Громадське радіо/Валентина Троян
В Національному музеї “Меморіал жертв Голодомору” провели майстер-клас з виготовлення Свічок пам’яті. Цьогоріч їх мають запалити 25 листопада о 16.00. Співробітниця музею Ольга Годованець пояснює: таким чином хотіли залучити дітей до вшанування пам’яті жертв Голодомору. Під час майстер-класу п’ятикласникам Броварської школи розповідали про роль і місце свічки в традиційному житті українців. Такий майстер-клас в музеї проводять вперше, розповідає Ольга Годованець.
“Саме п’ятий клас…Оскільки їм одразу дуже важко зрозуміти всю цю трагедію, тому через таке заняття, яке наполовину ніби розважальне, вони виготовлять свічки, а потім задумаються, навіщо вони це роблять і крок по кроку будуть цікавитися цією проблемою”, – розповідає співробітниця музею.
За словами Ольги Годованець, напередодні пройшов майстер-клас для семикласників та десятикласників. Діти ділилися родинними історіями про Голодомор.
“Розповідали. В них попередньо була екскурсія, потім вони побажали, щоб провели майстер-клас. Діти ділилися спогадами. Особливо учні спеціалізованої школи-інтернату. Вони особливі діти. Вони переповідали те, що розказували їм батьки, сімейні історії. Вони дуже перейнялися і після того, як вийшли з нашого музею, їм так стало шкода всіх людей, що вони біля метро людям, які просять милостиню, роздавали свої гроші”, – додала співробітниця музею.
Історії сімей дітлахи розповіли і Громадському радіо. Усі школярі, з ким ми спілкувалися, говорять, що Голодомор торкнувся їхніх родин.
П’ятикласник Давид згадує розповіді про свого прадіда. Під час Голодомору він жив у Вишеньках:
“Мій прадід навесні лазив зі своїм братом на вулицю і їв траву”.
Його однокласника Ярослава вразила кількість загиблих від Голодомору. Його рідня зустріли Голодомор на Вінничині:
“Моя бабуся народилася восени 33 року. Її мама пережила Голодомор”.
Вражаючу історію своєї родини розповіла п’ятикласниця Лада:
“Моя бабуся під час Голодомору пішла до лісу, але там вже нічого не залишилося Вона назбирала поганок і отруїлася. Але діти її вижили, а чоловік також помер”.
Крім майстер-класу, дітям влаштували екскурсію музеєм. Їм розповіли, що часто в пам’ять про померлих нікому було поставити навіть свічку, оскільки помирали цілими родинами. Зробити це дали змогу школярам.
Читайте також: «На Донбасі випалена історична пам’ять», — Наталія Дзюбенко-Мейс
Нагадаю, 14 років тому дослідник Голодомору Джеймс Мейс запропонував традицію запалення свічі у вікні в пам’ять про жертв геноциду 1932-1933 років в Україні. Свічу пам’яті запалюють о 16.00 кожної четвертої суботи листопада.
Джеймса Мейс — американець, чиї предки походили з племені Черокі. Він був виконавчим директором Комісії СШАз Голоду в Україні, створеної для дослідження Голодомору за вимогою української діаспори 13 грудня 1985 року.
На Комісію покладались обов’язки дослідити Голодомор в Україні 1932–1933 років (зібрати всю доступну інформацію про Голодомор в Україні 1932–1933 років; проаналізувати причини та наслідки Голодомору для української нації та інші країни; дослідити та вивчити реакцію вільних держав на Голодомор) та надати Конгресу для друку остаточну доповідь результатів досліджень.
Саме ця Комісія першою в світі, серед іншого, визнала, що голод в Україні був штучним і спричинений максимально можливими вилученнями продуктів харчування в сільського населення, але аж ніяк не посухою, а кількість жертв трагедії йде на мільйони. Окрім того, комісія звинуватила тогочасний уряд США в бездіяльності, адже той мав широку та вчасну інформацію про Голодомор, але виявився нездатним зробити будь-які дії, які б покращили ситуацію, а також окремих представників американської преси, які співпрацювали з радянським урядом у приховуванні правди про існування Голодомору в Україні.
Читайте також: Джеймс Мейс передбачив проблеми, з якими стикається Україна, — Леся Онишко
25 грудня 2015 року у Броварах назвали вулицю Джеймса Мейса, яка стала першою вулицею в Україні, названою на честь дослідника.
В березні 2016 року в Києві вулицю Колективізації назвали іменем Джеймса Мейса.
Валентина Троян, Громадське радіо