Ілюстративне фото
Країни G7 та Європейський Союз обговорюють можливості використання заморожених російських активів як застави для відновлення України. Мова йде про понад 250 млрд євро. Які варіанти залучення цих коштів розглядають наші партнери, та що гальмує процес прийняття рішень?
Про це в етері Громадського радіо розповіла Олена Галушка, членкиня правління Центру протидії корупції, співзасновниця Міжнародного центру української перемоги у Варшаві.
Водночас вона зауважила, що партнери у G7 та в ЄС обговорюють різні можливості: повна конфіскація, використання податків на відсотки заморожених активів, застави.
«Пропозиції для прийняття цього рішення поки є доволі «сирими». Поки що ніхто до кінця не розуміє, як воно має виглядати. До того, здається, що партнери намагаються якимось чином відкласти складне, але дуже важливе, політичне рішення про конфіскацію і намагаються замінити його якимись проміжними варіантами. І ця застава виглядає, як один із них. Але наразі питань значно більше, ніж відповідей. Хто буде позичальником, хто буде випускати ці облігації, начебто під заставу? Це буде застава під активи чи репараційні платежі Росії? Якщо друге, то яким рішенням Росія буде змушена ці репарації заплатити? Тому що у нас уже є резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка покладає на Росію відповідальність, обов’язок сплатити репарації. Чому не достатньо використати це рішення, як і низку порушених двосторонніх домовленостей міжнародного права, щоб змусити Росію заплатити вже зараз?» — наголосила Олена Галушка.
Вона зауважила, що у поясненні плану Європейського Союзу йдеться про створення спеціального органу, що випускатиме облігації з нульовим купоном.
«Логіка в тому, що це будуть облігації, тобто Україна зможе залучати кошти, позичати й отримувати ці гроші. Бо нам потрібні «живі» кошти, які йтимуть у бюджет для макрофінансової підтримки. Також кошти на відбудову, для закупівлі зброї, розширення її виробництва. Тому будь-що, крім доступу України до цих грошей для підтримання власної життєдіяльності, просто не матиме сенсу, це процес заради процесу, а не результату», — вважає співзасновниця Міжнародного центру української перемоги у Варшаві.
Олена Галушка зауважила, що існує три основні фактори, що стримують партнерів України і через які затягується прийняття рішень.
«Перший — це відсутність юридичного механізму. У міжнародному праві немає такої конвенції про відповідальність Росії за війну проти України. Тому один із варіантів — це трансфер активів. Але в міжнародному праві дуже багато інших положень, які можуть бути використані, щоб зробити цю конфіскацію законною.
Другий великий блокуючий фактор — економічний. Наші партнери хвилюються, що, якщо вони проведуть конфіскацію, то треті країни вирішать, що долар та євро більше не є надійними резервними валютами і почнуть виводити свої активи в інші валюти. Але тут ми пояснюємо, що, якщо подивитися на композицію всіх світових резервів, то побачимо, що 90% з них у валютах країн G7, тобто євро, долар, фунт і єна. Фактично, немає інших валют, які реально можуть прийняти ці активи третіх країн. Китайський юань не є спроможною валютою, тому що він не відповідає низці критеріїв. Третій фактор — це політичні ризики. Росія лякає наших західних партнерів, що почне конфісковувати їхні активи в Росії. Але цей процес і так активно відбувається й не залежить від конфіскації на заході», — розповіла членкиня правління Центру протидії корупції.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі