Сьогодні 141 річниця «лінгвоциду», який почався за часів Російської Імперії
30 травня 1876 року імператор Олександр II підписав «Емський указ», який обмежував використання і викладання української мови
«Емський указ», який згодом назвали «лінгвоцид», був підписаний для обмеження української мови, яку в той час називали «малороссийским наречием».
Однією з причин підписання указу став переклад книги Гоголя «Тарас Бульба» на українську мову, де слова «русская земля» і «русский» замінено словами «Україна, українська земля, українець», а в кінці навіть проголошувався майбутній «український цар». Повідомлялося, що цей переклад в Києві безкоштовно роздавали селянам.
Указ забороняв ввозити на територію Російської імперії книги та видавати оригінальні твори, написані українською мовою, заборонялася українська орфографія, постановка українських театральних вистав, друк нот з українськими текстами, проводити концерти з українськими піснями і викладати на українською мовою.
Місцева адміністрація повинна була посилити нагляд за тим, щоб в початкових школах не викладали українську мову, а також вилучити зі шкільних бібліотек книжки українською мовою.
На підставі Емського указу було припинено видання газети «Киевский Телеграф» і звільнені професори-українці з Київського університету.
Указом також пропонувалося скласти списки викладачів з відміткою про благонадійність кожного по відношенню до «украинофильских тенденций» в Харківському, Київському і Одеському окрузі.
При цьому в навчальних закладах цих округів на посаду викладачів потрібно було наймати «переважно великоросів».
Історично першим випадком тиску на українську мову в Російській Імперії вважається наказ царя Михайла 1622 року зі вказівкою спалити всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Ставровецького.
Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов'язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів).