facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Продовжую вірити, що повернуся в Маріуполь» — Андрій Бєдняков

Яким був Маріуполь і його жителі до великої війни? Як у місті минули останні дні перед повномасштабним вторгненням? Яким буде повернення у рідний Маріуполь, та що з ним має відбуватися далі? Про це в новому випуску подкасту «На звʼязку: окуповані території» говоримо з телеведучим Андрієм Бєдняковим.

«Продовжую вірити, що повернуся в Маріуполь» — Андрій Бєдняков
1x
Прослухати
--:--
--:--

Маріуполь: особисте й загальне

Андрій Бєдняков розповідає, що мало стежить за новинами з Маріуполя, адже здебільшого вони викликають роздратування. Час від часу з’являються згадки про людей, з якими доводилося перетинатись у місті.

«Мені гидко, що там інші люди в моєму місті. Мені сьогодні снився Маріуполь: я гуляю своїм містом, ховаю український паспорт, мене впізнають чотири молодики, на щастя, проукраїнські. У снах і думках Маріуполь з’являється постійно».

До повномасштабного вторгнення Андрій Бєдняков часто їздив у Маріуполь, хоча вже понад 16 років мешкає в Києві. Попри велику завантаженість, користувався кожною нагодою навідатися до батьків у рідне місто, навіть на короткий час. За словами телеведучого, Маріуполь мав свої недоліки, але вони не заважали любити його та бачити в ньому хороше.

«Мені ніколи не було сумно в Маріуполі. Завжди, коли я приїжджав, міг лишитися на два-три додаткові дні. Я пішки ходив містом, їздив громадським транспортом. Це викликало кумедну реакцію людей. В останні роки у нас було дуже багато нових закладів — смачних, красивих, стильних. Місто змінилося дуже сильно й продовжувало змінюватися, у планах і проєктах закладалося неймовірне перевтілення».

Ці рухи особливо активізувалися з 2014 року, каже Андрій Бєдняков. Хоча російська пропаганда продовжувала діяти на частину населення, багато людей відчули свою приналежність до України. Крім того, з’явився приклад Донецька, де не відбулося позитивних змін після окупації. Хоча населення Маріуполя не хотіло, щоб він став російським, і в більш ранні роки.

Андрій Бєдняков у студії Громадського радіо

Як Росія захоплювала Крим

РФ тривалий час готувала підґрунтя, щоб окупувати Крим. Ще за кілька років до 2014-го вона почала скуповувати місцеві медіа. У 2013 році на півострові знімали випуск «Орла і решки» в рамках сезону «Назад в СРСР», згадує Андрій Бєдняков. Тоді в Криму було багато російських прапорів, хоч це могло пояснюватися Днем військово-морського флоту РФ.

«Я пам’ятаю свої відчуття під час зйомок, і мені було некомфортно, при тому, що ніби нічого ще не було. Хотілося бачити більше своїх прапорів, а росіяни вже активно нав’язували своє. Це відбувалося давно, але, на жаль, ми цього не помічали.

В Маріуполі я не чув таких закликів, що «ми хочемо в Росію». Звісно, були люди, які ностальгували за СРСР, але ніхто не казав, що бажає «повернутися додому».

Останні дні в Маріуполі

Андрій Бєдняков був у Маріуполі за п’ять днів до повномасштабного вторгнення, хоча тоді вважав, що нічого не станеться. Більшість людей очікувала наступу виключно зі Сходу, якщо вторгнення таки відбудеться. Тому Андрій планував у разі потреби забрати з Маріуполя матір.

У ті ж дні в місто приїхав Рінат Ахметов, сказав, що все буде гаразд, що далі вкладатиме у Маріуполь гроші. Телеведучий згадує, що ці слова й дії ще більше переконали його, що нічого не зміниться. Тому через день він поїхав до Києва на зйомку. Тоді в Маріуполі відчувалася тривога, в місті працювали російські канали, які казали, що наступу не буде, але показували, як стягуються війська, розповідає Андрій Бєдняков. З 2014 року лінія фронту була неподалік Маріуполя й тому люди не сприймали обстріли в перші кілька днів великої війни як щось надзвичайне.

Спілкування з росіянами

У Росії залишилися багато знайомих Андрія Бєднякова. Реагували на вторгнення вони по-різному: одні підтримали й продовжують це робити, інші перестали спілкуватися. Телеведучий говорить, що не намагався нікому з російських медійних людей щось пояснювати чи доводити. Ті, хто до цього підтримував Україну й засуджував російську владу, швидко «перекинулися» на інший бік. Андрій Бєдняков говорить, що в Росії на кожну людину з цих кіл є компромат, який теж застосовують для впливу — у багатьох випадках успішно. Паралельно з цим працює пропаганда.

«Та ж моя колега з «Орла і решки» Івлєєва, яку разом з іншими схопили на «голій вечірці». Для неї важливі гроші, а їй перекрили всі контракти, спонсорів. Вона зрозуміла, що треба швиденько щось робити, й поїхала в Маріуполь, на Донбас — куди ж іще — «искуплять свою вину». Я про це не знав, але друзі скинули фрагмент відео, де Івлєєва каже, що тільки но повернулася з Маріуполя й вражена, як він відбудовується. Єдине, що я їй написав за весь час: «Су*а ти, я бажаю, щоб твоє рідне місто так само «востановілось із пєпла», як «відновився Маріуполь».


Читайте також: Росія не будує, а грабує: як окупаційна влада знищує Донбас


Андрій Бєдняков у студії Громадського радіо

Відмова від контактів з РФ

Багато українських діячів і діячок, які продовжували працювати в Росії або співпрацювати з росіянами, суттєво змінили свою позицію з цього приводу у 2022 році. Андрій Бєдняков визнає, що теж є одним з них. Він говорить, що раніше йому хотілося вірити, ніби разом з роботою демонструє, що він — українець, і не погоджується з діями РФ у Криму та на Сході України, хоча зараз розуміє, що варто було розривати ці зв’язки раніше.

«Я й раніше міг з батьком сперечатися про українську музику. Я слухав «Океан Ельзи», чіпляв у своїй кімнаті плакати, а батько викидав їхні касети, бо я мав слухати якусь іншу музику. Мою позицію знали, просто в 2022 році я став ще більшим націоналістом, ніж був. Хоч я й раніше любив Львів, казав друзям у Маріуполі, що треба теж туди їхати, обмінюватися, але чомусь це так не працювало у нашій країні. Завжди комусь було вигідно, щоб був схід і був захід».

Повернення в Маріуполь: яким він буде?

Андрій Бєдняков вважає, що колаборанти втечуть з Маріуполя після його деокупації. Зараз у місті залишаються й проукраїнськи налаштовані люди, які спостерігають за діями інших і зможуть про них свідчити. Мешканці інших, вже звільнених, українських міст розповідали, що під час деокупації колаборанти швидко покидали ці населені пункти, а тих, хто лишався, передавали СБУ.

«Як почуватимуся, коли приїжджатиму у рідне місто, — це дуже складне питання. Дуже багато людей загинуло. Я не можу дивитися, як зараз там на драмтеатрі влаштовують якісь танці й виступи. Так само інші будинки, під завалами яких були люди, а потім це все зрівняли й облаштували зверху парк. У цьому сенсі може бути боляче, складно. Я не можу сказати, що дуже хочу в сам Маріуполь. Я хочу просто на могилу до своїх батьків».

Андрій Бєдняков говорить, що майбутнє звільненого Маріуполя — дуже складна тема. Фактично у кожній будівлі гинули люди. Чоловік не хотів би, щоб місто зачиняли й перетворювали на суцільний музей злочинів РФ. Але пам’ятки, меморіали теж будуть потрібні, оскільки вже зараз люди починають забувати про трагедії, що там сталися. На думку Андрія Бєднякова, самі маріупольці мають вирішувати, яким стане місто, ці рішення не повинні ухвалювати за них можновладці.

«Я боюся, як я взагалі заїжджатиму у своє місто. Я продовжую вірити, що рано чи пізно повернуся, і хочу якомога довше залишатися в цьому впевненим. Це точно будуть сльози, біль. З віком стаєш більш сентиментальним, особливо коли проходиш через знищення свого міста. Це буде складно, не буде відчуття, що легше дихається, як раніше. Це точно буде інакше, але я хочу, щоб це сталося».


«Я сьогодні бачив новини, де показували погоду: «Севастополь +17, Луганськ +13…» І це дуже важливо, це має демонструватися постійно — по радіо, на телебаченні. Ми маємо не забувати, постійно знати, що в Луганську сьогодні +13, у Маріуполі +15… Чим більше ми будемо згадувати про Севастополь, Сімферополь, Луганськ, Донецьк, інші тимчасово окуповані міста, тим приємніше буде людям звідти, бо їм важливо, щоб інші люди про них пам’ятали. Це українські міста, і рано чи пізно ми повернемо їх під український прапор. Пам’ятайте про це».


Новини з тимчасово окупованих територій

  • У Маріуполі окупаційна влада розгорнула кампанію проти «ворожих» графіті, повідомляє рух «Жовта стрічка». Комунальників змушують зафарбовувати написи у під’їздах та дворах багатоповерхівок. Йдеться не лише про політичні чи антивоєнні гасла, а й графіті, в яких переважає синій чи жовтий кольори.
  • На захоплених територіях Херсонської та Запорізької областей окупанти проводять опитування людей, зокрема про доноси. Надходять дзвінки від осіб, які називають себе працівниками «соціологічного центру» й запитують про ставлення до влади й «спецоперації», а також — чи траплялося людині повідомляти про «екстремістські дії» та як можна покращити механізм подачі таких доносів.
  • В окупованому Бердянську в дитсадку провели захід «Гра від Олімпійського Мішки: Пригоди в Бердянську». Паралельно з фізичними активностями дітям нав’язували російську ідеологію, зокрема розповідали про «видатних місцевих героїв», знецінюючи українську ідентичність.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо


Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

Якщо у наступні 2 дні на Кремль не впаде метеорит, не уявляю, як організувати умови для дотримання перемир'я — Нотевський

Якщо у наступні 2 дні на Кремль не впаде метеорит, не уявляю, як організувати умови для дотримання перемир'я — Нотевський

Що зміцнює проукраїнську позицію людей на окупованій Луганщині

Що зміцнює проукраїнську позицію людей на окупованій Луганщині