Не лише «вовчиці»: хто ходить на концерти Олега Винника?

Від оперного співака у Німеччині до поп-виконавця і героя мемів в Україні. Олег Винник на початку липня у Києві зібрав 150 тисяч глядачів. Щоправда, на безкоштовному концерті. На його наймасштабніший концерт у Львові купили 20 тисяч квитків. Зараз же співак у всеукраїнському турі. 28 липня Винник виступав в Одесі на стадіоні «Чорономорець». Саме туди відправився кореспондент Громадського радіо Всеволод Ананьєв, аби з’ясувати, у чому феномен поп-виконавця та як йому вдається збирати тисячі шанувальників на своїх концертах.

Жінки 

Перші фанати Олега Винника на концерт збираються за годину до початку. Більшість – жінки. Одна з шанувальниць – Оксана Цушок. Разом із сином та подругою до Одеси вони приїхали з Миколаївщини. Це вже другий концерт Винника, який вони відвідують.

–         Пісні Олега Винника дійсно виважені всі! Що не слово, то якась гарна думка та заклик до чогось хорошого. Тут справа не в самому Олегу як у мужчині! Просто гарна людина, гарні пісні! Саме тому й приїжджаємо. Ось у Львові були 2 червня!

–         А яка улюблена пісня?

–         У нього багато гарних пісень, я так не можу сказати…гарна пісня «Батьки»… «Вовчиця» теж гарна!

Біля входу до стадіону «Чорноморець» кучкуються дівчата. Вони роблять селфі та співають рядки з пісень Винника.

Чоловіки із жінками

Поблизу «Чорноморця» гуляють і пари. Чоловіки п’ють пиво, дівчата — слабоалкогольні напої. Якщо жінки весело розповідають про свого кумира, то чоловіки відповідають неохоче та віджартовуються.

–         Розкажіть, чому ви прийшли? Я так розумію – із вашими дівчатами?

–         Ох, це – жах, це – жах! Мені просто стало цікаво, хто ж на нього ходить?! Ось бачити, скільки емоцій! Де ви ще таке побачите, окрім нашої рідної Одеси?!

Вокалісти метал-гуртів

На поп-концерт ходять і рокери. Музикант Вадим Казаков співає та грає важку музику у гурті Cheshires. Каже, що на концерті Винника пізнає інший музичний світ.

– Для мене концерт Олега Винника — це подорож на інший бік всесвіту музики, котру я слухаю. Я якось вже проходив свого берега, а зараз перестрибую на інший та дивлюсь, як же там. Ось сьогодні вже бачу стільки гарних жінок!

Українські солдати

На виступ Олега Винника прийшли й українські бійці, які лікуються в одеському шпиталі. Волонтер Андрій Танцюра каже, що організатори концерту в Одесі запросили військових та лікарів, які були на сході України.

–        Там ми, група волонтерів, організували хлопців, які наразі проходять там лікування. Й ось нас група, десь 30 осіб! Здебільшого це поранені хлопці. Там ще п’ятеро лікарів, які були у зоні АТО. Ну й ми – 6 волонтерів!

–         Як відреагували хлопці на можливість приїхати на концерт?

–         Звичайно, позитивно! Будучи у шпиталі та маючи можливість вийти глянути концерт…звичайно, позитивно!

Феномен Винника

Олег Винник починав з народної музики. У 20 років став солістом Черкаського народного хору. Згодом переїхав до Німеччини, де вже у Люнебурзькому театрі виступав як оперний співак. У кінці 1990-х – на початку 2000-их Винник грав у мюзиклах у Гамбурзі. Але у 2011-ому Олег Винник повернувся до України та почав писати поп-пісні, що й принесло йому славу на Батьківщині. На найбільший концерт Винника у Львові прийшло близько 20 тисяч людей. Телеканал М2 назвав його найкращим поп-співаком цього року. Винника запросили як хедлайнера на найбільший музичний фестиваль України Atlas Weekend. Співак став інтернет-мемом, героєм фотожаб та іронічних жартів. Не останню роль у популярності співака зіграли саме ЗМІ, зазначає музичний журналіст Філ Пухарєв.

«Вважаю, це все ж таки вплив ЗМІ та мас-медіа. Тут така парадоксальна історія. Олег Винник не йшов на телебачення, радіо. Він був у чомусь своїм світі й ще пару років потому, коли він ще розпочинав. Його майже ніде не можна було побачити. Він не був телезіркою. Але коло нього робилася така автономна «тусовка» і ситуація така, що телебачення само прийшло до Винника!», — каже Пухарєв.

На думку психологині Антоніни Юрченко, секрет популярності співака – тексти його пісень, зрозумілі широкій аудиторії.

«Я вважаю, це тому, що він співає про дуже прості речі, зрозумілі. Про любов, красиву любов. Оспівує жінок. І це знаходить відгук у серцях. Основна маса людей не живе складно. Люди живуть просто. У них прості людські бажання! І той, хто ухопив цю штуку, той буде популярним. Тому що те, що в нас називають високе мистецтво, інтелектуальне мистецтво, воно в усі часи було долею невеликої групи людей», — зазначає Юрченко.

Продюсер Володимир Бебешко наголошує: написати прості тексти, як то «А волосы пахнут весною» чи «Нино, о чем твоё кино»?, не так вже й просто. Перевага Винника у тому, що раніше цього ніхто не робив, каже Бебешко.

«Давно вже треба було статного чоловіка у віці, красивого й так далі. І такого не було. Були або дуже молоді, або досить старі виконавці. Ще не хочу порівнювати, але з того часу, як звільнився простір від російської «попси» —  тут доречне порівняння із Стасом Михайловим. Він робить більше шансон, але це «поп»-музика, популярна», — вважає Бебешко.

Іншої думки журналіст Філ Пухарєв. Критик називає музику Олега Винника несмаком.  

«Ось цей «роковий» дух він десь є. Тобто трошки пробиваються через товщу цього саунду безвкусного, попсового якісь мотиви гітари важкі, барабани рокові — це все чутно», — відзначає журналіст.

Успіх Винника тимчасовий, а у піснях музики майже і немає, каже музикознавця Любов Морозова.

«Сучасний рівень аранжувальників, композиторів і всіх, хто займається музичним продуктом, настільки високий, що ось ті прошарки навіть дуже банальної пісні цікаво зчитувати: як вони вибудовують ритм, як працююють з басом, як вони працююють за гармоніями, – це все надзвичайно цікаво. Про роботи Винника нема чого говорити, тому що вони занадто примітивні і банальні. Я, думаю, це свідома позиція, і насправді воно так і робиться, щоб не переобтяжувати свого слухача, і для того, щоб це нагадувало як традицію 90-их — таку абсолютно просту і безкомпромісну, так і те, що у нас відбувається на українському весіллі.

Феномен Винника – найменше стосується саме музики, тобто музична складова – це так 10% від усього, що він робить. Людям цікаво абсолютно інше, тому говорити про це як музичний продукт взагалі не варто. Тут ми бачимо абсолютно конформіський варіант, який може задовольняє найширший смак. Ми не можемо говорити не тільки про пошуковість, а й взагалі про певні яскраві мелодії, гармонії, які можуть залишитися в історії музики», — вважає Морозова.

Музика, на кшталт пісень Олега Винника,  звучатиме доти, доки живе покоління, яке ностальгує за 90-ми, вважає музикознавиця.

Всеволод Ананьєв, Одеса, Громадське радіо