Лендарт-фестиваль у Запоріжжі: Левітуючі трикутники та плаваючі дерева

Майже щороку організатори змінюють локації фестивалю. Цього разу відомі художники й звичайні аматори працювали у урочищі Сагайдачному – місцині на березі Дніпра з видом на Хортицю та міст Преображенського. Декілька століть тому саме у цьому місці знаходилися козацькі поселення.

Важливо, що створити свій об’єкт міг кожен бажаючий, для цього потрібно було мати лише одне – ідею. Тим паче, що організатори не обмежують митців ніякими рамками та темами. Щоправда цього разу просили більше використовувати каміння та воду.  Не В рамках фестивалю також відбулася презентація музею під відкритим небом «Каменоломні Запорізького краю», у якому зібрані зразки каміння з багатьох запорізьких каменоломень, а також засоби їх обробки.

Відомий харківський художник Віталій Кохан зазначає, що у лендарті існує два головних методи створення об’єкту – ти або прислухаєшся до простору, та намагаєшся якось висловити почуте, або привносиш в нього щось зовсім нове, свою власну ідею.  І українцям, до речі, вдаються обидва підходи:

«Буле дуже багато зроблено в українському лендарті. І він має своє обличчя у співвідношенні зі світовим. Він специфічний та відрізняється від того, що робиться у світі. Хтось спирається на культурні традиції. Хтось відштовхується від внутрішніх почуттів, від того, що він відчув коли потрапив на місце», – зазначає Віталій Кохан.

Цього разу завдяки фантазії митців над Дніпром левітували об’ємні трикутники, з неба у воду спускалися драбини, з невеличкого водоспаду витікали не лише вода, але й час.  

Загалом фестиваль проходив у місті вже в дев’яте та за час свого існування став однією з культурних візитівок Запоріжжя. За словами одного з організаторів лендарту галериста Юрія Баранніка, не дивлячись на те, що цього разу подія отримала підтримку навіть міжнародних фондів, від місцевої влади чутно лише бадьоре «Так тримати»:

«Вийде каталог 12 травня, також по гарячим слідам буде відкриття фотовиставки, присвяченій фестивалю. Ми запросимо пресу, звітуємося, та ще раз запитаємо, чи буде місто добровільно допомагати чи ні?»

В рамках фестивалю також пройшов ряд музичних виступів, інтерактивних лекцій, екскурсій, поетичних читань та навіть театральна вистава.  Загалом за три дні локацію відвідало  більше ніж півтори тисячі людей.

Цікаво, що однім із ініціаторів проведення лендарту саме у цьому місці, стала місцева громада. Таким чином люди, що зараз живуть у урочищі Сагайдачного, хочуть довести, що при бажанні занедбану територію можна перетворити на локацію, цікаву не лише місцевим, але й приїжджим туристам.

Максим Щербина з Запоріжжя для «Громадського радіо»