«Живий ланцюг» 1990-го свідчив, що попри заборони СРСР у нас існувала пам’ять про українську революцію — історик

21 січня 1990 року українці створили «живий ланцюг» від Києва до Львова, що став чи не головним символом Дня Соборності України. Яке значення мала акція у той момент?

Про це в етері Громадського радіо розповів Іван Стичинський, історик, етнолог, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.

«Ця традиція свідчить про те, що, попри всі заборони Радянського Союзу, в нашому середовищі існувала пам’ять про часи української революції. Тоді, на хвилі демократичного руху, не лише в Україні, а й у інших республіках СРСР, відбувались подібні речі. В Україні, коли шукали певну історичну тяглість, вирішили організувати такий ланцюг соборності, на той момент — щоб показати, що Україна єдина у своїх прагненнях: вийти мирним шляхом з Радянського Союзу і стати незалежною демократичною державою», — розповідає Стичинський.

Читайте також: Акт злуки УНР та ЗУНР — це утвердження України в її сучасному вигляді — історик

Схожі акції організовували й у деяких інших республіках, але українська традиція має свою унікальність та продовжує своє життя до сьогодні.

«Організовували цей ланцюг різні українські об’єднання незалежницького напрямку, які тоді існували, і яких було чимало. Подібні акції з дещо іншими акцентами проходили також в країнах Балтії. У нас ця традиція дуже добре «прижилася» та підтримується досі», — говорить історик.