярема:

«Ми зі своєї сторони намагаємося ці подарунки гарно пакувати. Звичайно, їде справжній Дід Мороз із справжньою Снігуронькою. Ми веземо, хоч мінімальну, але якусь таку програму. Цього року відгукнувся Сергій Пічкар, який грає на електронній скрипці. Минулого року це був гурт «Триста вісім», пісочна анімація… Кожного року ми когось залучаємо так, щоб це не тільки діти щось для нас робили, але й зробити щось і для цих дітей», — розповідає ініціаторка акції.

До кожного подарунку додається лист, написаний від Діда Мороза конкретній дитині.

І це, за словами Олени Яреми, дуже важливий психологічний момент, адже відбувається спілкування. Дитина усвідомлює, що її почули, вислухали і відповіли. Щоправда, самотужки такі діти пишуть листи із певними труднощами. 

«Кожного разу ми їздимо самі, я з моїми помічниками. І безпосередньо з кожною дитиною ми пишемо листи. Тому що ми розуміємо, куди ми їдемо. Діти практично не вміють писати. Дуже великий відсоток дітей, які не вміють писати. Тому всі листи, які написані ніби дорослим почерком, це все ми безпосередньо пишемо», — резюмує Олена.

Тим не менше, кожна дитина отримує бажане. А це, як вважають волонтери, найголовніше. І щоразу додають: творити добро просто!

Ольга Павлова з Ужгорода для «Громадського радіо»