Українці не зрозуміли кадрові маневри власного президента — Євген Магда

Про останні події

Вікторія Єрмолаєва: «Орешник» сьогодні прилетів на Львівщину, і Росія це вже офіційно підтвердила — навіть не намагалася спростовувати чи говорити «нас там нєт». Вони заявили, що це була нібито відповідь на атаку дронами по резиденції Путіна, про яку російська сторона повідомляла наприкінці грудня 2025 року.

Тоді Україна відкинула ці звинувачення, але тепер Росія заявляє: мовляв, так ми відповіли. Очільник МЗС Андрій Себіга назвав удар Росії «Орешником» по Львівщині загрозою для безпеки Європи, адже поряд розташований кордон із країнами НАТО. Ми часто говоримо про те, що ті чи інші дії Росії є відповіддю на наші кроки, але чи не є це просто черговим ударом, запланованим заздалегідь, який тепер намагаються виправдати умовними «відповідями»?

Євген Магда: Я думаю, що сама Росія — це агресивна субстанція. Хтось може порівняти її із сірчаною кислотою, яка розлилася й дедалі більше поглинає все навколо. У будь-якому разі серйозно вважати, що це є відповіддю на удар по резиденції Путіна, — перший крок до божевілля. І з однієї дуже простої причини.

У цьому випадку, для чистоти експерименту, я використовую саме російське формулювання: під час так званого удару по резиденції Путіна на Валдаї ніхто не постраждав. Водночас у відповідь вони завдають удару міжконтинентальною балістичною ракетою зі швидкістю тисячі кілометрів на годину — раз, і дронами по житлових будинках — два.

Якщо після цього на Заході все ще знаходяться люди, які вважають Росію адекватним партнером для переговорів, то, значить, ми живемо в якомусь неправильному світі.

Андрій Куликов: Як далеко на Заході мають знайтися ці люди?

Євген Магда: Такі люди насправді є в різних країнах. Десь вони розмазані тонким шаром, а десь — наприклад, у Сполучених Штатах — починаючи з 20 січня 2025 року, тобто вже майже 356 днів, вони, мов бруньки на деревах навесні, набрякають, набрякають, набрякають і вже хотіли б розквітнути квітами того «партнерства», про яке їм говорить Путін. Саме він через Ілона Маска просунув їм ідею тунелю між Чукоткою та Аляскою, «запхав», як у ту індичку на День подяки, 28 пунктів, які потім спільними зусиллями довели до 20. Але ж усе одно там великими літерами написано: «Доні, ми будемо ділити з тобою гроші». От і все.

Загалом усе, що відбувається, і те, що сталося власне сьогодні вночі, означає лише одне: ми маємо зміцнюватися зсередини.

«Трамп не має достатньої рішучості»

Євген Магда: Проблема сучасних міжнародних відносин полягає в тому, що будь-хто, хто сприймає сьогоднішню заяву Трампа — будь-яку з них, незалежно від того, чи йдеться про можливий приїзд Делсі Родрігес, чи про те, що Марія Мачадо приїде до Вашингтона, чи про нібито переговори з ними, — як кінцевий зафіксований факт, припускається дуже серйозної помилки.

У Трампа немає жодної усталеної, чіткої позиції. Його позиція — це постійно змінювати позицію доти, доки його візаві, контрагент чи опонент просто не очманіє від того, що відбувається, і не скаже: «Ну все, добре, робіть що хочете». Особисто в мене таке відчуття. Зізнаюся, за майже рік президентства Трампа я теж розраховував, що він буде більш рішучим, особливо напередодні 20 січня. Я не вірив, що він зможе поставити крапки над «і» у відносинах між Росією та Україною, але щиро припускав, що він здатен бути рішучішим.

Натомість я бачу, що жодного плану тиску на Росію, окрім питань, які стосуються виключно американських інтересів, не існує.

Про кадрові зміни в Україні

Євген Магда: Логіка кадрових змін, запропонованих Зеленським, не відповідає одному простому, банальному правилу: під час війни кожен має знати свій маневр. Мені видається, що мільйони наших громадян кадрові маневри власного президента не зрозуміли. Можливо, я помиляюся.

Вікторія Єрмолаєва: А ви зрозуміли, в чому була логіка переставити місцями ключових персон?

Євген Магда: Ці зміни ще остаточно не завершені — вони відбудуться лише наступного тижня. На жаль, Зеленський вчинив так, що цим викликав органічний скепсис і зайву конспірологію навколо ситуації.

Як логічно пояснити те, що дві ефективні спецслужби, публічно визнані ефективними — ГУР і СБУ, — втратили своїх керівників? Очевидно, у різний спосіб. І, до речі, думаю, ви не дасте мені збрехати: складно було уявити ще навіть п’ять років тому, що за голову СБУ в умовах потенційної відставки публічно заступатиметься такий широкий спектр військових і громадських діячів.

Вікторія Єрмолаєва: Такого ще не було.

Євген Магда: Це безпрецедентно для нашої новітньої історії — однозначно. І водночас Зеленський уже суперечить сам собі. Тому що коли спалахнув «Міндічгейт», мов передноворічний феєрверк, тоді ж звучало: мовляв, тепер нових міністрів обиратимуть і призначатимуть через коаліцію, через уряд. А чим усе обернулося? Не вдаючись до окремих поворотів, у підсумку все звелося до логіки Володимира Зеленського: «Я так хочу».

Він — людина з величезним досвідом сценічних виступів і, відповідно, добре володіє словом. Уміє використати мовні маневри так, щоб не переходити межу відкритого хамства. Але аргумент «я так вирішив, і тому так буде», на мою думку, — не найсильніший для нього.

Вікторія Єрмолаєва: Так це маневрування тими кадрами, яким він довіряє?

Євген Магда: Так, це кадрові «п’ятнашки». Мене не полишає саме ця аналогія: та сама коробочка, де 15 фішок і 16 клітинок, по яких їх можна ганяти.

Про вибори

Євген Магда: У парламенті вже працює група з питань виборів. Треба віддати належне: до неї увійшли не лише представники всіх фракцій і депутатських груп, а й науковці, представники Центральної виборчої комісії, а також авторитетних громадських організацій, які опікуються виборчим процесом. І всі вони, наскільки я зрозумів, практично в унісон говорять про те, що під час воєнного стану виборів бути не може.

Ми чуємо слова Володимира Зеленського про те, що на 90% досягнуто домовленостей з американцями, але, як відомо, доки не домовлено про все, не домовлено ні про що. Фактично це лише нагадує дії «коаліції рішучих», яка також заявляє: ми готові, навіть можемо спрямувати війська, але лише тоді, коли бойові дії завершаться. Тоді виникає питання: для чого? Щоб проводити тут екскурсії? Дратувати Росію? Можливо. Але Росія вже зараз показала, що ставитиметься до цього вкрай негативно.

США готові на все?

Вікторія Єрмолаєва: Щодо Гренландії, у США заявляють, що можуть заплатити місцевим мешканцям за підтримку приєднання до Сполучених Штатів Америки, але водночас не виключають і застосування військової сили. Ця розмова вже ведеться на рівні країн — під час засідань і в межах безпекових груп.

Є реакція Данії, яка повністю й однозначно засуджує таку позицію, а також низки інших країн. Загалом риторика Сполучених Штатів стає дедалі агресивнішою. Ірану вони нині активно погрожують ударами, якщо той не припинить жорстке придушення протестів. Куба напружилася, побоюючись повторити долю Венесуели.

Складається враження, що американці, принаймні на словах, зараз готові практично на все?

Євген Магда: На території Гренландії є американська військова база. Вона невелика, але може розширюватися шляхом перекидання додаткових сил. Не думаю, що данський уряд у нинішній ситуації вийде з протестом, якщо американці скажуть: «Нам потрібні ще дві сотні військових, а потім ще дві». Усе залежить від обраної ними стратегії.

Данія публічно наголошує, що в разі потреби буде чинити опір. Мабуть, у цьому є своя історична травма, адже у 1940 році німці захопили Данію досить швидко — я б сказав, непристойно швидко. На мою думку, це спричинило певну історичну травму.

Для нас це серйозний виклик, бо Данія — це не просто країна, яка послідовно підтримує Україну і передала нам F-16, але й держава, яка фінансує український оборонно-промисловий комплекс. Існує спеціальна данська програма, яка дозволяє, наприклад, випускати гаубицю «Богдана» та інші вагомі й цікаві зразки військової техніки.

Але тут постає інше питання: як ми відреагуємо? Наприклад, на ситуацію навколо викрадення або захоплення Ніколаса Мадуро, нелегітимного керівника Венесуели, який здійснював реальну владу в країні. Наше МЗС у заяві відреагувало досить обережно, зазначивши: «ми виступаємо за подальший розвиток подій». Тобто далі буде — як у коміксі, роман з продовженням.

Цей «роман» із венесуельською нафтою може бути в наших інтересах: ми зацікавлені, щоб ціна нафти падала, і щоб Україна почувалася більш впевнено. З одного боку — вигода, з іншого — потенційні ризики.

Нам усе ж потрібно докладати зусиль і шукати аргументи, щоб пояснити, чому Трампу можна, а Путіну чи Сі — ні. Це питання для нас принципове. Якщо хтось вважає, що умовно чи гіпотетично мирна угода зараз наблизилася, варто подивитися, у який спосіб і якими методами Росія завдає ударів по Україні. Я можу помилятися, але тортури холодом — одні з найжорстокіших. А заморожування цілих міст — це, без сумніву, воєнний злочин.

І як ми можемо з цим боротися, коли, наприклад, Сполучені Штати, з одного боку, захоплюють Мадуро разом із дружиною, а з іншого — максимально дискримінують Міжнародний кримінальний суд, аж до запровадження санкцій проти окремих прокурорів і суддів? Тим більше, що Римський статут, як відомо, вони так і не підписали.

Про Іран

Євген Магда: В Ірані близько 40% населення — люди віком до 25 років. Тобто це постійне бурління. Освічені у світському дусі молоді люди так чи інакше будуть намагатися виступати проти теократичної держави.

Відома фраза: «дурна людина, яка в молодості не була радикалом, а до старості не стала консерватором» — в Ірані, здається, також має цілком очевидну реалізацію. Але там є й економічне підґрунтя: стрімке падіння реальної зарплати та купівельної спроможності. Питання в тому, чи призведе це до повалення Алі Хаменеї, верховного керівника країни.

Разом із тим постає інше питання: як вони далі протидіятимуть протестам. Це не перший випадок масових виступів — останні були два роки тому, якщо я не помиляюся, через загибель дівчини, яку шаріатський патруль жорстоко покарав, і що спричинило спалах протестів.

Мені здається, нам варто вчитися аналізувати події у світі, трохи відсунувши вбік український досвід. Не треба дивитися на все крізь призму українського Майдану, очікуючи, що все відбудеться так само. Наприклад, ми ж не припускаємо серйозно, що в Китаї зараз відбудуться події, подібні до тих, що були на площі Тяньаньмень у 1989 році. Мабуть, ні. Хоча восени минулого року, перед пленумом ЦК КПК, популярно обговорювалася ідея, що Сі Цзіньпін нібито може опинитися в кайданках на цьому засіданні. Але це не так.

В авторитарних державах події часто не підпорядковуються законам, на які ми звикли спиратися.

Довідково

Вночі 9 січня Росія завдала масованого ракетно-дронового удару по території України. Київ атакували крилаті та балістичні ракети, а також дрони. На Львів окупанти спрямували балістичну ракету середньої дальності «Орєшнік», яка атакувала регіон за 16 хвилин після оголошення повітряної тривоги.

У Києві внаслідок масованої повітряної атаки росіян загинули четверо людей. Серед них медик. Він загинув, надаючи допомогу під час повторного обстрілу. Серед поранених є рятувальники. Також унаслідок обстрілу Києва зазнала пошкоджень будівля посольства Катару.

Російські дрони та ракети були спрямовані на енергетичну інфраструктуру.

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії