У Києві 12 вересня у Музеї видатних діячів української культури презентують проєкт про репресії української інтелігенції «[Не]знищен[н]і».
Мультимедійний історичний проєкт розповість нашу історію від початку репресивних переслідувань, ілюструючи її особистими життєвими сценаріями культурних та громадських діячів. Історія, яка спершу довгий час замовчувалася, а згодом не мала достатнього висвітлення у публічному просторі, втілиться в двох виставкових залах меморіального будинку родини Косачів, зазначають організатори.
Арешти людей із найближчого оточення родин Старицьких і Косачів, звинувачення чоловіка Лесі Українки, ув’язнення онуки Михайла Старицького, переслідування родини Івана Франка та показові суди над представниками української інтелігенції — проєкт розповість про тих, хто особисто відчув на собі каток тоталітарної машини.
«Уже з першим приходом більшовиків до Києва під прицілом ЧК опинилися представники української інтелігенції, діячі Центральної Ради та українського уряду. В наступні десятиліття совєтська влада системно нищила носіїв української ідеї та культури, прагнучи стерти нашу ідентичність. У проєкті «[Не]знищен[н]і» ми на прикладі найвідоміших родин розкажемо цю історію. Ще з другої половини ХІХ ст. Косачі, Франки, Черняхівські та Стешенки доклали чималих зусиль задля пробудження національної самосвідомості українців, плекали ідею незалежної України, за часів Української революції – працювали над її реалізацією в різних сферах життя. І звичайно, що у ХХ ст. вони і стали тими, в кому совєтська влада вбачала найбільшу небезпеку. Всі злочини тієї влади, вся жорстокість, з якою вона намагалась розправитися з носіями української ідеї, стали марними і доказ того – незалежна Україна. Цей проєкт є вкрай важливим у контексті формування національної пам’яті, адже ми створили його не лише, щоб розказати про драматичні сторінки нашої історії, а й щоб ще раз наголосити на злочинах росії, свідками яких на сьогодні є ми. Це лише продовження того, що вони чинили в минулому. Тому ми маємо про це багато говорити, маємо знати свою історію, знати всю правду, щоб більше не дати себе одурити ніколи знову», — зазначає кураторка проєкту Ольга Гураль.
Для створення виставки використані матеріали з Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Галузевого державного архіву СБУ, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, меморії з Фонду Івана Франка, а також експонати Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та з колекції Музею видатних діячів української культури. У виставкових залах можна буде побачити копії особових справ з архівів, матеріали періодичної преси, відеохроніки, світлини, листування видатних діячів та їхніх нащадків із в’язниці, а також деякі особисті речі.
Окрім історичних документів, на сприйняття виставки впливають інсталяції – імітація тюремної камери, схожої на ту, яку замальовувала у своєму записнику Людмила Старицька-Черняхівська, метафора вагону поїзда, якими засуджених везли на заслання та інсталяція-метафора Биківнянського лісу, який був не просто місцем злочину, а й символом знищенності українців.
«Знищуючи українську інтелігенцію, сталінський режим підточував і руйнував інтелектуальний, творчий, технічний потенціал українців. Адже еліта завжди є носієм і рушієм змін, генерує нові сенси, пропонує шляхи розвитку. Усвідомлення суті репресивної політики совєтського союзу та її наслідків, допоможе краще зрозуміти причини гальмування реформ у сучасній Україні, а знання про масштаби терору руйнуватимуть стереотипні уявлення про те, що незалежність українцям дісталася легко й безболісно. Проєкт є інформаційно насиченим, візуально цікавим, з балансом науковості й популярної подачі матеріалів. Деякі документи і предмети (наприклад, артефакти, знайдені під час пошукових робіт у Биківнянському лісі) будуть демонструватися вперше», — ділиться заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.
Важливими акцентами експозиції є справа «Козача Рада Правобережної України», процес Спілки визволення України, який називають найбільшою PR-кампанією совєтської влади, Биківнянська трагедія, хвиля репресій інтелігенції на початку війни Німеччини з СССР, а також сучасний період – ті реалії, у яких ми живемо зараз і в яких знову є фізичне знищення окупантами українських митців.
Чому важливо про це говорити та згадувати саме зараз? Тому що ворог у нас досі той самий, діє тими ж жахливими методами і переслідує ті ж низькі цілі. А оскільки теперішня росія як правонаступниця совєтського союзу відновлює культ вождів і поширює пропагандистські наративи, необхідно показати, як ця злочинна держава чинила з власними громадянами.
Медіапартнери: