ТСН
До війни Володимир Жемчугов був успішним бізнесменом, кілька років жив у Тбілісі. Коли почався конфлікт на сході україни він поїхав провідати свою матір до Красного Луча (нині місто Хрустальний). Був і біля захопленого вже СБУ. Тоді і зрозумів – розпочинається справжня війна, передає ТСН.
Пішов у розвідники Збройних сил України. Та у свої лави військові прийняли Володимира не одразу.
“До мене приглядались і Збройні сили України. Тому що не зрозуміло – росіянин за національністю місцевий житель прийшов, говорить “Давайте я буду допомагати, брати участь!”
Втім до Володимира придивились та почали співпрацювати, щоправда про це розповідати він не може. Говорить лише, що підпілля на непідконтрольній території є і воно діє.
Поранення Володимир отримав внаслідок підриву на міні. Воно було важке, тому коли він потрапив у погон, його не били, але сильно тиснули морально.
“Ні, мене не били. Я був у такому важкому стані. У мене був опік хімічний від вибухівки, розриви тканин, множинні сколкові поранення, хоча їх частково повитягали, але дуже багато залишилось, і ті, що вище на поверхні, ще продовжують виходити”, – розповідає звільнений з полону Жемчугов.
“На допитах я їх не боявся. Вони на мене дуже сильно тиснули, казали на 22 роки мене посадять, лякали всіляко. І кнутом, і пряником заманювали. Іноді казали – здавай явки, паролі, ми тебе до Москви повеземо, там полікуємо, родину в Луганськ перевеземо. Я розмовляв з ними так само, як з вами. Казав – я свідомо йшов на війну й не боявся померти, а ви мене якимись ув’язненнями лякали”, – сказав Жемчугов.
За його словами, бойовики під час допитів також кололи йому якісь препарати.
“Коли зрозуміли, що катувати мене немає сенсу, я й так весь понівечений, але мене чимось обколювали, я таке щось пригадую – відповідав на якісь питання ніби марив. Потім мені казали ті, хто мене охороняв, що все за мною записували, що я тоді сказав. Але я радий, що я витримав та не зрадив”, – сказав Жемчугов.