«Примусова праця, покарання та відсутність води» — колишня полонена про Сніжнянську колонію

У Сніжнянській виправній колонії у так званій «ДНР» жінок змушують працювати по 12 годин на добу, носити важкі мішки з вугіллям та карають за будь-яку провину, позбавляючи передач та зустрічей.

Про це у програмі «Звільніть наших рідних» на Громадському радіо розповіла Людмила Гусейнова, колишня полонена, правозахисниця, директорка з комунікацій СЕМА Україна.

За її словами, в інформаційному просторі мало приділяється уваги Сніжнянській колонії, хоча умови утримання там цивільних полонених та ув’язнених вкрай важкі. Гусейнова згадала історію мешканки Новоазовська Світлани Головань, яка працювала перевізницею, зокрема, возила людей у Маріуполь. Працівники так званого «МГБ ДНР» заарештували її у серпні 2019 року.

Два роки Світлана Головань провела у в’язниці «Ізоляція» у Донецьку. Після вироку «суду» (жінку засудили на 10 років та шість місяців) її перевели у виправну колонію в окупованому Сніжному.

«У нас рідко говорять про цю колонію, але я розповім про неї те, що чула особисто від жінок, які пройшли цю колонію. Це примусова праця з восьмої ранку до восьмої вечора. Жінок там примушують сидіти у так званих швейних майстернях і шити одяг для російських військових.

Вихідний — один раз на тиждень. Повна відсутність води, адже там немає водопостачання. Жінки таскають воду відрами. Вони також мають таскати мішки з вугіллям, які важать 50 кілограмів», — повідомила Людмила Гусейнова.

Читайте також: Ми не можемо стверджувати, що в Іл-76 були українські військовополонені, але вони були у «злитому» спискові на обмін — Катриченко

Керівництво колонії рідко дозволяє ув’язненим отримувати передачі від рідних (5-7 кг на місяць), але й цієї можливості позбавляють за будь-яку провину.

«Побачення — раз на рік, але знову ж таки, якщо ти себе «погано поводиш», то й побачень ти не маєш. Але найстрашніше для жінок, які мають маленьких дітей, просто їх не бачити.

Найменшій дочці Світлани, коли її заарештували, було чотири роки… Як ви думаєте за всі ці роки ця дитина згадає свою маму, впізнає її?..

Я знаю, що колишній чоловік Світлани має іншу сім’ю. Він встиг вивезти дітей з Маріуполя, тепер діти з батьком у Німеччині. Мені відомо, що серце Світлани розривається, адже вона не знає, чи побачить колись своїх дітей», — розповіла співрозмовниця Громадського радіо.

Як повідомлялося, 31 січня відбувся другий великий обмін полоненими після тривалої перерви. Загалом це 50-ий обмін полоненими. В результаті поки що найбільшого за час повномасштабного вторгнення обміну військовополоненими 3 січня вдалося повернути з полону 230 українців та українок (225 чоловіків і 5 жінок). Окупантам тоді віддали 248 їхніх людей.

Читайте, дивіться та слухайте подкаст Громадського радіо «Звільніть наших рідних»