Фото: uk.wikipedia.org
Рівно 80 років тому у Києві зруйнували Михайлівський Золотоверхий монастир. 14 серпня 1937 більшовицька влада підірвала будівлю. Невдовзі на місці монастиря мала повстати урядова будівля.
Михайлівський Золотоверхий монастир з’явився з ініціативи онука Ярослава Мудрого київського князя Святослава Ізяславовича . Будівництво тривало шість років від 1108 – до 1113 рр. Місце обрали не даремно, адже раніше там стояв Михайлівський Золотоверхий собор.
“Михайлівський Золотоверхий собор збудували з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Собор був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва”, – читаємо на сайті Інституту Національно Пам’яті України.
З приходом радянської влади до України у 1922 році Михайлівський монастир ліквідувли. В середині 30-х років після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва влада планувала збудувати на місці монастиря адміністративну будівлю. Не дивлячись на намагання мистецтвознавців собор було зруйновано. Влада дозволила демонтувати стародавні мозаїки і фрески. Зокрема репресовані Микола Макаренко та Дмитро Айналов виступали проти знесення.
Протягом 1934 – 1936 років собор розбирали, 14 серпня 1937 конструкція будівлі була підірвана востаннє. Збережені фрески були перевезені до Москви (Третяківська галерея), Санкт-Петербургу (Ермітаж) і Києва (Софійський собор). Зокрема, в Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.
Під час Другої світової війни вони потрапили до Німеччини, а після повернулися до Радянського Союзу. Рішення про будівництво урядової будівлі не прийняли.
Наприкінці існування Радянського Союзу у 1990-х роках Українська Православна Церква Київського Патріархату збирав кошти для відтворення собору. Грошей не вистачало. Громада почала долучатися до збору коштів і зверталася до влади. Згодом президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.
Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первісному вигляді. Собор відкрили на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.
Протягом 2001 – 2004 років одинадцять фрагментів фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.
Головний архітектор проекту відтворення Михайлівського Золотоверхого собору — Юрій Лосицький. Зокрема, у відновленні розписів інтер’єру брав участь український митець Олександр Бородай .
Під час подій Революції Гідності в стінах храму був шпиталь, куди доправляли мертвих і поранених активістів. Відбувалися панахиди за загиблими майданівцями. Тоді у Михайлівському соборі знайшли прихисток побиті студенти. Він фактично став місцем початку формування майбутньої системи забезпечення Майдану.
Сьогодні Михайлівський Золотоверхий монастир є одним з туристичних пам’яток Києва.
На стінах монастиря згодом з’явилися пам’ятні таблички особами, які зробили свій вклад в збереження будівлі.
Зокрема меморіальну дошку встановлено Олесю Гончару. Він був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря. Також на стінах монастиря є табличка Миколи Макаренка – українського археолога і мистецтвознавця. Він єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря за що був розстріляний.
Цей матеріал було підготовлено журналістом Владиславом Цовмою в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
Як раніше повідомляло Громадське радіо, Михайлівську площу зняли з висоти пташиного польоту – ВІДЕО.