25 років тому шахтарі Донбасу вимагали суверенітету України і деполітизації

Шахтарські страйки розпочалися з 1989, пишуть активісти волонтерської спільноти “Розстрільний календар“. 

В умовах «Перебудови» погіршувалося забезпечення шахтарських регіонів продовольчими й промисловими товарами. Загибелі товаришів, прагнення до росту видобутку вугілля, нерозв’язаність багатьох побутових питань, погане забезпечення житлом, незадовільність людей оплатою праці стали передумовами страйкового руху.
Шахтарі намагалися об’єднати схід та захід України, бригадир шахти імені Засядька Петро Побережний: «Мы, товарищи, требовали права распоряжаться результатами своего труда. Мы пытаемся найти рынок сбыта своего добытого сверх госзаказа угля. Мы, к примеру, знаем, что в угле нуждается Западная Украина, Запорожье. А у нас не хватает картошки, да и других продуктов. Мы могли бы свободно обменяться тем, что честно произвели».

З часом в боротьбі за свої соціальні права, вимоги шахтарів почали політизуватися. Під час загального страйку донецьких шахтарів, який розпочався 1 березня 1991, 6 березня 1991 страйкуючі шахтарі уперше задекларували політичні вимоги: у зверненні робітників шахти ім. Стаханова (м. Димитров) вимагалося надати Декларації про державний суверенітет України статусу конституційного закону, провести деполітизацію теле- і радіомовлення, преси, армії, КДБ, прокуратури, МВС, навчальних закладів, забезпечити реальний суверенітет усім республікам. Відбулося самоусвідомлення як української держави так і нації. Страйкуючі проявили солідарність та підтримали вимогу шахтарів Кузбасу щодо відставки уряду СРСР, президента СРСР Михайла Горбачова і передачі влади Раді Федерації.

Радикальні політичні вимоги — це від того, що керівництво держави порожніми обіцянками довело народ «до фатальної межі», — навесні 1991 заявив член Донецького страйкому Олександр Калінін в інтерв’ю газеті «Дневник Приазовья» (Маріуполь). До страйку шахтарів долучилися 49 шахт регіону, або 40% загальної кількості: 15 шахт і 3 шахтобудівельні організації в Донецьку, 8 шахт у Селидовому, 7 — у Червоноармійську, 4 — в Павлограді Дніпропетровської області, по одній — у Харцизьку, Лисичанську… Акцію підтримали 22 вугільні підприємства Львівщини.

Не дивлячись на спільне прагнення Народного Руху України та українських шахтарських страйкомів, злиття шахтарського та національно-демократичного руху не відбулося. Натомість страйки шахтарів Донбасу 1991 року підтримали київські студенти. За висновками Володимира Агапова: «(…) шахтарські колективи об´єднували людей з різними життєвими позиціями, з неоднаковим життєвим досвідом, з протилежними поглядами на можливість і доцільність економічної та політичної боротьби. Це унеможливлювало цілісність та односпрямованість руху.(…)». 

Внизу посту “Розстрільного календаря” є лінки-джерела для подальшого читання з цієї теми.

(function(d, s, id) { var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0]; if (d.getElementById(id)) return; js = d.createElement(s); js.id = id; js.src = “//connect.facebook.net/uk_UA/sdk.js#xfbml=1&version=v2.3”; fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, ‘script’, ‘facebook-jssdk’));