Наскільки опозиційний лауреат Нобелівської премії миру з РФ та що Муратов казав про Крим?

Наскільки опозиційний лауреат Нобелівської премії миру з РФ та що Муратов казав про Крим?

Редактор російської «Нової газети» Дмитро Муратов отримав Нобелівську премію миру. Голова Комісії з журналістської етики та голова правління Громадського радіо Андрій Куликов сказав, що цінує внесок «Нової газети». А також вважає потрібною підтримку незалежної журналістики в авторитарних режимах. Але разом з тим каже, що Дмитру Муратову очевидно доводиться йти на деякі кроки, які засвідчують його лояльність до влади РФ.

Спробуємо розібратися у позиції Дмитра Муратова щодо України та його опозиційності до путінського режиму.

Муратов і Крим

У березні 2014 року Дмитро Муратов був одним із тих, хто підписали звернення проти незаконної російської анексії Криму.

Разом з тим у 2015 році він назвав анексію та окупацію «небездоганним приєднанням». У нього запитали, як би він розв’язав питання Криму, якби у нього була така можливість.

Ось що відповів Дмитро Муратов:

«Моя точка зору така: Крим прожив уже, виходить, два роки в якості двох суб’єктів російської федерації – Севастополя та решти Криму. Існують санкції щодо Криму, існують різні точки зору юристів – так це було чи не так, приєднання було правильним чи не правильним.

Сам президент країни визнав у відомому фільмі «Президент», що так, за місцевим самоуправлінням та самообороною в Криму стояли наші «ввічливі люди», що є тепер головним слоганом для російських Збройних сил. Визнано, що так, там були наші війська…

Це викликало масу нарікань і на Україні, і у світі, і в приблизно 10% населення нашої країни на те, що це приєднання небездоганне. У ньому безумовно існує нестача легітимності. Я обговорював це питання із найрізноманітнішими людьми. З однієї сторони, просто неможливо сперечатися, що люди займали черги до виборчих дільниць ледь не з ночі, щоб проголосувати (на псевдореферендумі за приєднання Криму до рф, ред.)…».

Муратов і влада РФ

Нагородження Муратова привітали у Кремлі.

«Ми можемо привітати Дмитра Муратова. Він послідовно працює за своїми ідеалам, він прихильний своїм ідеалам. Він талановитий і сміливий», — сказав прессекретар Кремля Дмитро Пєсков.

Муратов пообіцяв віддати частину нагороди у фонд допомоги хворим дітям «Круг добра». Цей фонд створив на початку 2021 року Володимир Путін. Туди спрямовуються кошти від підвищеного податку росіян, які заробляють понад 5 млн рублів на рік.

Андрій Куликов вважає це «реверансом владі».

Муратов також з 2011 року перебуває у громадській раді при МВС Росії. Під час виборів до Державної думи він написав колонку, захищаючи електронне голосування і критикуючи КПРФ, за яку радили голосувати прихильники Навального.

«Те, що «Нова газета» — медіа, через яке у Росії можна оприлюднювати думки, які не збігаються з офіційною лінією, не викликає сумніву. Це супроводжувалося репресіями, вбивствами журналістів і журналісток, які працювали на «Нова газета».Водночас думаю, що Муратов змушений робити деякі кроки, які засвідчують його лояльність до режиму. У сенсі, що не обов’язково погоджуватися, але і не треба йти на різку конфронтацію», — каже Андрій Куликов.

«Нова газета»

Дмитро Муратов — один із засновників «Нової газети». Займав пост головного редактора видання з 1995 по 2017 рік, а потім знову зайняв цю посаду у 2019 році.

У Нобелівському комітеті пояснили присудження премії так: «Муратов протягом десятиліть захищав свободу слова в Росії в умовах, які дедалі більше погіршувалися».

Там відзначають, що, попри погрози та вбивства журналістів у Росії, 59-річний Муратов продовжує захищати права журналістів, а «Новая газета» зберігає незалежну редакційну політику.

За час існування «Нової газети» трагічно загинули багато співробітників та співробітниць цього медіа.

  • У 2001 році в Чечні вбили позаштатного кореспондента видання Віктора Попкова.
  • У 2003 році помер редактор відділу розслідувань видання Юрій Щекочихін. Слідчий комітет не побачив у його смерті злочину. Однак, колеги журналіста вважають, що його отруїли — незадовго до смерті він отримував погрози.
  • У 2006 році вбили журналістку видання Анну Політковську, яка також писала про Чечню. Її застрелили 7 жовтня 2006 року у під’їзді будинку. Замовників вбивства так і не встановили.
  • У 2009 році в Чечні викрали й вбили правозахисницю Наталію Естемірову, яка співпрацювала з «Новою газетою».
  • У січні 2009 року в Москві застрелили журналістку «Нової газети» Анастасію Бабурову й адвоката Станіслава Маркелова, який вів деякі справи видання.

Сам Дмитро Муратов після отримання премії сказав: «Ігор Домніков, Юрій Щекочихін, Ганна Політковська, Стас Маркелов, Анастасія Бабурова, Наташа Естемірова — ось ці люди отримали сьогодні Нобелівську премію».

Після гучного розслідування 2017 року про «таємні в’язниці» для геїв у Чечні, де до них застосовують тортури, «Нова газета» продовжила серію матеріалів про порушення прав людини у Чечні.

У березні 2021 року вийшов текст про позасудові страти у Чечні. У той же день видання повідомило про хімічну атаку на редакцію. За даними газети, невідомий розпорошив хімічну речовину біля входу у будівлю. Камери відеоспостереження показали, що речовину розпорошила людина в одязі кур’єра, який під’їхав до будівлі на велосипеді.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису

Останнi новини