taskk
Бути темношкірим в Україні непросто. З цієї фрази починається наша розмова зі студентом Могаметом Карбо. Два роки тому він переїхав з далекої Сьєрра-Леоне в Україну, щоби навчатись менеджменту в одному зі столичних ВУЗів. Протягом перших кількох днів Могамет дуже дивувався страшенному холоду та снігу, а також людям, які, мабуть, бачили темношкіру людину вперше, торкались його шкіри і часто задавали дуже дивні питання. Дехто до зустрічі з Могаметом був переконаний, що Африка – це одна країна.
Могамет погодився розповісти Громадському радіо про те, як живеться студентам з Африки в українських містах.
Могамет Карбо: Вперше про Україну я почув від свого вчителя, який у радянські часи вчився тут і описував Україну як найкращу частину СРСР. Це дуже надихнуло мене. Одразу після закінчення школи, я вирішив приїхати сюди.
Деякі орендарі квартир не хотіли говорити зі мною через мій колір шкіри. Я вивчаю менеджмент і трохи розумію таку реакцію. Люди бояться незнайомого і не хочуть змінюватись, не приймають ніяких аргументів. Вони нічого про тебе не знають; все, що вони чули про африканців – це якісь негативні речі. Часто говориться про громадянські війни, голод та поганий клімат. ЗМІ описують Африку як жахливе місце.
Окремі досвіди травмували мене. Уяви, що ти витратив тисячі доларів та вибрав Україну для навчання. І раптом стикаєшся з жахливою дискримінацією. Навіть, якщо у тебе є гроші, все одно до тебе ставляться інакше через колір шкіри. Часом я думаю «Нащо я взагалі приїхав?». У мене є багато знайомих, які вчаться у країнах ЄС. Там все абсолютно інакше. У Франції та Німеччині до темношкірих таке ж ставлення, як і до білих.
Андрій Кобалія: Наразі в Україні навчається близько 64 тисяч іноземних студентів зі 148 країн світу. З них більше 12 000 – це вихідці з африканських країн. Здебільшого студенти приїжджають з Нігерії, але у найбільших українських містах нерідко можна зустріти і громадян Сьєрра-Леоне та Кот-д’Івуару . Серед спеціальностей найбільш популярними є лікувальна справа, менеджмент та стоматологія. Більшість студентів дізнаються про освіту в Україні та подають документи за допомогою широкої мережі агентів, які консультують абітурієнтів протягом усього процесу – від пошуку ВУЗу до початку навчання.
Вийшовши за межі університету, студенти нерідко стикаються з проблемою расової дискримінації
Могамет Карбо: Я відчуваю певний тиск на вулицях. Одного разу я гуляв зі своїм другом, і українець нацькував на мене собаку! Інший українець допоміг нам та викликав поліцію, і ми не постраждали. Іншого разу хлопець зупинив мене прямо на вулиці і приснув на мене з балончика! Протягом усієї наступної ночі я не міг спати. Чим більше ти промиваєш очі, тим більше болить. Мені було дуже неприємно. А хлопець просто втік. Чому він зробив це?
Андрій Кобалія: Майже кожен африканський студент в Україні може розповісти подібну історію. Наприклад, нещодавно на темношкірих студентів у Маріуполі напали молодики у формі (у причетності до нападу звинувачували бійців АЗОВу), а в Івано-Франківську група молодиків побила темношкірого іноземця. За статистикою, яку Громадському радіо надала Нацполіція, у 2016 році було встановлено і взято на контроль загалом 76 злочинів з мотивів нетерпимості. Вісім кримінальних проваджень пов’язані з расизмом та кольором шкіри. Однак не всі вважають цю статистику репрезентативною, адже жертви часто не повідомляють поліцію, а тому багато проявів такої агресії лишаються незафіксованими.