Науковці припускають, що мешканці острова Пасхи винайшли власне письмо без стороннього впливу

Корінні мешканці острова Пасха могли винайти власне письмо без жодних зовнішніх впливів, яке досі залишається нерозшифрованим.

Про це йдеться в науковому дослідженні, опублікованому в Scientific Reports.

Загадкові письмена, викарбувані на дерев’яних табличках з острова, абсолютно не схожі на будь-яке інше відоме письмо.

Після радіовуглецевого дослідження кількох об’єктів дослідники з’ясували, що найдавніші різьблення з’явилися ще до прибуття європейців.

Вперше гравюри, відомі як писемність Ронгоронго, були виявлені в 1864 році, після чого всі були або знищені, або вивезені за кордон. Сьогодні відомо про 27 зразків цього письма.

Острів, відомий своїми велетенськими кам’яними фігурами голів, до кінця ХVІІІ століття був спустошений хворобами та набігами європейців, які вперше дісталися сюди в 1720-х роках.

Відтак писемність корінних жителів – рапануїв – залишилася нерозшифрованою.

Знаки Ронгоронго – це різні зображення людських поз і частин тіла, тварин, рослин, знарядь праці, небесних тіл тощо.

Вони можуть являти собою один з небагатьох прикладів винайдення писемності абсолютно незалежно – як це відбулося в Месопотамії, Єгипті, Китаї та Мезоамериці.

Дві таблички, датування яких відоме, були виготовлені з дерев, зрубаних у першій половині ХІХ століття, коли контакт з чужинцями вже був установлений. Однак автори дослідження провели радіовуглецеве датування ще чотирьох текстів Ронгоронго, які були вивезені з острова місіонерами в 1869 році й нині зберігаються в Римі.

Результати показали, що три з них викарбувані на деревині ХІХ століття, тоді як четверта – на дереві, зрубаному на кілька сотень років раніше, між 1493 і 1509 роками. Таким чином, табличка передує прибуттю іноземців щонайменше на 200 років. Це й дає змогу припустити, що писемність Ронгоронго могла бути розроблена в цілковитій ізоляції.

Зазначається, що табличка була виготовлена з дерева Podocarpus latifolia, яке не росте на острові, але є традиційним для Південної Африки. За словами дослідників, це дерево зазвичай використовувалося для виготовлення корабельних щогл з часів Середньовіччя, а отже, могло потрапити до рапануїв із затонулого європейського судна.