Пішов з життя легендарний шахіст Віктор Корчной

У Швейцарії помер Віктор Корчной — шахіст, котрий був у 1970-80-х роках претендентом на титул чемпіона світу. Про це повідомив у соцмережі його син Ігор Корчной. Шахісту було 85 років.

Корчной — радянський, згодом — швейцарський шахіст, гросмейстер (1956), претендент на звання чемпіона світу з початку 60-х років XX століття, учасник матчів на першість світу з шахів 1978 і 1981 років (єдиний з учасників таких матчів між 1954 і 1990 роком, хто ніколи не був чемпіоном світу). Переможець близько ста міжнародних турнірів. Вважався найстарішим граючим гросмейстером у світі.

Ставши перебіжчиком із Радянського табору, Корчной опинився в центрі ідеологічного протистояння часів “холодної війни”. Його турніри 1978 і 1981 років з молодим радянським гросмейстером Гаррі Каспаровим широко висвічувалися у цілому світі. В СРСР пропаганди показувала перемоги Каспарова як докази успішності комуністичної моделі розвитку суспільства, де людина має можливість гармонійно інтелектуально розвиватися.

Він відмовився повертатися в СРСР з турніру в Амстердамі (літо 1976), оселився у Швейцарії і отримав (в 1994 році) швейцарське громадянство, виступав на міжнародних змаганнях за цю країну. У складі збірної Швейцарії десять разів брав участь в Шаховій олімпіаді. Найвище досягнення швейцарської команди за участю Корчного — 6-е місце.

За даними Вікіпедії, Корчной народився в Ленінграді в польсько-єврейській родині. Батьки Корчного розійшлися незабаром після його народження, і він залишився жити з батьком. У підлітковому віці пережив блокаду. Після загибелі батька на фронті його вихованням займалася мачуха. Якимись видатними даруваннями в дитинстві не відрізнявся, але виділявся завзятістю і наполегливістю, завдяки яким домагався успіху. Після закінчення школи вступив на історичний факультет Ленінградського університету, навчання на якому успішно завершив.

У 1944 році, у віці 13 років, почав займатися в гуртках Палацу піонерів — літературному, музичному та шаховому. У літературному виявився непридатний для виступів через дефект мови, в музичному — не зміг займатися через відсутність особистого фортепіано для занять. Тим не менш любов до віршів і музики зберіг дотепер. У шаховому гуртку проявив себе здібним і швидко зростаючим гравцем: вже в 1947 році став чемпіоном СРСР серед школярів. У 1956 році (в 25 років) отримав звання гросмейстера, в 1960 році вперше виграв першість СРСР.

З дитинства відрізнявся прямотою суджень, загостреним почуттям справедливості. У юності відмовився займатися у гросмейстера А. Толуша, одного з найсильніших гравців СРСР, вважаючи це зрадою своєму першому тренеру, кандидату у майстри В. Заку. Пізніше, вигравши чемпіонат СРСР, отримав запрошення від обох команд, які займалися підготовкою до матчу-реваншу на першість світу між М. Талем і М. Ботвинником в 1961 році, але відкинув обидві пропозиції, вважаючи неетичним настільки близько знайомитися з підготовкою своїх майбутніх потенційних суперників. 

Є чотириразовим чемпіоном СРСР з шахів (1960, 1962, 1964, 1970), дворазовим переможцем міжзональний турнірів (1973, 1987) і матчів претендентів (1977, 1980) і п’ятикратним чемпіоном Європи. Він двічі (1978, 1981) брав участь у фінальних матчах за звання чемпіона світу з шахів (з Анатолієм Карповим), а також у фінальному матчі претендентів 1974 (з ним же). У складі радянської збірної Корчной ставав переможцем Шахової олімпіади шість разів.