Із січня 2017 року в Україні почала діяти змішана система виконавчого провадження. Від того часу виконувати рішення суду можуть не тільки державні, але й приватні виконавці.
На цей час уже діють 80 приватних виконавців, які працюють паралельно з Державною виконавчою службою і мають функції з примусового виконання рішень судів та інших органів.
Як розповів під час прес-конференції 11 жовтня юрист Олександр Дядюк, на відміну від державного виконавця, приватний, не має зарплату, а отримує 10% від виконаного рішення (боргу).
«Приватних прирівняли майже у всіх правах, за виключенням певних обмежень, встановлених законом. Наприклад, державні виконавці можуть виконувати рішення про відібрання дитини, виселення із житла, про встановлення порядку зустрічей з дитиною. Ще є ряд певних обмежень», — каже юрист Олександр Дядюк.
Також особливість недержавних виконавців у тому, що вони не можуть стягувати борг із державних підприємств.
«Приватні виконавці не можуть стягувати борг з державних установ. Я думаю, що це дуже правильно, тому що ми пам’ятаємо, як колись через рішення так званих «мирових суддів» ледь всю державу не розікрали. Тому що подавались до так званих «мирових суддів» Пупкін, Сідоров і стягували з державних підприємців величезні мільйони, майно. Потім, слава Богу, хтось додумався і заборонив», — пояснює юрист.
За його словами, закон не визначає кількість приватних виконавців, яка має бути у державі. Це, на його думку, буде залежати від ситуації на ринку.
«Та, приватному виконавцю вигідно стягувати великі мільйонні борги із великих підприємств. Але потрібно розуміти, що у цій країні великих підприємств, з яких щось можна стягнути вже майже не залишилось – все стоїть розвалене. А кількість приватних виконавців буде збільшуватися», — зазначив Дядюк.
Тому, за словами Олександра Дядюка, вони можуть добратися і до менших заборгованостей, у тому числі комунальних серед населення.
Аналітик громадської організації «Публічний аудит» Тарас Галайда пояснює, що до того часу, як прийде судовий виконавець, зазвичай може минути рік чи навіть більше. Оскільки за цей час постачальник послуг, якому заборгували, буде намагатись врегулювати ситуацію у досудовому порядку.
«Тобто спочатку спробує відключити споживача. Після цього, якщо вдасться, чи ні, спробує видати так званий судовий наказ — це така форма скороченого судового розгляду, у якому споживач не бере участь. Постачальник послуг подає в суд, каже, що є такий боржник, він повинен стільки-то, нічого не заперечує і претензій до мене не має, давайте за судовим наказом утримаємо з нього таку-то суму», — розповідає Тарас Галайда.
Це рішення суду людина може опротестувати за 10 днів, найняти адвоката і далі піти уже на повний судовий розгляд.
«Сам судовий процес може тривати до нескінченності. Не те щоб до нескінченності, але приблизно рік-два. Якщо людина програла перший суд — у неї є право на апеляцію. Якщо він програла право на апеляцію, то є ще право на касацію. Ці три інстанції повинні пройти. Тільки після цього можлива вже поява судового виконавця», — пояснює аналітик.
Далі суд іде до приватного або державного виконавця, який може накласти арешт на квартиру тільки у тому випадку, коли борг перевищує 64 тисячі гривень.
Читайте також: Боргами українців з 2017 року займатимуться приватні судові виконавці