Що зміцнює проукраїнську позицію людей на окупованій Луганщині

Якими є люди на окупованій Луганщині

Наразі складно узагальнено оцінювати становище населення Луганської області, зазначає Андрій Діхтяренко.

«Люди живуть у постійному очікуванні змін, у стані тривалої катастрофи. За збігом обставин староокуповані території Луганщини менше перебувають під обстрілами, хоча туди теж прилітає. Мені здається, там люди здебільшого прийняли цю реальність, крім того, вона там уже 11 років, тому частина населення намагається виживати, будувати кар’єри, майбутнє для дітей, інші ховаються вдома, у власній «мушлі».

Журналіст додає, що за цей час на Луганщині виросли діти, які майже чи й зовсім не пам’ятають Україну. Це варто враховувати в комунікації з тамтешнім населенням, а також зважати, що ці території навряд чи швидко повернуться під контроль України, зокрема в контексті політики чинної адміністрації США. Комунікацію в цих умовах намагається підтримувати й «Реальна газета».

Читайте також: Розмінування, фортифікації, асиміляція: що чекає на Луганщину після деокупації

Як і для кого працює «Реальна газета»

Безпосереднім зв’язком з мешканцями окупованих територій здебільшого займаються громадські організації. Для розв’язання проблем, з якими до них можуть звертатися, необхідно залучати юристів, волонтерів, інші органи.

«Ми — традиційне медіа в дуже нетрадиційних умовах і з дуже нетрадиційною аудиторією. Це люди, які перебувають на окупованих територіях, переселенці, просто українці, яким цікаво, що відбувається в окупації, українці та іноземці за кордоном. Намагатися будувати медійну стратегію на таких різних аудиторіях — ще та задача. Але основа цієї роботи — наші джерела».

Багато людей, які наразі перебувають на окупованих територіях, надають чи верифікують інформацію для «Реальної газети». Раніше вони також постачали фото- та відеоматеріали, але наразі це стало небезпечно. Ці люди розповідають про своє життя, пошуки сенсів та перспектив у навколишніх умовах, що не відповідають їхнім поглядам і цінностям. Спілкування з українськими журналістами — теж одна з деталей, які підтримують цю систему виживання.

«Ми працюємо так уже багато років, робили багато помилок, іноді ці люди навіть ризикували через співпрацю з нами. Розуміючи обставини зараз, ми намагаємося допомагати їм, багато в чому цього стосується й наша медійна діяльність».

Зокрема, йдеться про створення матеріалів, які можуть допомогти українцям і українкам в окупації розв’язати певні проблеми, наприклад, вимог отримати російський паспорт, питання пенсії, переоформлення житла.

Читайте також: Луганські медіа демонструють стійкість до «джинси» та контрагітації

Як злочини росіян впливають на українську ідентичність на Луганщині

Інша важлива тема, з якою працює «Реальна газета», — історії людей, які постраждали внаслідок окупації у 2022 році. Це, скажімо, матеріали про людей з Маріуполя: комендантку бомбосховища під драматичним театром, головного лікаря психіатричної лікарні в Маріуполі, працівників порту.

«Як не дивно, історії їхнього порятунку, переживання цих страшних бомбардувань, часом тортур від окупантів — дуже затребувані на окупованих територіях. Я нещодавно спілкувався з одним 18-річним хлопцем, який прожив 11 років в окупованому Луганську, але зараз виїхав звідти. Мені було цікаво, що ж саме переконало його потрапити до Києва, говорити зі мною українською. Насправді жахи, які робили росіяни в Бучі, Маріуполі, стали для багатьох важливою точкою, з якої вони в окупації будують українську ідентичність».

Як пояснює Андрій Діхтяренко, російська пропаганда намагається подати інформацію про свої злочини як фейки. Людям в окупації кажуть, що кадри в Бучі та Маріуполі — це постановки, чи вдаються до інших маніпуляцій, і частина населення абстрагується від цієї інформації. Разом з тим, розповіді реальних людей, які пережили ці події, інтерв’ю з ними краще доводять правдивість цих подій та історії 2022 року, пояснює журналіст.

У своїй роботі «Реальна газета» часто стикається з критикою з боку різних спільнот, яких так чи інакше торкається її діяльність. Серед них і боти, і прихильники певних політичних сил, також у коментарях в TikTok зі своїми звинуваченнями приходять росіяни, які часто навіть не уявляють, де розташований Луганськ.

«Насправді TikTok став потужним засобом впливу на окупованих територіях, оскільки там блокують сайт і обмежують YouTube. Ми почали звертати увагу навіть не на кількість переглядів чи коментарів у TikTok, а на кількість «закладок». Це означає, що люди потім хочуть повернутися до цього матеріалу, наприклад, показати його комусь з друзів чи рідних під час дискусії. Коли бачиш, скільки людей залишили собі відео з людиною, яка розповідає про злочини в Маріуполі, ти розумієш, що дав комусь правильний аргумент, який, можливо, когось переконає, і тоді людей, як цей 18-річний хлопець, який виїхав з Луганська, може стати більше».

Сприйняття й обговорення теми окупованих територій в Україні

Нещодавно на токшоу «Новий відлік» обговорювали тему окупованих територій та людей, які там перебувають. Однак, Андрій Діхтяренко говорить, що зібрати учасників дискусії на випуски, де йтиметься про гострі теми, доволі складно, а особливо це стосується представників влади.

«Вони не люблять ходити туди, де їх критикуватимуть, вони люблять «теплу ванну» або принаймні хардток сам на сам із журналістом. У нас же відбувається зіткнення різних позицій, і ми збираємо людей таким чином, щоб вони були представниками цих різних поглядів».

Крім того, для програми проводять соціологічні опитування: зокрема, у людей запитували про їхні думки щодо окупованих територій. За словами журналіста, досі є велика підтримка ідеї їхнього звільнення. Також більшість не вважає, що в цих регіонах населення є суцільно проросійським. Цим ситуація суттєво відрізняється від 2014 року.

Події 2014-го та подальша робота

Андрій Діхтяренко вважає, що без введення російських військ та байдужості з боку Києва Луганськ залишався б українським. Журналіст згадує, що у 2013 році й під час Євромайдану на Луганщині не було й натяків на можливі бунти та збройні виступи в умовах продовження курсу на євроінтеграцію. Її не сприймали як загрозу, хоч Росія й була ближчою. Відрізнялася позиція хіба що керівників деяких бізнесів, безпосередньо пов’язаних з РФ, та засланих агентів.

«Але ця зрада була, і вона продовжилася навесні 2014-го. Ти бачиш, як надсилають нового керівника СБУ, заводять якихось озброєних ОМОНівців, щоб вони охороняли адміністративні будівлі, як приведені з різних регіонів менти й СБУшники просто все це здавали. І Київ тоді нічого не робив, щоб зберегти українське життя в Луганську. На щастя, ми вже багатьом довели, що це все планували не регіональні еліти, вони здебільшого залишилися ні з чим».

Журналіст говорить, що намагається й далі відстоювати свій регіон, захищати його як від зазіхань росіян, так і від несправедливих закидів з боку частини українців. Він прагне повернути Луганщину, навіть якщо це відбудеться вже не за його життя.

«Я дуже люблю цей регіон, я прожив там більшу частину свого життя, Луганщина мені досі сниться. Для мене важливі та цінні люди, які там залишилися. Я розумію, що людям, які звідти виїхали, теж дуже складно, вони досі самотні. Я розумію, що всі ці люди заслуговують на більше, на краще, на поєднання зв’язків».

Читайте також: «Продовжую вірити, що повернуся в Маріуполь» — Андрій Бєдняков

Новини з тимчасово окупованих територій

• В Луганську окупаційна влада заявила, що плану реалізувати «масштабний проєкт» на місці зруйнованого «Епіцентру». Будівля супермаркету була знищена у 2014 році, й відтоді її не відновлювали та не використовували. Що саме там тепер мають побудувати — невідомо, та й рішення це наразі не затверджене, хоча роботи вже начебто розпочали.
• За повідомленням окупаційного «губернатора» Херсонщини, у Генічеську в тестовому режимі запустили нову підстанцію 150 кВ. Водночас в окупованій частині області залишається критична ситуація з електропостачанням, запроваджують аварійні та віялові відключення. Разом з тим, окупаційна влада планує підвищення плати за електроенергію.
• В окупованій частині Донеччини нібито працівники соцслужб телефонують людям пенсійного віку для «оновлення списків пенсійних виплат», а разом з тим випитують інформацію про родичів в Україні. Запитання стосуються того, чи мають пенсіонери родичів на підконтрольній Україні території, коли з ними востаннє контактували, де ці родичі мешкають і чим займаються.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]