Олена Ребрик
«Реальність така, що Китай завжди підтримує лише одну сторону — свою власну» — стаття Оуена Метьюза
Автор
Фото: REUTERS1x
Прослухати
--:--
--:--
«Протягом усієї війни справжню позицію Китаю щодо російсько-української війни було важко визначити… Тож на чиєму боці насправді Пекін? Реальність така, що Китай завжди підтримує лише одну сторону — свою власну», йдеться у статті Оуена Метьюза (Owen Matthews) в журналі The Spectator, яка вийшла під заголовком «Червона лінія: розкрито таємні переговори Байдена та Сі щодо України».
Громадське радіо публікує переклад статті
«Від початку російського вторгнення в Україну Китай відігравав вирішальну — хоча публічно малопомітну — роль у прийнятті стратегічних рішень як у Вашингтоні, так і в Москві. Як я вперше повідомляю у своїй новій книзі Overreach, це було тилове втручання, схвалене Пекіном, яке змусило США зірвати угоду з поляками щодо надання радянських літаків МіГ-29 українським ВПС ще в березні. А з вересня шквал особистої дипломатії міністра закордонних справ Китаю Ван І з НАТО та США призвів до рідкісного моменту публічної згоди щодо Росії, коли Сі Цзіньпін заявив, що світ «має запобігти ядерній кризі на євразійському континенті» під час зустрічі з Джо Байденом на саміті G20 на Балі.
Читайте також: «Санкції працюють попри всі заяви Путіна» — стаття Оуена Метьюза
Протягом усієї війни справжню позицію Китаю щодо російсько-української війни було важко визначити — не в останню чергу тому, що Пекін говорив обом сторонам те, що вони хотіли почути. У березні Ван непрямо звинуватив США у «розпалюванні напруженості» та «посіянні розбрату» з Росією. Минулого місяця він сказав міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову, що «Китай також рішуче підтримуватиме російську сторону під керівництвом президента Путіна, щоб об’єднати та вести за собою російський народ», повідомляла державна телекомпанія CCTV. Ван також пообіцяв, що «Китай готовий поглибити контакти з російською стороною на всіх рівнях». Проте у вересні в кулуарах Генасамблеї ООН Ван сказав генсеку НАТО Єнсу Столтенбергу, що Китай «залишається відкритим до діалогів і обмінів із НАТО і готовий спільно сприяти міцному та стабільному розвитку двосторонніх відносин… в дусі чесності та взаємоповаги».
Тож на чиєму боці насправді Пекін? Реальність така, що Китай постійно підтримує лише одну сторону — свою власну. Але ілюзія підтримки Китаю була одним із багатьох прорахунків, які привели Путіна до війни. На саміті в Пекіні 4 лютого 2022 року Сі і Путін оголосили про «безмежну дружбу» без «заборонених сфер» співпраці. Обидва лідери оголосили новий рівень китайсько-російського стратегічного партнерства «вищим» за альянси часів холодної війни. За словами джерела, яке має давні тісні зв’язки з вищим політичним і військовим керівництвом Китаю, Пекін знав про плани Росії щодо «військової операції» (повномасштабного вторгнення в Україну — ред.). Але росіяни представили майбутню «військову операцію» як «обмежену операцію з повернення втраченої російської провінції [і] возз’єднання Росії в історичних межах». Цей наратив збігався з власним наративом Китаю щодо Тайваню — хоча було чітко зазначено, що російська «операція» не повинна втручатися в Зимову Олімпіаду в Пекіні, яка завершилася 20 лютого — за чотири дні до вторгнення Путіна (вторгнення Росії в Україну — ред.).
Найважливіше те, що в конфіденційному додатку до «безмежної дружби» була взаємна гарантія безпеки, яку Росія вимагала від Китаю протягом десятиліть, але досі не змогла отримати, повідомило джерело. Подібно до статті 5 НАТО про те, що напад на одного члена є нападом на всіх, Пекін і Москва зобов’язалися прийти на військову допомогу один одному у разі іноземного вторгнення на їхню територію та якщо були дотримані особливі умови щодо причини такого вторгнення. Це надзвичайно мудре та прозорливе застереження, внесене за наполяганням Китаю, фактично виключатиме території, нещодавно анексовані під час війни, таким чином звільняючи Пекін від будь-яких зобов’язань відповідати на напади на анексовані території України.
Масштаб російської «військової операції» (війни проти України — ред.) — зокрема таємниця раптової атаки на Київ, про яку навіть Лавров не знав до 21 лютого — застала Пекін зненацька. Хоча Китай офіційно підтримував Путіна дипломатично, звинувачуючи НАТО в «провокуванні конфлікту», було глибоке (і цілком обґрунтоване) занепокоєння, що Путін перестарався і спровокував би Захід на єдиний фронт, якого вдалося б уникнути за допомогою «обмеженої операції» на Донбасі.
Читайте також: «Ми повинні сказати це: Росія — фашистська держава» — Тімоті Снайдер
Погроза Путіна про ядерну ескалацію 27 лютого стривожила світ, у тому числі китайців. Ключовим пріоритетом для Пекіна для російсько-натівського протистояння було «уникнення будь-якої ядерної ескалації та сприяння досягненню припинення вогню», повідомило джерело, яке має регулярні особисті контакти з лідерами Народно-визвольної армії (НВАК). Тепер Путін — в очах китайців «необачно» — розіграв свою найнебезпечнішу карту прямо на початку вторгнення.
Тому, коли через кілька днів виникла загроза подальшої ескалації у вигляді пропозиції польського уряду поставити Україні весь парк винищувачів радянських часів МіГ-29, китайці занепокоїлися. По правді кажучи, було мало ймовірним те, що польські МіГи будуть мати значний вплив на полі бою.
Від 26 до 33 польських МіГ-29 були виготовлені на початку 1980-х років для ВПС Східної Німеччини та були продані Варшаві за символічну суму в 1 євро кожен у 2003 році. Румунія, яка володіла 20-ма подібними літаками МіГ-29, зняла з експлуатації їх багато років тому. Тим не менш, надання Києву винищувачів будь-якого типу країною НАТО стало важливим символічним, якщо не обов’язково значущим з оперативної точки зору, кроком до прямої участі НАТО в конфлікті. Спочатку Вашингтон погоджувався, але через день, 8 березня, Пентагон раптово змінив свою позицію, визнавши пропозицію Польщі «нездійсненною».
Що змінило думку Вашингтона? Частково це була термінова та конфіденційна зворотна ініціатива, яку очолив британський Інститут стратегічних досліджень Східного Заходу за участю колишніх європейських лідерів і високопосадовців, і зрештою схвалена китайським керівництвом. З моменту заяви Путіна про ядерну готовність 27 лютого НВАК також підтримувала зв’язок між військовими (а не через дипломатичні чи політичні) канали зі старшими російськими генерал-офіцерами, з якими вони встановили особистий контакт протягом років спільних військових навчань та переговори про військові закупівлі.
Мета Пекіна полягала в тому, щоб переконатися, що навіть якщо буде політичне рішення про застосування ядерної зброї, російська армія наполягатиме на дотриманні своєї давньої військової ядерної доктрини щодо використання ядерної зброї виключно в разі провокації нападами на російську територію.
Читайте також: Що Сі Цзіньпін сказав на з’їзді компартії Китаю про війну Росії в Україні?
Завдяки цим неофіційним контактам «другого напряму» Вашингтон і НВАК домовилися — що незвично, враховуючи погіршення відносин під час президентства Дональда Трампа — що якщо США припинять угоду щодо МіГів, генерали Пекіна зроблять усе можливе, щоб знешкодити ядерну загрозу Путіна. «Це спрацювало», — сказало китайське джерело. «[США] вирішили, що постачання літаків надмірним кроком».
Хоча раніше не повідомлялося про цю ініціативу на початку березня, той факт, що США зберігали принципово обережне ставлення до постачання стратегічної зброї в Україну протягом усієї війни, фактично підтверджує, що Вашингтон глибоко усвідомлював стурбованість Китаю, яку поділяв з найбільшими країнами ЄС. Попри різке збільшення виділення грошей і постачання військової техніки, НАТО стримується від надання штурмовиків, гелікоптерів, танків, що відповідають стандартам НАТО, дальнього радіусу дії, бойових ракетних та крилатих ракетних комплексів.
Водночас китайська підтримка Москви залишалася настільки ж обережною. Пекін запропонував дипломатичну та інформаційну підтримку, але виключив значну військову співпрацю, що змусило росіян купувати безпілотники в Ірану, канібалізувати побутову техніку для комп’ютерних чіпів і намагатися викупити гелікоптери, ракети та системи протиракетної оборони у своїх військових клієнтів у країнах, що розвиваються.
Загроза санкцій США щодо їхніх глобальних операцій змусила багато провідних китайських банків, таких як ICBC, Новий банк розвитку та Азіатський банк інфраструктурних інвестицій, відкликати кредити та фінансування з Росії.
Читайте також: Світові лідери бачать Путіна як жука в мурашнику — Краєв
Китайські енергетичні гіганти, такі як Sinochem, також призупинили всі російські інвестиції та спільні підприємства. У серпні UnionPay — китайський еквівалент Visa і Mastercard — також припинив співпрацю з російськими банками, посилаючись на санкції. Матеріальна мотивація для пекінських корпорацій вийти з Росії була зрозуміла: перед війною Китай мав 100 мільярдів доларів торгівлі з Росією (зростання на прогнозовані 30 мільярдів доларів цього року завдяки збільшенню імпорту нафти), але понад 1,5 трильйона доларів із США та ЄС.
Після спільного засудження ядерної загрози Байденом і Сі Цзіньпінем під час зустрічі на Балі на початку листопада так зване «друге» розуміння березня стало «першим напрямком» державної політики. За словами китайського джерела, завдяки човниковій (швидкісної — ред.) дипломатії Вана НАТО і Китай фактично домовилися про те, щоб не загострювати російсько-українську війну. Під час серії зустрічей із керівництвом НАТО з початку вересня Ван пообіцяв використати значні важелі впливу Китаю в Москві, щоб відмовити Путіна від застосування ядерної зброї, у той час як у відповідь НАТО підтвердило, що вони не будуть надавати стратегічну зброю Україні.
На саміті на Балі Сі (за підтримки прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді) публічно закликав «повернутися до дипломатії та наголосити на терміновості пошуку мирного рішення». Це позиція, яка офіційно підтримана НАТО, яка наполягає на тому, що українці вирішуватимуть, коли їм сісти за стіл переговорів.
Читайте також: Іде велика гра: Китай купує в України зерно, Росія пропонувала відправляти взамін аміак
Але багато високопосадовців у НАТО — наприклад, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі та президент Франції Еммануель Макрон — незалежно один від одного запропонували Києву підготуватися до мирних переговорів. А гарантії безпеки Китаю на кордонах Росії до вторгнення, надані ще в лютому, можуть зіграти важливу роль у збереженні обличчя для Кремля як протидію можливим гарантіям безпеки НАТО для України.
Ціна Китаю за його миротворчість? Пекін сподівається покращити відносини з НАТО та Європою та покласти край кривавій і марній війні, яку його союзник Путін розпочав так необачно. В Україні Китай, за словами джерела, «остаточно позиціонує себе як нашу останню надію на мир у цьому світі». Із цим можуть не погодитися українці, яких, заради миру, ймовірно, проситимуть пожертвувати територією».
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
