Загиблий у 2014 році Віктор Гурняк отримав звання Героя України: яким його пам'ятають?

Доброволець Віктор Гурняк посмертно отримав звання Героя України з відзначенням орденом «Золота Зірка». Він загинув 19 жовтня 2014 року, коли під мінометним обстрілом вивозив на машині поранених товаришів з поля бою поблизу селища Сміле на Луганщині. Нагороду отримали його батьки Петро та Марія разом з молодшим братом Остапом.

Віктор Гурняк — фотограф, пластун, доброволець

Віктор Гурняк з Тернопільщини. Був журналістом, фотокореспондентом, членом «Пласту». Виховував юнацький гурток «Орли».

У 2005 році став засновником і першим головою Тернопільського осередку «ФРІ». Брав участь у Революції гідності.

Знявся у відеокліпі «Тартака» та «Нічлави» «Не кажучи нікому» у 2007 році в ролі повстанця у вишиванці, який загинув у 1943 році в бою під Загоровим, боронячи рідну землю від загарбників.

Разом із дружиною Іриною проживав у Львові, виховував доньку Юстину.

Як волонтер збирав кошти й закуповував необхідні речі, допомагав із транспортуванням і самостійно доправляв вантажі, забезпечуючи спорядженням бійців «Айдару» та інших батальйонів. У липні Віктор став співзасновником військово-патріотичної організації «Український легіон». У вересні пішов служити добровольцем до батальйону «Айдар». У жовтні загинув.

Виставку Віктора Гурняка та Максима Музики з майже півсотні світлин із лінії фронту і визволених та окупованих міст зі сходу України «Донбас: війна та мир» відкрили 10 грудня 2014 року в Європарламенті.

А взимку 2015 року в Українському Національному Музеї в Чикаго (США) проходила фотовиставка авторських робіт «Віктор Гурняк: дорога з Майдану».

Яким його пам’ятають?

«Він завжди для мене був, є і буде героєм. Жодна нагорода не поверне дитині батька, мамі та батькові сина, братові й сестрі брата. І я б дуже хотіла, щоби пам’ятали тих, хто стоїть зараз на нашому захисті й тих, хто віддав життя. Це нагорода не лише мого сина, але й всіх хлопців, які стоять на сході. Дуже хочу, щоб суспільство це розуміло, щоб поверталося думками у 2014 рік – рік пекла», – розповіла у коментарі Суспільному мати Марія Гурняк.

Головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва згадує часи Майдану разом з Віктором:

«Дуже уважний, дуже добрий і з надзвичайною посмішкою, яку, побачивши одного разу, точно не забудеш. Особисто я йому вдячна за те, що два рази витягав мене під час найзапекліших боїв на Грушевського, коли преса була живою мішенню для беркутів».

А так згадує Віктора Гурняка нардеп Роман Лозинський:

«То був серпень 2008. Мій перший військово-вишкільний табір «Легіон» — військово-патріотичне виховання. Ти тоді був сотником (головним організатором). Я дуже змінився після того табору. І багато чого в мені зародилось того серпня. В ті таборові дні й ночі, біля вечірніх ватр і у ранковому гарті.

Сьогодні теж серпневий день. Тринадцять років потому. Ти отримав відзнаку Героя України. Посмертно. Але героєм ти став у 2014. Коли воював і коли загинув. Дякую, Viktor Gurniak за серпень 2008. Дякую, Гартік, за твій чин».

Нагадаємо, 29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. А напередодні у Києві пройшов щорічний всеукраїнський забіг «Шаную воїнів, біжу за героїв України». Це акція, яку у 2018 році започаткував батько загиблого військового, «кіборга» Олексія Дурмасенко. У Києві бігли понад 1000 людей. Окрім Києва, забіги пам’яті пройшли ще у 26 містах.

У Києві відкрили Меморіал пам’яті загиблим киянам-учасникам АТО/ООС. Звели його на розі вулиць Грушевського та Петрівської алеї.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS