Ассирійський рельєф із палацу царя Тиглатпаласара III/Yosef Garfinkel et al./Oxford Journal of Archaeology, 2021
Археологи дослідили ассирійський облоговий насип, створений у 701 році до нашої ери для захоплення міста Лахіш, і дійшли висновку, що на спорудження завдовжки 80 метрів пішло близько 19 тисяч тонн каменю. За їхніми розрахунками, звести насип ассирійці могли за 20–25 днів, після чого дерев’яними дошками підняли до міських стін таранні машини та взяли місто.
Результати дослідження опублікували в Oxford Journal of Archaeology.
У X столітті до нашої ери на території сучасного Північного Іраку виникло Новоассирійське царство. Протягом наступних двох століть ця держава швидко розширювалася за рахунок успішних військових кампаній та обкладання підкорених народів великою даниною.
Розквіту царство досягло на початку VII століття до нашої ери, коли Ассирійська держава простягалася від Центральної Анатолії та Єгипту до Перської затоки та Західного Ірану. Проте слідом за розквітом царство дійшло повного політичного краху, який стався близько 609 року до нашої ери.
Наприкінці VIII століття до н.е. під час кампанії проти Іудейського царства в 701 році до нашої ери дорогою на Єрусалим ассирійська армія підійшла до міста Лахіш. Розташоване на високому пагорбі і обнесене муром місто було практично неприступним, тому ассирійці збудували насип для облогових машин. Проломивши стіну, війська Сіннаххеріба розправилися з лідерами повсталих, пограбували місто, а мирних жителів повели в полон. Ця подія була відображена не тільки у письмових джерелах, а й у предметах мистецтва — ассирійських рельєфах, виявлених під час розкопок Ніневії. Залишки масштабної інженерної конструкції, яка дозволила взяти місто, археологи виявили ще у 1930-х роках, проте її дослідження тривають.
Йозеф Гарфінкель (Yosef Garfinkel) із Єврейського університету Єрусалима спільно зі вченими з Ізраїлю та США досліджував ассирійський облоговий насип, споруджений для захоплення Лахіша. Дослідники зіставили інформацію, що міститься в Біблії, на ассирійських рельєфах, в аккадських текстах, а також отриману під час археологічних розкопок, щоб з’ясувати, як і з чого було зведено величезний насип.
Археологи дійшли висновку, що будівництво насипу почалося у найбільш віддаленій від фортечних стін точці, щоб захистити працівників від стріл лучників та ядер, випущених із пращ. Камінь для цієї споруди видобувався, мабуть, у безпосередній близькості силами сотень робітників, які цілодобово працювали в кілька змін.
За розрахунками вчених, довжина насипу з ухилом близько 23 градусів становила близько 80 метрів, а ширина — близько 5 метрів (ширина основи насипу збільшувалася в міру наближення до стіни фортеці приблизно до 35 метрів).
На будівництво пішло близько 9 728 кубічних метрів матеріалу, тобто понад 19 тисяч тонн каменю. Археологи вважають, що робітники шикувалися у три-чотири ланцюжки, які передавали одне одному каміння середнього розміру (близько 6,5 кілограмів). На зведення насипу могло піти 20–25 днів.
Для захисту будівельників від лучників, ймовірно, зводилися потужні Г-подібні дерев’яні або плетені щити. У нижніх частинах подібних важких щитів могли бути отвори, якими скидалися каміння. Крім того, ассирійські лучники та пращники могли обстрілювати фортечні мури, тримаючи в страху захисників міста.
Насип будувався, щоб підняти до міських стін ассирійські таранні машини. Однак верхню частину такого кам’яного насипу потрібно було вирівняти. На думку археологів, для цього ассирійці використовували дерев’яні дошки. По них важкі облогові машини затягли до фортечної стіни, яку зрештою і зруйнували.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS