«Музей совка» — одесит переробив свою кімнату на квартиру радянського дипломата (ФОТО)

Невеличка кімната багатоповерхового будинку. Її власник Дмитро Бакаєв вдягає сорочку у клітину та кумедні величезні окуляри. Таке вбрання було популярно у радянські часи в 70-80 роки.

«Крій на сорочці дуже грубий, — скаржиться Бакаєв, — увесь час натирає шию. Та й окуляри так і норовлять звалитися з носа. Але що поробиш, мій одяг — частина образу», — розповів Дмитро кореспонденту Громадського радіо. 

Дмитро Бакаєв проводить тут екскурсії. Чоловік збирає речі, які були у Радянському Союзі дефіцитом та облаштовує ними кімнату. На його задум, атмосфера нагадує квартиру заможного радянського дипломата чи моряка. Все оздоблення: від шпалер до чашок, «родом» з СРСР.

«Ця кімната – своєрідний «Музей совка». Екскурсія моїм музеєм повинна показати всю гидоту і жах тих часів і викрити всі міфи. І все це на прикладі квартири моряка або дипломата. Як люди того часу боролися з совком, намагаючись замінити його імпортними речами і програвали цей бій. Я розповідаю про дефіцит і еротику в СРСР, про шпигунів в посольствах і улюблених політиків-людожерів з Африки, про заборону музики і перше видання Солженіцина, про останні рейси Адмірала Нахімова та багато іншого».  

«Ти ба, — каже Бакаєв, проходячи повз відклеєні шпалери, — Я їх клеїв, знову ж таки, за совковою технологією. Не протрималися й декілька тижнів!».

Експонати «музею» розділені на декілька колекцій. Наприклад, радянські іграшки. 

«Ось Куклачов!, — підіймає Бакаєв рудоволосого щокатого пупса, — нічний жах усіх радянських дітей! Куди там до нього тому клоуну з роману «Воно» Стівена Кінга? Багато іграшок робили на Шосткінському плівковому заводі. На цьому заводі виготовляли таку плівку, від якої плакали усі радянські режисери.  А з залишків виготовляли іграшки. Ось як цей козлик, який більш нагадує якесь демонічне створіння. На цю плівку Тарковській зняв першу версію свого фільму «Андрій Рубльов». І плівка повністю запоролася, довелось усе перезнімати!  Так що я не виключаю, що й цей козел виготовлений з «Андрія Рубльова», — каже власник музею.

Окрема тема – книги та музика

«Ось ці книжки продавали у нашому одеському Будинку книги. Народ їх розхапував, бо у середині були фотографії музикантів з гуртів Kiss, Sex Pistols, та інші! У цих книжках писали, що вони – фашисти, слухати це неможливо! А молодь ці фото вирізала. Потім брала такі круглі значки із зображенням героїв мультфільму “Ну, погоді!”. Значки розкривали, «Ну, погоді!» викидали та заміняли на фото рок-кумирів».

Меблі у кімнаті віком 50 років та старіше. Бакаєв пояснює: якщо людям вдавалось знайти дефіцитні шафи або стільці, виготовлені десь у НДР чи Чехословаччині, вони оберігали таке багатство десятиріччями. Радянські меблі були важкими, незручними, мали жахливий зовнішній вигляд, розповідає колекціонер.

«Ось що таке був Радянський союз!, — каже Бакаєв та підхоплює зі столу червону лампу, — Цю лампу робили ідіоти! В неї така конструкція, що лампа стикається з залізним ковпаком. Через 10 хвилин після включення вона вже розпечена, доторкнутися неможливо! І ось такий підхід був у всьому”, — обурюється власник кімнати-музею.

Біля однієї з стін інсталяція з бамбетлі і лампи-торшера. Бамбетлі Бакаєв придбав на Галичині. Він належав католицькому священику. Його звинуватили у держзраді та відправили на заслання, в Сибір. Потім бамбетлі опинилася в домі місцевого комісару НКВД.

«А ця лампа з Центральноафриканського посольства СРСР. У 70-х «совєти» почали дуже активно спонсорувати нового імператора цієї республіки пана Бокасса. Він навіть прилітав до Москви, цілувався з Брежнєвим. І так йому сподобалася тамошня кухня, що він запросив до себе кухаря з Кремля. Той приїхав у республіку, прийшов на імператорську кухню, відкрив холодильника…і побачив там відрубані ноги та руки! Нічого дивного, Бокасса був людожером! Їв своїх підданих як “доброго ранку!” Ну цей кухар швиденько втік у посольство, з якого ця лампа. А тирана Бокасса скинули вже через декілька років зголодніле і зубожіле населення», — розповідає екскурсовод, показуючи гостям експонати музею. 

Всеволод Ананьєв, Одеса, Громадське радіо