Фото: buzzfeednews.com
Двоє росіян, що стоять за запропонованою Росією нафтовою угодою, кошти з якої мали би піти на фінансування правих сил Італії, пов’язані з російським президентом Володимиром Путіним.
Про це пише видання BuzzFeedNews.
У липні видання оприлюднило аудіозапис, на якому помічник міністра внутрішних справ Матео Сальвіні Джанлука Савоіні говорить про плани використати кошти, отримані з російської нафтової угоди, на фінансування крайньої правої партії Сальвіні Lega на європейських виборах.
Зараз цю справу розслідує міланська прокуратура. Тепер, за результатами спільного розслідування видань BuzzFeedNews, Bellingcat та the Insider, журналісти стверджують, що двоє з трьох росіян, з якими помічник політика та ще двоє італійців говорили у московському готелі — це Андрій Харченко та Ілля Якунін.
Вони пов’язані з російським націоналістом Олександром Дугіним та Володимиром Плигіним, які, у свою чергу, входять до близького кола Путіна— пише видання.
Ані Дугіна, ані Плигіна немає на аудіозаписі, однак про обох співрозмовники згадували.
Один із голосів, поки що неідентифікований, сказав, що йому потрібне буде «зелене світло» від Плигіна перед тим, як продовжувати переговори.
За день до зустрічі Дугін фотографувався із Савоіні, у той час коли Сальвіні, як повідомляється, зустрічався з віце-прем’єр-міністром Росії Дмитром Козаком у кабінеті Плигіна. Зазначається, що у коментарі the Insider Плигін заявив, що не має жодних зв’язків із цими людьми.
Харченко, Якунін та Дугін не відповіли на прохання про коментар. Матео Сальвіні не відвідував зустріч у московському готелі, але був у той час у російській столиці. Він відмовився відповідати на питання про те, чи знав про розмову італійських політиків або про запропоновану нафтову угоду.
Якуніна та Харченка визначили, порівнюючи їхні голоси з іншими записами. Так, голос Якуніна можна почути в інтерв’ю, яке він проводив з російським телеканалом «Архыз24» у грудні 2017 року. Зразок голосу Харченка the Insider отримав із запису телефонної розмови минулого місяця. Ці записи аналізувало видання Bellingcat, порівнюючи інтонування голосів, манеру мовлення та звукову частоту.