Пйотр Цивінський/Фото: Wojciech Grabowski/auschwitz.org
Директор Меморіалу та Державного музею Аушвіц-Біркенау Пйотр Цивінський у своїй промові до 78 річниці звільнення табору смерті порівняв убивство людей в Україні російськими військами з подібними злочинами з боку нацистів під час Другої світової війни.
Зокрема, Цивінський порівняв злочини німецьких окупантів у часи Другої світової зі злочинами росіян, які вони вчинили в українських містах, таких як Буча, Маріуполь, Ірпінь, Гостомель.
Громадське радіо публікує повний переклад промови доктора Пйотра Цивінського:
«Маріан Турскі, який вижив (у концтаборі — ред), попереджав: «Аушвіц не просто впав з неба».
Галина Біренбаум, яка вижила, писала: «Це не дощ, це люди».
Аушвіц виник із жаги до влади та манії величі.
Як не парадоксально, це була квінтесенція великого прогресу; індустріалізація 20 століття.
Табір було задумано, спроектовано, сплановано, намальовано та розширено.
Над ним працювали архітектори, проектувальники, дизайнери та геодезисти.
І ось ми сьогодні, стоїмо серед дротів і димарів,
залишки бараків та газових камер, де німецькі нацисти зневажали, принижували та вбивали євреїв, поляків, ромів, радянських військовополонених та багатьох інших.
Це автентичні залишки погано задуманого «шлюбу»:
віденського романтизму та прусського позитивізму.
Ми бачимо, наскільки крихкою є наша цивілізація.
Наш світ виявився крихким в епоху вбивчого антисемітизму,
Ідеологія Übermensch (надлюдини)* та жага до так званого Lebensraum (Життєвий простір)**.
Наш світ продовжує залишатися крихким.
Ось ми тут, ми стоїмо з вами, дорогі ті, хто вижив,
ті, хто пройшов найтемніший шлях війни.
І нам тут важко стояти. Складніше, ніж раніше.
Спочатку війна зневажає договори, потім кордони, та врешті людей.
Цивільні жертви; дегуманізовані, тероризовані, принижені —
вони не вмирають випадково.
Вони стають заручниками воєнної манії величі.
Варшавський район Воля, Замойщина, Орадур і Лідіце,
тепер мають інші назви: Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь і Донецьк.
Така ж хвора манія величі, така ж жага влади.
І майже однакові за звучанням міфи про винятковість, велич, першість… але написана російською.
Ми бачимо перед своїми очима кінець того, що ми звикли називати повоєнною епохою.
Десятиліттями «повоєнний стан» виглядав на сході інакше, ніж у Західній Європі.
Але обидві частини були об’єднані тим самим, що об’єднало наші думки та нашу ідентичність: наша всеосяжна свідомість «повоєнного».
А зараз це все минає.
Знову в Європі масово вбивають невинних людей.
Росія, не маючи змоги завоювати Україну, вирішила її знищити.
Ми бачимо це щодня, навіть коли ми тут стоїмо.
І тому сьогодні тут важко стояти.
Ми, вільні люди, сьогодні маємо діяти інакше.
Мовчати — означає дати голос винним,
Зберігати нейтралітет — означає простягнути руку ґвалтівнику,
Залишатися байдужим — це те саме, що потурати вбивству.
І сьогодні на наших очах наша пам’ять випробовує нас.
Сьогодні ми добре бачимо, які двері відкриваються, а які залишаються закритими.
У першому післявоєнному поколінні Rolling Stones співали:
«Війна, діти, на відстані одного пострілу,
А я кажу тобі любов, сестро, що на відстані поцілунку».
Ми повинні усвідомити, що кожен наш жест так само значущий, як і його відсутність.
У всьому є вибір.
Сьогодні знову настав час важливого людського вибору.
І тільки в нашій пам’яті ми можемо знайти ключ до вибору, який ми робимо».
*Надлюдина (нім. Übermensch) — концепція, сформульована в творчості німецького філософа Фрідріха Ніцше як мета, до якої повинна прагнути людина в своєму розвитку. Поняття надлюдини нечітке, проте такій людині в усіх випадках притаманні самодостатність і матеріалістичний погляд на світ. Ніцше говорить про надлюдину вперше у «Веселій науці», тема надлюдини є однією з центральних у філософській повісті «Так казав Заратустра». Ідеологія націонал-соціалістів Німеччини запозичила низку термінів і концепцій з філософії Ніцше, зокрема і концепцію надлюдини. Головною підставою для цього було прагнення підтвердити свою ідеологію словами відомих німців минулого.
**Життєвий простір на Сході (нім. Lebensraum im Osten) — термін націонал-соціалістичної пропаганди, що відображала плани заселення германськими, зокрема німецькими народами (в націонал-соціалістичній точці зору — арійцями) територій у Східній Європі. Вперше цей термін з’явився ще у вільгельмінську епоху, але нацистський рух в Німеччині надав йому расовий контекст. Намагання отримати у володіння величезні території «народу без простору» (нім. Volk ohne Raum) стало ідеологічним підґрунтям Плану «Ост», розробленого Генріхом Гіммлером. У його рамках була передбачена великомасштабна депортація «расово небажаного» населення, його повне психологічне і збройне підкорення; абсолютна економічна експлуатація.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS