Без спроб знищити САП і НАБУ «Міндічгейту» не було б — Олег Саакян

У чому позитивний бік розслідування НАБУ і САП

Олег Саакян: Якщо картографувати українську корупцію, то зараз, завдяки цьому розслідуванню НАБУ і САП, ми побачили її вивернутою назовні лише на частинку. Думаю, це навіть однозначне число відсотків від того масиву корупції, що існує. У мене на першому курсі прикладної політології перший семінар був присвячений картографуванню становлення донецьких еліт, а потім загальноукраїнських. Це створює трохи іншу оптику професійного погляду на ці явища.

Для мене не відбулося нічого жахливого в момент, коли ми почули ці прізвища та подробиці, адже корупція відбувалася до цього часу. Це хронічна хвороба. У момент, коли з’являються прізвища, я навпаки відчуваю радість, адже ми нарешті про це чуємо, живемо в країні, де у розслідуванні фігурують чотири міністри, близький друг президента, де антикорупційні органи зацікавлені в тому, щоб довести цю справу до кінця — буквально загрозою свого існування.

Ми за десять років бачили багато ситуацій, коли антикорупційні органи не демонстрували належного професіоналізму. Якби вони навіть на рівні форми подали це розслідування недбало, суспільство його б не сприйняло і дискваліфікувало. Тому наразі ми маємо лише інформаційну боротьбу. Побачимо, що відбуватиметься в суді. Але ми маємо країну, де це можливо. Десять років тому було не інакше. Ми бачимо реакцію влади, яка відсторонює цих людей, президент звертається до парламенту, і це важливо.

Я не погоджуюся з ідеєю відправляти у відставку до того, як у суді будуть навадені докази. Інакше ми можемо потрапити у складну ситуацію, коли можна буде замовити таку інформаційну кампанію, що коштуватиме від 100 до 300 тисяч доларів, і ми тоді щоразу будемо знімати міністрів. Правильно було б після появи в медіа такої інформації відсторонити посадовців, провести перевірки та аудити, і якщо докази в рамках процесуальних дій будуть знайдені, має відбутися відставка, а після судового рішення — позбавлення волі. Не випуск з країни, позбавлення громадянства чи введення санкцій.

Президент персонально виступив з тим, щоб відправити міністрів у відставку, хоча міг відмовчатися, доручити це прем’єрці, зустрітися в закритому режимі з депутатами. Він обирає не покривати своїх, а очолити процес боротьби з корупцією. Це також віха. Так само, як під час «картонкового майдану» не виставили ніяких поліцейських з кийками, автозаків. А це був вибір.

Тому я бачу поступ. Чи це гарантує, що буде гарне розслідування? Ні. Чи це гарантує, що слова Зеленського були щирими? Зовсім ні. Чи це гарантує, що будуть проведені належні аудити? Точно ні. Гарантій ніяких. Але наразі ми не наступили не граблі, а ми вибрали шанс. Як мінімум, цей бек-офіс з прізвищ, які ми почули в розслідуванні, вже точно не працює і не працюватиме.

Про системну корупцію та проблематику боротьби з нею

Вікторія Єрмолаєва: Я говоритиму словами нашої аудиторії, яка абсолютно справедливо обурюється щодо факту цієї корупції. Ти кажеш, що ми живемо в країні, де можливе таке розслідування, і це факт, але паралельно ми живемо в країні, де можливе багатомільйонне розкрадання під час великої війни у сфері енергетики. Як ці два складники можна зараз поєднати в одну голову і залишити її холодною?

Олег Саакян: Повернемося у день до публікації цих відео. Я тебе питаю, чи ти віриш, що в Україні може бути системна корупція, де крадуться сотні мільйонів. Так. А чи ти віриш, що в Україні може бути розслідування, де чотири міністри стають фігурантами, а друга президента можуть посадити? Навряд.

Суспільство зараз трішки лицемірить, коли говорить: «Ах, який жах творився!» Ми ж чудово розуміли, що він може творитися, тут немає здивування. Просто суспільство отримало зараз унаочення того, наскільки цинічно це може робитися, з ампутованим відчуттям сумління, патріотизму, відсутнім інстинктом самозбереження. Якщо ми подивимося у дзеркало, то ми зрозуміємо, що ми опинилися в країні, де не черговий корупційний скандал, а перше розслідування такого масштабу.

При тому, що до антикорупційних органів у мене претензій безліч, починаючи з архітекторів цієї антикорупційної структури. Була обрана дурна модель із численними хворобами. Не можна починати боротьбу з корупцією з боротьби із корупціонерами. Це верхівка айсберга. Не можна починати знизу — зі слідчих, а не суду. Будуть чудові люди, які підуть в антикорупцію. Не братимуть гроші — візьмуть прокурори. Зачистимо прокурорів — на рівні судді буде все розвалюватиметься. За цей час система перемеле перших романтиків, і ми матимемо ситуацію тотальної зневіри. На жаль, низка цих проблем зараз проявляється. Але влітку суспільство вийшло не за конкретне САП чи НАБУ, не за прізвища керівників, а за шанс на боротьбу з корупцією. Можливо, ці інституції нам і не подобаються, але їх не можна ампутувати повністю. І без тиску цих обставин, спроб знищити САП і НАБУ, «Міндічгейту» у такому вигляді зараз не було б.

Про питання відкриті питання до САП і НАБУ

Руслана Брянська: Найбільше питання, хто попередив Тимура Міндіча, який за кілька годин до обшуків тікає за кордон. До заступника керівника САП Андрія Синюка багато питань: він мав контакти з адвокатом, який неодноразово бував у будівлі на Грушевського, 9А. За даними джерел «Української правди» він доволі підозріло поводиться. Дивна дійова особа у САП. І хто шукатиме того, хто попередив Тимура Міндіча, чи будуть питання до Синюка?

Вікторія Єрмолаєва: САП має провести внутрішнє розслідування, керівник сказав, що воно вже почалось, але поки це службова перевірка.

Олег Саакян: Вони у своєму розслідуванні дивним чином не помітили свого працівника. І тільки після журналістського розслідування, вони таки звернули на нього увагу. Зараз є низка питань до антикорупційних органів. Хто попередив Міндіча? Чому не виставили прапорець поруч, щоб його не випустили? Вони не слідкували за Міндічем, хоча готували облави з обшуками? Не відслідковували його та його дзвінки?

Також виникає запитання, чому ця компанія була інформаційно не готовою до такого сценарію. Вони через системи безпеки відслідковують пересування НАБУ і САП, розуміють, у якому напрямку ті працюють. Я не вірю, що півроку перебуваючи в режимі війни з цими інституціями, вони навіть не підготували публічну позицію. Можливо, вони мали певний діалог, гарантії, що до обшуків не дійде? Тоді питання, що змінилося в останній момент. Як Міндіч отримує інформацію за години до обшуку та поспіхом виїжджає? Це питання, на які САП і НАБУ мають у процесі відповісти. Я бачу тут розриви, і можуть бути різні припущення, як це пояснити. Від внутрішньоелітної боротьби в оточенні Зеленського до оперативної гри НАБУ і САП.

Чи може Зеленський бути залучений до оборудки

Вікторія Єрмолаєва: Якщо виявиться, що Зеленський брав участь у цій схемі, якщо була пряма згода, вказівки, гроші тощо. Яким тут є гірший сценарій, та які можливі рішення?

Олег Саакян: Зеленський як керівник несе політичну відповідальність навіть за умови, що не знав про це. Коли відбувається системна корупція, і в ній замішані ваш друг чи бізнес-партнер, призначені вами посадовці, то уникнути цієї відповідальності неможливо.

З юридичної точки зору поки все виглядає так, що Зеленський, Єрмак і найближче їх оточення не задіяні. По-перше, від НАБУ і САПі не було жодних матеріалів щодо них, хоча вони могли принаймні натякнути на це. По-друге, у плівках ми не чуємо фігурування Зеленського як задіяної особи. Навіть навпаки, можемо припустити, що Зеленський про це не знає. По-третє, НАБУ заявляє, що у плівках ідеться про корумпування інших правоохоронних органів, але не СБУ. Тоді як СБУ — це найбільш вертикально підпорядкована президенту служба силового блоку.

Далі — позиція, яку зайняв Зеленський. Він сказав загальні слова про сприяння слідству та ввів санкції по Міндічу на три роки. Тут виникають питання, адже, наприклад, на Порошенка введені безстрокові санкції. Тим не менш, він робить це своїм підписом, хоча міг би ще тиждень-два тягнути час. Зеленський виходить з позиції потенційного арбітра і займає позицію того, хто очолює боротьбу з корупцією. Більше того, він звертається до уряду із закликом відставити міністерку і міністра у відставку.

Якби були ризики, що розслідування може вийти на Зеленського, то ніколи в житті в офісі позицію не обрали б захисну позицію. А очільник антикорупційного органу не заявляв би, що ми допомагаємо президенту. Мені страшно уявити умови, які б ми мали, якби там фігурував перший кабінет. Це була б політична ядерна бомба, підірвана посеред урядового кварталу. Це рознесло би вдрузки політичну систему.

Про сценарій відставки уряду

Вікторія Єрмолаєва: У коментарях ідеться, зокрема, про відставку уряду. Начебто Стефанчук навіть хотів передати цю ініціативу на Верховну Раду, але монобільшість її не підтримала. До чого б могла призвести відставка уряду?

Олег Саакян: До формування нового уряду — Шмигаля 3.0 — бо інакше уряду за принципами і характером зараз сформовано не буде, його управлінська якість була б ще нижчою. Тому що в уряд, який формується на тлі скандалу та відставки, мало хто захоче йти. Ми отримаємо можливість обрати міністрів з тієї ж обойми, але ще більш прорідженої.

Відповідальність має бути індивідуальна. Щодо кого є докази, вони й мають нести відповідальність. По прем’єр-міністру це зараз б’є репутаційно, але про неї треба робити висновки не за самою ситуацією, а тим, як на неї реагують. Як Кабмін з цього вийде, наскільки він буде прозорим, як комунікуватиме, чи дійсно сприятиме слідству, чи підготують профільні органи рекомендації, як не допустити подібних ситуацій. Тобто, з того, наскільки конструктивно реагуватиме уряд, ми зможемо дати оцінку йому.

Довідково

10 листопада стало відомо, що Національне антикорупційне бюро прийшло з обшуком до давнього соратника президента Володимира Зеленського, співвласника ТОВ «Квартал 95» Тимура Міндіча, але він встиг виїхати з країни. Обшуки пройшли в ексміністра енергетики Германа Галущенка, який з липня 2025 року керує Міністерством юстиції, та державній компанії «Енергоатом».

Загалом у рамках цієї справи детективи провели близько 70 обшуків та зібрали понад тисячу годин аудіозаписів. Сума збитків унаслідок дій злочинної організації становить 100 млн доларів. Основним напрямком діяльності злочинної організації було систематичне отримання хабарів від контрагентів «Енергоатому» в розмірі від 10% до 15% від вартості контрактів.

До реалізації схеми залучені колишній заступник керівника Фонду державного майна Ігор Миронюк та виконавчий директор з фізичного захисту та безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов.

Після вимоги Зеленського Галущенко і міністерка енергетики Світлана Гринчук написали заяви про відставку, а прем’єр-міністерка Юлія Свириденко подала до Верховної Ради подання на звільнення їх з посад.

Наглядова рада «Енергоатому» повідомила, що скличе у зв’язку з корупційним скандалом спеціальне засідання. Але 11 листопада уряд її розформував. Крім того, 12 листопада уряд відсторонив від посади віцепрезидента компанії Якоба Хартмута. 13 листопада прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повідомила, що в Україні проведуть аудит усіх державних компаній, зокрема — енергетичних.

НАБУ спершу оголосило підозру в цій справі сімом фігурантам. П’ятьох з них затримали, усім їм вже обрали запобіжні заходи. Пізніше підозру також отримав колишній віцепрем’єр, ексміністр національної єдності Олексій Чернишов.

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі

Цю публікацію було профінансовано урядом Великої Британії в рамках проєкту «СRITICAL INFORMATIONAL NEEDS RADIO CONTENT FOR FRONTLINE AND BORDERLINE UKRAINE COMMUNITIES», що реалізувався Громадським радіо. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії