Runday проти дискримінації: у Києві пройшов правозахисний марафон

Дев’ята ранку, субота, Труханів острів. Другий рік поспіль одночасно у 4ти містах України стартує забіг проти дискримінації у форматі марафону Runday. Одна з організаторок проекту Олена Герман розповідає: теж вважає себе дискримінованою — через мову. Конкретних прикладів не наводить.

«Так как я вообще из Казахстана и здесь только три месяца, я еще украинский язык не знаю. Очень часто меня дискриминируют по языку. — каже Олена. — В Runday мы бегаем 5 километров каждую субботу в пяти городах: в Киеве, в Одессе, в Франковске, во Львове и в Тернополе. Бегаем мы каждую субботу без изменений в 9 утра. В эту субботу у нас особенный забег, посвященный антидискриминации».

Представники проекту Runday бігають щотижня, а раз на рік влаштовують забіги проти дискримінації — разом із профільними громадськими ініціативами. Зазвичай акції проходять у 5 містах, цьогоріч на одне менше. Одеса не долучалася через погані умови для людей з інвалідністю, пояснює координаторка кампанії проти дискримінації Ірина Текучова.

«Наприклад, один з останніх, відмовилися обслуговувати в барбершопе чоловіка через те, що у нього жіноче ім’я, — Ірина називає типові звернення, які надходять їм, — Тобто це дискримінація за гендерною ознакою».

Вона додає: «Також у центрі зайнятості в одному з регіонів чоловіка співробітники центру зайнятості відкрито дискримінують, розповідаючи, на яку посаду він повинен йти, на яку не повинен. Це не чоловіча справа, наприклад, працювати секретарем і «чому ви хочете туди йти?», «Давайте ми влаштуємо вас, наприклад, слюсарем і взагалі майте совість», «Чому це ви хочете на будь-яку жіночу професію?».

У забігу беруть участь близько 25 людей, захід  об’єднав абсолютно різних людей з різними поглядами і навіть з різних країн. Одразу після фінішу учасники розповідають, чому і навіщо вони сьогодні тут.

«Я в Києві для того, щоб бігти завтрашній Wizz Air Kyiv City марафон. — ділиться Ієн з Британії. — Україна не надто відвідуване англійцями місце, ми не приїздимо сюди часто, не таке популярне для відпочинку. Тому це дуже захопливо приїхати сюди і побачити справжню Україну. Тут так гарно. І чудово, дійсно чудово».

«Я француз, але живу в Тбілісі, у Грузії. — каже Ремі, — І я часто доєднуюсь до Runday, коли у Києві. Через гарну атмосферу тут, людей, яких зустрічаю, моїх друзів. І також це чудове тренування. Гарно, що сьогодні це тренування не лише для вправних людей, а і для людей, які мають якісь обмеження, для людей, що, можна подумати, не можуть бігати. Ось чому я тут сьогодні».

«Мені 66, практично, з половиною років, 29 жовтня буде з половиною. — Важко дихає Юрій.  —  Чому я бігаю? У Давній Елладі на горі було написано: хочеш бути здоровим — бігай, хочеш бути красивим —  бігай, хочеш бути розумним —  бігай. Ось з тих пір і бігаю».

Тато, мама та 9-річний Арсен, дівчина на самокаті, дівчина з норвезькими палками — усіх на фініші зустрічають оплески. Крім фанів бігу та мандрівників Україною, участь в марафоні проти дискримінації беруть і представники різних організацій. Віка і Єва з молдовської організації Genderdoc-m діляться своїм досвідом подібних забігів.

«Вона, як і будь-яка справжня білка, бігає за медальки, за все блискучі штучки, різнобарвні мотузочки і все таке, — розповідає Єва про свою подругу, — Ось недавно у нас в Кишиневі проходив благодійний марафон. Марафон був в рамках нашої країни першого жовтня, але вона бігла в команді Run for hope. Вони збирали гроші: кожен учасник повинен був зібрати сто євро, які підуть на ліки невиліковним людям. На них дуже мало хто жертвує гроші, тому що вважають, що вже нікого рятувати. По суті ці ліки тільки називаються ліками, але на ділі це наркотик, який просто притуплює біль і дуже мало людей, навіть організацій, які хочуть віддавати на це гроші.На марафоні їх було 370 чоловік, вони повинні були зібрати 3700 євро, округлили до 4000. І жертвували гроші самі звичайні люди по 3-5 євро, по 10».

Сольдаду Коалісіді з організації Amnesty International помітно здалеку через блакитно-рожево-біло-рожево-блакитний  прапор на плечах.

«Біжу, бо я вважаю, що дуже важливо показувати представленість трансгендерних людей в суспільстві, тому що ми як мінімум є. — Сольдадо пояснює, чому сегодня тут. — І так, як це забіг проти дискримінації, то трансгендерні люди в Україні стикаються з різними видами дискримінації. Починаючи від того, що не можна купити нормально йогурт в супермаркеті, якщо у тебе банківська картка з жіночими іменами, і закінчуючи тим, що не можна усиновити дітей. У мене сьогодні на плечах прапор власне трансгендерних людей для того, щоб як раз показати, що ми тут теж біжимо».

Співорганізаторами марафону Runday була і організація людей з інвалідністю Fight for Right. Саме вони були авторами тактильної мапи київського метрополітену. Зокрема, ініціаторка проекту її створення, Юлія, бігала у супроводі іншої людини.

«Я бігаю з гайдом, тому що в мене інвалідність за зором. — каже Юлія, — Дуже низький залишок зору, і бігати одній не зовсім комфортно і не зовсім безпечно. Сьогодні гайдом моїм була Олена. Коли ми говоримо про дискримінацію непряму, то звичайно вона є. Вона проявляється в тому, що транспорт, який зроблений для всіх людей за одними стандартами, є недоступним для людей з порушеннями зору. Без зовнішнього озвучення, без озвучених світлофорів, без тактильної плитки людям, які не бачать, дуже важко скористатися міською інфраструктурою і взагалі орієнтуватися в місті». 

5 кілометрів на захист власних прав сьогодні пробігли у Львові, Тернополі, Києві та Івано-Франківську. В Києві всі учасники, незалежно від результату, отримали шкарпетки з логотипом кампанії проти дискримінації.

Матеріал створено за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні​