У підконтрольному Росії Роздольненському районому «суді» Криму сьогодні відбулися дебати у другій справі українського активіста Володимира Балуха. Сторона «держзвинувачення» попросила у цій справі для активіста покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі колонії загального режиму або 6 років позбавлення волі за сукупністю звинувачень у двох справах та 10 тисяч гривень штрафу. Вирок винесуть 5 липня.
Володимир Балух виступив перед судом з останнім словом. Громадське радіо публікує виступ українського активіста.
«Цей судовий процес свідчить лише про одне: використовуються різні формальні незначні приводи з однією метою – якомога жорсткіше покарати людину за вільнодумство, її здатність залишатися самою собою, любити свою країну, любити своїх рідних, близьких, не ставати зрадником, за необхідності вголос виказувати свої погляди, думку про те, що відбувається. Для мене нічого незвичайного у цьому немає.
Тепер уже протягом останніх трьох років, доволі глибоко вивчивши весь механізм системи, створеної на 1/7 частині суші, я розумію, як це відбувається, як застосовується і щодо кого. Закон, створений кимось, звучить так: «Друзям все, ворогам нічого». Цьому принципу неухильно слідує ця система.
Як на мене, було б набагато чесніше, якби я написав явку з повинною. Запровадьте статтю за ненависть до системи, до режиму, який окупував владу у цій країні. Я підпишуся під кожним словом, напишу відверте зізнання: «Так, ненавиджу. Так, вважаю це ганьбою для народу, який терпить те, що відбувається». Тоді б не було жодних питань. Давайте хоча б пожиттєве (ув’язнення), якщо ви вважаєте, що маєте право вирішувати долю людей. З радістю прийму за любов до Батьківщини, до рідних, до матері будь-яку ціну.
Читайте також: Балух написав листа Порошенку з кримського СІЗО
Я навіть дивлюся на цих людей, а бачу те, що відбувається за ними, ефемерне. Ткаченко (Валерій Ткаченко — начальник ІТТ) дозволяв собі посилати. За все у житті треба буде відповідати. Розцінювати це настільки вузьким світоглядом, що я нібито буду мститися. Навіть кінчик мізинчика не забурдню такими речами. У мене в думках навіть такого не було, щоб я бруднився об таких індивідів, які, намагаючись вислужитися, заслужити собі преференцію, добровільно погоджуються брати участь у цьому фарсі щодо мене. Мені вас шкода, хлопці.
Рано чи пізно Господь подарить мені те, що я виграю всі суди. У будь-якій державі я виграю ці суди. Мені хотілося б, щоб моральна і матеріальна компенсація була взята з ваших кишень. Як мене ваша держава взяла у заручники… Як би ви поставилися до цієї ситуації, якби взяли у заручники ваших дітей рідних, близьких? Знайшли б гроші, щоб виплатити? Не думайте, що ви уникнете покарання. Не буде суду тут на землі — буде інший, вищий.
Читайте також: Ув’язнений в окупованому Криму Балух голодує 100 днів
У своєму останньому слові я хочу сказати лише про одне — жодної секунди, навіть помислом не шкодую про свої дії. Мені глибоко не соромно. Абсолютно немає нічого протизаконного (у моїх діях). Заплатити за любов до Батьківщини і рідних я готовий будь-яку ціну. Мене навіть не цікавить вирок. У такому фарсі у мене не має бажання брати участь. Лише через повагу до людей, які приїжджають мене підтримати, я дозволяю вам дивитися на мене за ґратами.
Найголовніше у фіналі, як ви кажете, мого останнього слова (хоча я думаю, це далеко не останнє моє слово). Уся ця боротьба, яку одні розгорнули, у якій інші добровільно погодилися брати участь, насправді нічогісінько не варта. Закінчиться усе це «пшиком», усі винні будуть ходити з опущеними головами і так нічого у своєму житті не зрозуміють. Мені вас не переробити, на жаль.
Те, що сьогодні мені подарували таку мить, коли навколо мого імені, цієї справи збираються кращі люди, об’єднуюся моляться за мене, усіляко допомагають. Дуже хочеться, аби все це укріпилося, розрослося у щось більше… Те що ми тут бачимо — ніби маревний сон, усе нереальне. Тому слава Україні, боремося за неї».