Потрібно поважати те, що людина можливо ніколи не захоче згадувати про сексуальне насилля щодо неї.
На цьому під час розмови в рамках проєкту «Кава з Трощинською» у Кризовому медіацентрі зауважила адвокатка та правозахисниця Лариса Денисенко.
За її словами, потрібно розділяти документування і журналістську роботу:
«Для чого ти документуєш? Ти документуєш для того, щоб потім передати ці файли до поліції або до правозахисних організацій, чи Офісу Генерального прокурора, де є відповідний департамент. Ти документуєш, є протоколи документування і всі документаторки й документатори вчаться цьому: як говорити з людьми, які пережили сексуальне насильство, або з людьми втрат».
Читайте також: Секс під окупацією: про добровільність тут не йдеться — правозахисниця
Людина, а це може бути й свідок, може плутатися у своїй розповіді, тому що йдеться про непрості злочини й непростий стан, наголосила Лариса Денисенко.
«Крім того, присутнє звинувачення і сором. Людину вимусили пройти через це, тому вона тут і зараз хоче забути деякі деталі. Тому з такими людьми краще працювати спеціально навченим особам — це поліція, слідство, прокуратура», — додала адвокатка.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS