Міжнародний суд ООН/Ілюстративне фото
31 січня Міжнародний суд ООН оголосив рішення щодо звинувачення Україною Росії в порушенні міжнародних конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Цей позов був поданий ще у січні 2017 року. На тогочасному етапі українсько-російської війни наша сторона мала дуже обмежені юридичні можливості, що призвело до компромісного вибору конвенцій та неоднозначного рішення суду зараз.
Про це в етері Громадського радіо розповіла Катерина Бусол, українська юристка, доцентка кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія», експертка Кримського інституту стратегічних досліджень.
«Дуже різним є міжнародний контекст до повномасштабного вторгнення і після. Раніше Україна мала дуже обмежене коло юридичних можливостей подати спори до міжнародних судів щодо Росії без згоди самої Росії. Ідея міжнародного права в тому, що дві сторони, які мають суперечку, погоджуються передати цей спір до суду. Україна виокремила дві конвенції, що були дотичними до порушень Росії як держави в Криму та на Донбасі. Зокрема, це була конвенція про заборону расової дискримінації та конвенція про фінансування тероризму. Юристи, які готували цю справу, бачили, що формулювання «дискримінація» тут можна застосувати до політики Росії щодо етнічних українців та кримських татар.
Щодо сходу України, і українська прокуратура, і правозахисники, і прокурор та прокурорка Міжнародного кримінального суду говорили про ймовірні воєнні злочини. Але оскільки на розгляд питань щодо Донбасу в Міжнародному суді ООН без згоди Росії підходила лише ця конвенція, був обраний компромісний варіант класифікувати деякі акти, зокрема питання Волновахи, як тероризм. Це ускладнило бачення ситуації світом, але це був один із дуже небагатьох способів почати провадження проти Росії у Міжнародному суді ООН», — пояснила Бусол.
Вона також додала, що суд відкинув значну частину звинувачень з боку України щодо фінансування тероризму Росією:
«Суд зараз виносить рішення, виходячи з трьох міркувань. Перше — що це рішення дає двом сторонам спору. Друге — суд не може не думати про те, як його інтерпретація двох зазначених конвенцій у цій справі впливатиме на подальше бачення цих конвенцій та розгляд судом спорів за ними. Мені здається, саме тому суд прийняв дещо обмежену, в негативному сенсі, інтерпретацію поняття фінансування тероризму. Фактично, суд сказав, що це мають бути лише матеріальні кошти. Це дуже дивно, оскільки тоді постачання зброї, забезпечення логістики то допомога в кіберопераціях не буде вважатися фінансуванням в рамках розуміння цієї конвенції. І третє, про що в Україні мало згадують, суд зараз паралельно розглядає позов ПАР проти Ізраїлю щодо імовірного порушення конвенції про заборону та попередження геноциду. І розгляд цих справ та контекстів теж може впливати одне на одного».
Слухайте також: Гібридний спецтрибунал над злочинами агресії: як може бути проведений міжнародний суд над РФ?
Україна вже має рішення Європейського суду з прав людини, який визнав, що Росія мала ефективний контроль над частинами східної України починаючи з весни 2014 року, зауважує юристка.
«Ми також маємо рішення Нідерландського суду щодо збитого MH17, де теж йдеться про контроль Росії над сходом України. Тому логіка суду розчаровує мене не лише з громадянської точки зору, але й здорового глузду. Як не можна зв’язати те, що держава має ефективний контроль над територією, з тим, що вона підтримує збройні формування в цьому регіоні та їх терористичну діяльність. Суд явно не захотів притягувати Росію або інші сторони, причетні до вчинення воєнних злочинів, до дій, які будуть називатись тероризмом. Насправді, якщо згадати підхід України до подій на Донбасі, то ми теж переважно називали цю ситуацію АТО, ООС, і часто воєнні злочини Росії на Донбасі розглядалися на національному рівні як терористичні акти», — розповіла Бусол.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі