Маріуполь у 2023 році / Фото: Reuters
Росіяни використовують Маріуполь як «вітрину відбудови», активно афішуючи процеси відновлення в місті. У той же час, інші окуповані населені пункти стоять у руїнах, зазначає Анна Мурликіна. За її словами, у центрі Маріуполя ведуться доволі активні роботи: з головних вулиць вивезли сміття, там пофарбували будинки, аби забезпечити гарну «картинку».
Якщо ж звернути ні інші вулиці, у двори, приватний сектор, можна побачити обстріляні та зруйновані будівлі, каже журналістка. Вона додає, що до повномасштабного вторгнення у місті було близько 2,5 тис. багатоквартирних та близько 43 тис. приватних будинків. Попри це, окупаційна влада жодним чином не допомагала мешканцям відновлювати приватний сектор.
«Значна його частина — це просто суцільна руїна, і такі руїни не показують. Тим не менш, вони почали будувати, щоб якось забрати людей з вулиць, практично одразу, у травні 2022 року. Тоді у Маріуполь зайшли дві великі будівельні корпорації. Перша — військово-промисловий комплекс РФ. Це міністерство війни має власне будівельне крило, яке зайшло і взяло на себе значну частку великих об’єктів, які вони будували. Перший житловий мікрорайон, який вони склали, як коробки, з готових залізобетонних конструкцій, будував саме російський ВПК.
Крім того, паралельно вони одразу почали будувати Нахімовське військово-морське училище. І це концепція, це насправді те, що вони готують для людей, яка доля, призначення з точки зору російської влади — вирощувати майбутніх солдатів російської армії», — говорить журналістка.
Анна Мурликіна згадує, що у 2014 році вони з колегами зверталися до людей, які залишалися в окупованих частинах Луганщини й Донеччини, та закликали вивозити звідти своїх дітей, щоб Росія не зробила з них своїх майбутніх військових. Часто їм відповідали, що це все маячня, і РФ тут не воюватиме. Тим не менш, каже журналістка, багато з тих, хто був ще дитиною у 2014-му, вже загинув, воюючи у складі російської армії.
«На жаль, навіть зараз я вимушена констатувати, що далеко не всі батьки в окупованому Маріуполі розуміють це, і дехто віддає дітей у це показово красиве училище, в яке вклали неймовірні гроші. Туди звозять дітей з усіх окупованих територій України, це не тільки маріупольська історія. Батьки віддають туди дітей з думкою, що їх син буде красиво стояти у військовому кітелі на якомусь катері, лайнері, урочисто підіймати прапор, а не тонути десь поруч з крейсером «Москва», — говорить Анна Мурликіна.
За її словами, це цілком нова будівля, зведена у рекреаційній частині Маріуполя на території Приморського парку, який є частиною заповідної території.
Як розповідає головна редакторка 0629.com.ua, наразі на території «Азовсталі» не ведеться жодне будівництво, і навряд це скоро зміниться. Ця територія дуже забруднена хімічними речовинами та вибухонебезпечними об’єктами, а тому потребує багаторічного розмінування.
«Роботи там тривають, і періодично на території «Азовсталі» лунають вибухи. Не знаю, чи то підриваються розмінувальники, чи ті, хто вивозить металобрухт. Але станом на зараз, єдина активність, яка там відбувається, це розмінування та паралельне вивезення всіх металевих решток. Цю діяльність контролює група Кадирова, вона не підпускає нікого на територію «Азовсталі», — говорить журналістка.
За її словами, подібна ситуація і з металургійним комбінатом імені Ілліча. Наразі окупантам вдалося лише запустити там переробку шлаку та виробництво сировини для дорожнього будівництва. Це підприємство також перебуває під контролем людей Кадирова.
Анна Мурликіна розповідає, що росіяни повністю демонтували в Маріуполі близько 800 будинків, а побудували 70. З будівель, які не були демонтовані, приблизно 80% зазнали ушкоджень, які не дозволяли у них жити.
«У 2022-му вони реально розпочали активно вкладати гроші у відновлення цих будинків. Ті люди, яким просто пощастило потрапити у ці перші хвилі відбудови, зайшли і живуть. Наприклад, декілька будинків на проспекті Миру, який вони знову називають Леніна, відновили у перші хвилі, і там дуже якісні ремонти: квартири, під’їзди, зовні й всередині.
Але це поодинокі випадки. У більшості інших випадків далі від центра вони вкладалися в ремонт дахів, вікон, під’їздів, а всередині уже потрібно самим робити ремонти. Що таке «зробити ремонт», коли у тебе просто бетонна коробка, в яку треба провести воду, електрику, каналізацію? Це в будинку, де нічого немає. Все випалено, винищено, і це треба прокладати. Це шалені гроші й ресурс. Якщо у молоді вони ще можуть бути, то у літніх людей таких ресурсів немає», — пояснює редакторка 0629.com.ua.
Зважаючи на це, багато людей у Маріуполі продовжує жити у чужих квартирах або у руїнах. Анна Мурликіна також зауважує, що більшість мешканців Маріуполя сьогодні — саме люди старшого віку.
Що ж стосується мікрорайону, де окупанти звели нові будівлі, уже за два-три місяці люди почали скаржитися на якість цього житла. Будинки стоять на розбомбленому каналізаціному колекторі, стан якого був аварійним навіть до 2022 року, пояснює журналістка. Через це з перших днів підвали нових будівель почало затоплювати каналізаційними стоками.
«Далі почалися проблеми з підтопленням, натяжні стелі у квартирах провисали до самої підлоги, людей заливало водою. Потім почалися проблеми з електрикою, потужності не вистачало, і її постійно вибивало, люди скаржилися. Потім почала відвалюватися плитка у під’їзді, та почали погано відчинятися двері. Такі проблеми приблизно всюди.
За російськими стандартами будівництва, будинок економ-класу будується рік, бізнес-клас — два-три роки. Вони будували за два-три місяці, тому воно все пливе, повзе, стіни тріскаються, і в таких умовах живуть люди, але у них немає вибору», — говорить редакторка 0629.com.ua.
Як пояснює Анна Мурликіна, 70 новозведених будинків були заплановані як компенсаційне житло. Наразі там дійсно мешкають маріупольці, які втратили свої домівки. Росіяни припинили будувати компенсаційне житло першого січня 2024 року, натомість у Маріуполі розвивають іпотеку.
«Кількість іпотечних кварталів зростає, їх уже більше десяти, дуже різних. Там живуть росіяни. Туди їдуть росіяни, які мріють придбати житло на березі моря. Мені траплялося поспілкуватися з однією маріупольчанкою, яка продала свою квартиру такій родині з Москви», — говорить журналістка.
Вона припускає, що місцеві мешканці хотіли б придбати житло саме в іпотечних будинках, оскільки вони більш якісні, ніж новозбудовані, але більшість такої можливості не має, оскільки ціни на ці квартири надто високі. Крім того, є низка умов, які фактично викреслюють українців з претендентів та таке помешкання. Скажімо, потрібно щонайменше пів року пропрацювати на офіційній роботі, якої у Маріуполі наразі майже немає. Так званий бюджетний сектор же не забезпечує необхідної заробітної плати.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі