24 українські моряки, Олег Сенцов, Микола Карпюк, Станислав Клих, Едем Бекіров, Олександр Кольченко, Павло Гриб, Володимир Балух, Роман Сущенко, Олексій Сизонович, Євген Панов та Артур Панов вже у Борисполі.
Літак зі звільненими з російського ув’язнення українськими громадянами приземлився в аеропорту «Бориспіль» у Києві.
Звільнених політв’язнів зустрічають родичі, журналісти, а також президент Володимир Зеленський і низка представників влади.
Також зустріти наших громадян прибула омбудсмен Людмила Денісова та Павло Лисянський.
Олег Сенцов
Зранку 7 вересня із СІЗО «Лефортово» у Москві виїхали два автобуси, у яких, ймовірно були утримувані у Росії громадяни України. На сьогодні між Україною та Росією запланований обмін за формулою «35 на 35».
Кримського режисера Олега Сенцова та Олександра Кольченка затримали представники російських спецслужб уже в окупованому Криму в травні 2014 року за звинуваченням в організації терактів на півострові.
У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму. Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали. Олег Сенцов відбував покарання в місті Лабитнангі, на півночі Росії. Олександр Кольченко перебував в колонії міста Копейськ, на Уралі.
14 травня 2018 року Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів у РФ. 6 жовтня на 145 день Сенцов припинив голодування через загрозу примусового годування.
15 листопада 2018 року Олегу Сенцову присудили міжнародну премію за захист прав людини імені Сергія Магнітського. За час ув’язнення українського режисера світ побачили вже кілька малої прози Сенцова. Серед них: «Жизня», «Купите книгу, она смешная» та «Рассказы». Також на Книжковому форумі цієї осені мають презентувати книгу Сенцова «Маркетер».
Станіслава Клиха затримали на території Росії у 2014 році за звинуваченням в участі у бойових діях проти федеральних сил під час першої чеченської війни взимку 1994-1995 років, а також у вбивстві російських солдатів. Також у цій справі проходив ще один українець – Микола Карпюк.
26 травня 2017 року Верховний суд Чечні засудив Клиха та Миколу Карпюка до 20 і 22,5 років ув’язення за начебто участь у Чеченській війні проти російських військових.
Засуджені звинувачення відкидали. Клих заявляв, що взагалі ніколи не був у Чечні.
Політв’язні заявляли про тортури з боку російських силовиків. У липні 2017 року Клих на знак протесту проти свого ув’язнення 12 днів голодував, унаслідок чого у нього погіршилося самопочуття. Правозахисний центр «Меморіал» заявив, що справи Станіслава Клиха і Миколи Карпюка сфальсифіковані і суперечать реальній картині подій часів Першої та Другої чеченських воєн. «Меморіал» визнав Клиха і Карпюка політв’язнями.
Євген Панов був заарештований 10 серпня 2016 року в окупованому Криму. ФСБ РФ тоді повідомила про затримання «групи українських диверсантів», які нібито готували теракти на півострові. Діяльність групи нібито координувало Головне управління розвідки Міноборони України. Арешти дали привід президенту Росії Володимиру Путіну звинуватити Київ в «переході до терору» в Криму.
13 липня 2018 року підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму засудив фігуранта справи «українських диверсантів» Євгена Панова до 8 років колонії суворого режиму. Він відмовився від угоди зі слідством. Захист українця оскаржив вирок. 25 жовтня Верховний суд Росії залишив без змін вирок стосовно Євгена Панова.
Він був затриманий на території Росії у грудні 2015 року. Його звинуватили в підготовці теракту в Ростові-на-Дону терористичний акт за допомогою саморобного вибухового. Громадянин України в домашніх умовах нібито виготовив і зберігав вибухові речовини і пристрої. Також він начебто схилив місцевого жителя до участі в диверсії. 5 квітня 2018 року Панова засудили до 8 років ув’язнення в Кемеровській колонії №22.
Едема Бекірова бойовики затримали на адмінкордоні з окупованим Кримом 12 грудня 2018 року.Його утримвали у Сімферопольському СІЗО у справі про «зберігання і передачу вибухонебезпечних речовин і патронів». У Бекірова 1 група інвалідності, він страждає від декількох важких хвороб. 27 серпня 2019 року Центральний районний суд Сімферополя відпустив Бекірова із СІЗО під зобов’язання явки в суд.
Кореспондента інформагентства «Укрінформ» Романа Сущенка затримали 30 вересня 2016 року у Москві. Росія звинуватила його у шпигунстві. 4 червня 2018 року Московський міський суд РФ оголосив українському журналісту вирок — 12 років колонії суворого режиму. 12 вересня Верховний суд РФ визнав законним вердикт Московського міського суду.
Розгляд скарги тривав менше 10 хвилин.
7 жовтня Сущенка вивезли із СІЗО «Лефортово». Після цього він близько 10 днів перебував у збірному пункті в’язниці «Матросская тишина» в Москві, про що журналіст написав у листі рідним. Більше чотирьох тижнів про його місце перебування нічого не було відомо.
7 листопада Сущенка етапували до колонії у Кіровській області.
Роман Сущенко також став лауреатом премії за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка від Національної спілки журналістів України.
У 2017 році фермера Володимира Балуха, відомого тим, що він вивісив на своєму будинку в селі Серебрянка український прапор, а також прикріпив табличку «вулиця Героїв Небесної Сотні», звинуватили в окупованому Криму в незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів і вибухових речовин.
Пізніше його звинуватили також у побитті співробітника Сімферопольського СІЗО. За сукупністю двох справ Балуха засудили до 4 років і 11 місяців колонії та штрафу в розмірі 10 тисяч рублів (близько 4 тисяч гривень).
19 березня 2018 року Володимир Балух оголосив голодування на знак протесту проти вироку. 9 жовтня він припинив голодування перед етапуванням до колонії в Росії. Його голодування тривало 205 днів.
Північно-Кавказький окружний суд Росії засудив Олексія Сизоновича до 12 років позбавлення волі і штрафу в розмірі 250 тисяч рублів. Його звинуватили у підготовці теракту, незаконному обігу зброї та незаконному перетині кордону. Росіяни затримали чоловіка, коли він прямував до російського Донецька, у серпні 2016 року в Ізвариному. Перед оголошенням вироку захист українця просив зменшити підсудному покарання до мінімуму, враховуючи його вік та стан здоров’я. Як повідомляло Громадське радіо, у вересні 2017 року Олексій Сизонович відкликав свою апеляцію на вирок суду.
Таким чином, він відмовився від претензій до Російської Федерації у зв’язку із засудженням і визнав, що його вирок – законний.
Правозахисниця Марія Томак тоді пояснила, що «хтось переконав чоловіка, що він швидше опиниться вдома, якщо подасть клопотання про переведення для відбування покарання».
«Ризики та негативи такого рішення, я так розумію, до нього донесені не були», зазначила вона.
У серпні 2017 року український офіцер Ігор Гриб заявив про викрадення свого сина спецслужбами РФ у Білорусі. За його словами, ФСБ виманило Павла до Гомеля під приводом зустрічі з дівчиною. Там його і затримали.
Згодом з’ясувалося, що 20-річний Павло Гриб, який зник у білоруському Гомелі, перебуває в управлінні ФСБ Росії у Краснодарі. У Росії його звинуватили у тероризмі. За версією так званого слідства, він нібито схиляв до теракту на шкільній лінійці у Сочі росіянку Тетяну Єршову.
Відтак 22 березня 2019 року російський суд засудив Павла Гриба до шести років позбавлення волі. Після оголошення вироку Павло заявив, що розпочне голодування.
29 березня Павло припинив голодування. У хлопця — портальна гіпертензія. Це синдром підвищеного тиску в системі ворітної вени (по якій кров від шлунка, селезінки, кишки і підшлункової залози проходить у печінку). Через хворобу дуже збільшується селезінка, з’являється варикозне розширення вен стравоходу і шлунка, вода у черевній порожнині, і не може повноцінно працювати печінка.
Юрій Будзило, В’ячеслав Зінченко, Андрій Оприско, Сергій Цибізов, Андрій Артеменко, Володимир Терещенко, Євген Семидоцький, Віктор Безпальченко, Андрій Шевченко, Володимир Варимез, Михайло Власюк, Богдан Головаш, Сергій Чуліба, Олег Мельничук, Богдан Небилиця, Владислав Костішин, Сергій Попов, Юрій Без’язичний, Роман Мокряк, Андрій Ейдер, Василь Сорока, Андрій Драч, Володимир Лісовий, Денис Гриценко.
25 листопада 2018 року, коли українські судна з боку Чорного моря почали рух Керченською протокою до Азовського моря, російські кораблі та катери почали їх переслідувати. Від українських екіпажів вимагали зупинитися. Потім російські військові відкрили вогонь по українським човнам.
Згодом російські військові захопили три українські кораблі, поранили шістьох військових.
Росія звинуватила українських військових у нібито порушенні державного кордону. Моряки своєї провини не визнали і називають себе військовополоненими.
Вже у 2019 році, у січні, комітет Парламентської асамблеї Європи з питань політичних відносин та демократії схвалив усі поправки до резолюції щодо ситуації в Азові та Керченській протоці, зокрема погодив статус українських моряків, захоплених Росією, як «військовополонених».
5 травня Міжнародний трибунал ООН з морського права наказав Росії звільнити 24 захоплених моряків та повернути три кораблі. Це рішення є тимчасовим заходом у справі за позовом України щодо порушення імунітетів трьох українських військово-морських кораблів та 24 членів їхніх екіпажів, проте Росія не виконала наказ у вказаний термін.
29 червня 2019 року на прес-конференції за підсумками саміту G20 в місті Осака в Японії президент Росії Володимир Путін заявив, що для звільнення захоплених українських моряків потрібно дочекатися завершення судового розгляду.
15 липня під час візиту в Україну російський омбудсмен Тетяна Москалькова заявила, що Росія не зобов’язана виконувати рішення Міжнародного трибуналу з морського права щодо звільнення українських моряків, але ставиться до нього з повагою і готова до діалогу за принципом «вулиці з двостороннім рухом».