«Медіа — це про людей, а не територію»: як релоковані видання зі зруйнованих міст продовжують працювати

«Схід — це люди, і ми продовжуємо працювати для них»

Головний редактор онлайн-видання «Трибун» Олексій Артюх поділився думками щодо роботи медіа в релокації.

«Часто чую питання: «Ви ж медіа з окупованих територій, для кого пишете?» Для нас відповідь очевидна. Схід — це не тільки про територію, але й про людей, і, перш за все, ми працюємо саме для них», — зазначає він.

Олексій підкреслює, що команда зберігає зв’язок із людьми, які залишилися на окупованих територіях, та розповідає їхні історії, протидіє дезінформації на локальному рівні.

За його словами, це не тільки спосіб отримувати унікальну інформацію, але й впливати на ситуацію, що там склалася.

«Завдяки людям в окупації маємо можливість не тільки отримувати унікальні дані, але й впливати на деякі речі, які там відбуваються. Колись, можливо, розкажу про це теж”, — каже він.

У команді «Трибун» працюють люди з різних міст Луганщини: Рубіжного, Сіверськодонецька, Луганська, Попасної, Старобільська, Біловодщини, Сватівщини, Троїцького. У 2014 медіа релокувалося з Луганська до Рубіжного. А у 2022-му виїхали з Рубіжного, коли росіяни почали повномасштабне вторгнення.

«Більшість із них — наші вихованці?» — зазначає Олексій Артюх.

Тобто попри вимушену релокацію команда залишається вірною своїм корінням, а їхній досвід дає змогу глибше розуміти проблеми регіону та реагувати на них.

Підхід «Трибуни» до роботи можна описати як принципову позицію не відходити від регіональної тематики.

Попит на інформацію залишається високим, що підтверджується як фідбеком від читачів, так і статистикою з різних платформ.

«Ми принципово не відходимо від регіональної тематики, і попит серед аудиторії на наш контент тільки зростає», — розповідає керівник редакції.

За його словами, зараз сайт має 2,5 млн активних користувачів та 5,5 млн переглядів за рік. Instagram — 1,1 млн охоплень за три місяці, Facebook — 205 тисяч охоплень, 42 тисячі реакцій на дописи за три місяці, Tik-Tok — 12 млн переглядів, 660 тисяч лайків, 86 тисяч коментарів, 10 тисяч нових підписників за рік. У Telegram — 24,7 млн переглядів публікацій за рік.

Цифри доводять, що контент «Трибуни» затребуваний, і що на сході України залишаються люди, які потребують правдивої інформації та підтримки.

«Сіверськодонецьк — це не просто місто, це живий організм»

Олена Ніжельська, голова Кризового медіа центру «Сіверський Донець» в коментарі ІМІ наголосила на важливості інформаційної підтримки Сіверськодонецька, попри складні умови роботи.

«Для нашої команди Сіверськодонецьк — це не тільки територія, це, в першу чергу, люди», — говорить вона.

Олена акцентує на тому, що розкидана по всьому світу громада продовжує себе ідентифікувати як сіверськодончани.

«Вони сприймають місто як живу істоту. Воно їм болить, вони за нього переживають,» — підкреслює вона, додаючи, що їхнє медіа продовжує розповідати про місто, адже це допомагає зберегти зв’язок із домом та підтримувати надію на відновлення.

Одне з ключових видань, яким опікується команда Олени, — це «Зміст». Медіа починало працювати в Сіверськодонецьку у 2020-му році і відтоді зберегло свою ідентичність, незважаючи на численні виклики.

«Зміст» зосереджений на розповідях про людей із Сіверськодонецька — тих, хто залишився в місті, і тих, хто був змушений виїхати.

Складно підрахувати, скільки зараз людей живе у Сіверськодонецьку. Люди спочатку виїхали з окупованого міста, коли там тривали активні бойові дії, але згодом частина людей повернулася через різні причини.

Утім, у квітні 2024 року році голова голова Сіверськодонецької районної військової адміністрації Роман Власенко повідомляв, що в окупованому росіянами Сіверськодонецьку перебуває близько 15 тисяч місцевих жителів і приблизно 15 тисяч «понаїхавших». До активних бойових дій у місті проживало 150 тисяч людей.

«Люди, які читають наші матеріали, часто сприймають місто як живий організм, який болить і який вони люблять», — пояснює Олена.

Вона каже, що для них важливо залишатися в курсі подій, знати, що відбувається в місті, навіть якщо це боляче.

Особливо сильні емоції у читачів викликають фотографії, які нагадують про часи, коли місто було цілим і неушкодженим.

«Ми часто публікуємо світлини, які повертають людей до кращих часів, і це допомагає їм зберігати надію. Ми хочемо, щоб люди пам’ятали, яким було місто, і мріяли про його відновлення», — ділиться вона.

Олена зазначає, що один із їхніх основних напрямків — відновлення зв’язків між містянами, навіть якщо вони розкидані по всьому світу.

Крім цього, Олена говорить про «Фарватер-Схід», медіа, яке спеціалізується на розслідувальній журналістиці.

Це видання також заснував Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» у 2024-му році.

«Ми знаємо, що є запит на правду, на розуміння того, що відбувається в регіоні, і що відбувалося ще з 2014 року. Наші розслідування не обмежуються сучасними подіями. Ми досліджуємо події минулих років, які сприяли нинішньому конфлікту. Люди хочуть знати більше про минуле, щоб краще зрозуміти, чому так сталося», — каже вона.

Одним із прикладів важливої роботи «Фарватер-Схід» є розслідування, що стосуються колаборації та дезінформації.

«Ми часто стикаємося з ситуаціями, коли російська пропаганда намагається спотворити реальність, особливо щодо подій у Сіверськодонецьку та інших містах. Наші журналісти ретельно перевіряють кожну деталь, щоб розвінчати фейки. Це складно, тому що ресурси обмежені, але ми знаємо, що це важливо для наших читачів. Вони хочуть знати правду, а не те, що їм нав’язують», — розповідає Олена.

«Фарватер-Схід» також зосереджується на розслідуваннях, що мають історичний контекст, але водночас впливають на сучасність.

«Людям важливо розуміти, що багато з того, що відбувається зараз, має коріння в подіях попередніх років. Ми намагаємося показати цей зв’язок, щоб не допустити маніпуляцій», — підкреслює вона.

Попри труднощі, команда не планує зупинятися, адже бачить потребу у висвітленні цих тем. Керівниця також акцентує на планах відновити онлайн-дискусії, які раніше проходили офлайн в кризовому медіа центрі «Сіверський Донець».

«Є потреба, і ми її відчуваємо. Люди, які відвідували дискусії, постійно про це говорять», — зазначає Олена.

Теми, які вони обговорюватимуть, – від відновлення житла до боротьби з колабораціонізмом, а також діяльність нової військової адміністрації в екзилі.

«Запит на дискусії є, і ми точно будемо це робити, навіть в умовах обмеженого фінансування», — ділиться планами Олена Ніжельська.

«Ми пишемо про людей, поки є, для кого писати»

Медіа — це завжди про людей, зауважує в коментарі ІМІ головна редакторка маріупольського локального медіа 0629.com.ua Анна Мурликіна.

Медіа релокувалося у 2022-му році, коли росіяни окупували Маріуполь. А до бойових дій цей сайт інформаційно підтримував громадські акції, акції протесту і корисні громадські ініціативи. Зокрема, з важливих для міста питань — екології, незаконного будівництва, засвоєння громадського простору.

До прикладу, у 2020 році редакція оголосила про збір коштів на дослідження виловленої у Маріуполі риби.

Громадському радіо Анна тоді пояснила, що у журналістів була підозра, що риба, яка водиться у Кальміусі, небезпечна. А, якщо приїхати до перших прохідних «Азовсталі», які були якраз на річці, то на мосту можна було помітити рибалок.

«Поки є люди, які читають, які потребують інформації, існуватиме і медіа», — пояснює Анна Мурликіна.

Анна детально розповідає про складнощі, з якими зіштовхується медіа у таких умовах.

«Ми намагаємося записувати історії людей, які залишаються в Маріуполі, розповідати про їхні відчуття, думки та сподівання. Але це — найскладніша частина нашої роботи, адже ми не можемо бути всередині міста, не можемо бачити все на власні очі», — додає вона.

Попри всі труднощі, 0629.com.ua продовжує висвітлювати події в місті, розповідати про тих, хто зміг налагодити життя після виїзду з окупації, а також спостерігати за ситуацією всередині окупованого Маріуполя.

У коментарі ІМІ Анна Мурликіна наголосила, що треба показувати приклади боротьби та стійкості, бо саме такі історії надають людям сили.

«Неважливо, де це, в Україні чи за кордоном, якщо я бачу такі історії, я намагаюся про них розповідати», — підкреслює вона.

Один із важливих аспектів роботи медіа — спостереження за тим, що відбувається в окупованому Маріуполі.

«Ми намагаємося стежити, що росіяни роблять із нашим містом. Це боляче, але необхідно. Спостерігати, як знущаються з місця, яке ти любиш, — це важко щодня, але ще важче — мовчати про це», — пояснює Анна.

Медіа також працює над тим, щоб бути надійним джерелом інформації для тих, хто залишився в місті.

«Ми пишемо про колаборантів, тому що це тема тригерна і за нею стежать. Відстежують знайомі обличчя, і це питання важливе не лише для тих, хто виїхав, але й для тих, хто залишається в окупації. Багато хто з маріупольців продовжує відстежувати наші новини, і ми знаємо, що вони чекають правди. Навіть коли це важко або небезпечно, ми намагаємося їм її дати», — додає Анна.

«Місія продовжувати писати, навіть якщо міста вже немає»

Головна редакторка «Вільного радіо» з Бахмута Анна Сердюк у коментарі ІМІ пояснює необхідність висвітлення ситуації у місті.

Журналісти видання до останнього намагалися робити це. Вони їздили у відрядження, поки дозволяла безпекова ситуація. У серпні 2022-го російські війська вщент зруйнували редакцію «Вільного радіо».

«Громада фізично зруйнована, але її зв’язки залишаються. Бюджет Бахмутської громади існує, є військова адміністрація, хаби для переселенців, державні програми. Писати є про що», — каже Анна.

Анна підкреслює, що навіть у таких умовах важливо фіксувати російські злочини, розповідати про переселенців та надавати інструкції для тих, хто потребує допомоги.

Особливістю роботи «Вільного радіо» є те, що вони намагаються охопити як окуповані території, так і вільні українські міста.

«Ми пишемо не тільки про ту частину Донеччини, яка окупована, але й про ту, що звільнена, адже для нас важливо зберегти зв’язок з усіма громадами», — пояснює Анна.

Вона зазначає, що з окупацією багато людей виїхали, але частина з них зберігає зв’язок із домом через їхнє радіо.

«Для них важливо знати, що відбувається вдома, навіть якщо дім тепер під контролем окупанта», — додає головна редакторка.

Проблеми, з якими стикається медіа, включають складність верифікації інформації.

«Найпростіше — це відсутність можливості легко верифікувати», — пояснює Анна, згадуючи випадки, коли доводилося розвінчувати фейки та протистояти російській пропаганді.

Однією із найскладніших задач для «Вільного радіо» є верифікація інформації з окупованих територій.

«Найпростіше — це відсутність можливості легко верифікувати. Коли росіяни публікують відео і пишуть, що це Бахмут, ми можемо локалізувати це, встановити, яка це вулиця, розказати, що це точно той рік, але є питання з датами та контекстом. Багато інформації потрібно підтверджувати через непрямі джерела, тому ми працюємо дуже обережно», — пояснює Анна.

Слухайте також: «Нам захотілося створити вітраж на попіл, який лишився від міста» — шеф-редакторка «Вільного радіо» про проєкт «Листи Бахмуту»

«Вільне радіо» активно бореться з дезінформацією та пропагандою, яка розповсюджується на окупованих територіях. Анна згадує один із випадків, коли росіяни опублікували відео із заявами про знайдені останки бійця ЗСУ. Вони намагалися використати це для дискредитації українських сил.

«Нам вдалося перевірити ці дані і встановити, що ця людина загинула ще до повномасштабного вторгнення, а як її паспорт опинився в руках окупантів, — досі залишається питанням. Такі випадки показують, наскільки важливо мати можливість швидко перевіряти факти та реагувати на фейки», — розповідає вона.

Анна також підкреслює важливість їхньої роботи з переселенцями, які залишили Бахмут.

«Для багатьох переселенців ми стали джерелом інформації, як знайти житло, як отримати соціальну допомогу, які програми підтримки діють для тих, хто втратив дім. Ми часто отримуємо відгуки, що наші поради реально допомагають людям на новому місці, і це дуже важливо для нас. Наша аудиторія — це не просто слухачі чи читачі. Це люди, яким ми допомагаємо зберегти зв’язок із рідною землею», — ділиться вона.

Вона додає: писати є про що, навіть коли місто фізично зруйноване.

«Це наша місія — підтримувати зв’язок, зберігати пам’ять, боротися із дезінформацією і давати людям надію на відновлення. Бахмут завжди був і залишається частиною нашої громади, навіть якщо ми тимчасово не можемо бути там фізично», — каже Анна Сердюк.

Чому це важливо

Медіа з окупованих та зруйнованих міст продовжують працювати. Для них важливо зберігати зв’язок із людьми, які залишилися, та підтримувати тих, хто вимушений був виїхати.

Інформація — це не лише факти, це спосіб підтримати ідентичність громади, дати людям надію та можливість відчувати себе частиною чогось більшого.

Кожне з цих видань робить все можливе, щоб продовжувати розповідати правду, навіть коли міст більше немає, а людей розкидало по всьому світу.

Валентина Троян, регіональна представниця ІМІ в Луганській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.