«Півтори години ми були у підвалі, і весь час «прилітало»: очевидиця розповіла про обстріл вокзалу у Херсоні

Обстріл росіянами залізничного вокзалу у Херсоні 26 грудня: люди ховалися у підвалі близько півтори години та чули влучання. На вокзалі на той момент на евакуацію очікували близько 140 людей, відомо про постраждалих, а також, що загинув лейтенант поліції з Кіровоградщини.

Про це в ефірі Громадського радіо розповіла більше Марічка Паплаускайте, шеф-редакторка Reporters, співзасновниця The Ukrainians Media, яка перебувала на вокзалі у Херсоні під час обстрілу:

«Обстріл стався десь за 45 хвилин до відправки поїзда, тобто його подали, почали збиратися пасажири. У цей момент був удар близький — тобто цілий день я чула удари, була протягом дня у Херсоні — але цей був дуже близько, і в цей момент всі швидко зреагували. Ми спустилися в підвал, пасажирів завели в підвал, і як тільки всі спустилися, був наступний удар, дуже гучний, — влучили просто в будівлю вокзалу. Перше влучання — потім їх було іще декілька, ми десь години півтори з пасажирами та працівниками вокзалу були в підвалі, і весь цей час досі «прилітало».

На запитання про те, коли люди вирішили, що можна вийти з укриття, очевидиця розповіла:

«Насправді, це було дуже страшно і ризиковано, тому що відбою не було, фактично його там і немає, от за цілий день — тільки одна сирена зупиняється, починається наступна. Тобто обстріли постійні, і зрозуміти, в який момент вийти, і що робити з людьми, це було дуже складно. Ми сиділи внизу, ми не розуміли, що відбувається наверху. По гучності ми розуміли, що відбувається удар по вокзалу, але що там — неясно. І хтось із працівників піднявся нагору і повідомив, що вокзал розбито, вагони знищені і локомотив не їде, відповідно, не було зрозуміло, як відправити пасажирів, і навіть якщо би вагон був цілий, вийти нагору, поки до нього добіжиш, може бути ще один удар. Але в цей момент Укрзалізниця знайшла автобуси, і після того, за півгодини, коли було зрозуміло, що поїздом ніхто не зможе поїхати, приїхало, здається, шість автобусів, і дали команду людям швидко-швидко перебігти туди. Зайшли всі в автобус, там швидко вимкнули світло, і далі ми їхали в бік Миколаєва, і відчувалося таке напруження в автобусі, тому що ми розуміли, що ми їдемо через місто, яке досі обстрілюють, і лише коли ми під’їжджали в Миколаїв, мені здається, всі трохи видихнули».